ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2018 року

Київ

справа №2а-11724/11/2670

адміністративне провадження №К/9901/15966/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №2а-11724/11/2670

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року (ухвалену у складі: головуючого судді - Погрібніченка І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Кузьменка В.В., суддів: Ісаєнко Ю.А., Бабенка К.А.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації України від 15 липня 2011 року № 249-о про припинення державної служби, поновити на посаді головного державного податкового інспектора юридичного управління Головного управління ДФС у м. Києві, стягнути на заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на посаді, а також стягнути з відповідача 50 000 гривень моральної шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано спірний наказ, поновлено ОСОБА_1 на посаді, стягнуто з відповідача на користь позивача заробіток за час вимушеного прогулу з 16 липня 2011 року по 23 листопада 2015 року та допущено до негайного виконання судове рішення. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року постанову суду першої інстанції, у частині відмовлених позовних вимог скасовано, і в цій частині позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на корить позивача 5000 гривень моральної шкоди, в решті позову відмовлено.

2. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення середньоденної заробітної плати за час вимушеного прогулу, вказавши конкретну її суму.

3. Обґрунтовуючи вищевказану заяву позивач, посилаючись на статтю 168 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначав, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 235 Кодексу законів про працю України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Поновлюючи його на посаді та стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд не визначив конкретну суму яка підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу з 16 липня 2011 року по 23 листопада 2015 року та суму середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в частині негайного виконання.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

4. 26 жовтня 2016 року Окружний адміністративний суд м. Києва вирішив:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №2а-11724/11/2670.

Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 104 188 грн 45 коп.

Допустити негайне виконання постанови в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1999 грн 96 коп.

5. Ухвалюючи додаткову постанову, суд першої інстанції, враховуючи довідку Головного управління ДФС у м. Києві від 10 лютого 2016 року №05-063, здійснив розрахунок суми, яка підлягала стягненню з відповідача за період вимушеного прогулу позивача. Посилаючись на норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, суд визначив, що період вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 1094 робочих днів, середньоденна заробітна плата становить 95,23625 грн. Таким чином, середньомісячна заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу становить 104 188 грн 45 коп. (95,23625 грн х 1094 робочих днів).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 26 січня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційні скарги Головного управління ДФС у м. Києві, ОСОБА_1 на додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року - залишити без задоволення.

Додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року - залишити без змін.

7. Апеляційний суд мотивував свої рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 14 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1

У касаційній скарзі позивач просить скасувати додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року в частині відмови у задоволенні заяви. У вказаній частині прийняти нове судове рішення про задоволення заяви щодо ухвалення додаткового судового рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року.

05 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

9. Головне управління ДФС у м. Києві надало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):

10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 зазначає, що судами неправильно визначено суду середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 104 188 грн 45 коп. За розрахунками позивача до стягнення підлягала сума 140 642 грн 34 коп. Вважає, що згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, необхідно взяти до уваги такі виплати: 455 грн 64 коп. - посадовий оклад; 32 грн 73 коп. - надбавка за спеціальне звання; 48 грн 84 коп. - надбавка за вислугу років; 161 грн 16 коп. - надбавка за високі досягнення у праці; 281 грн 93 коп. - премія; 9 грн 82 коп. - індексація. Всього за березень 2011 року нараховано за фактично відпрацьовані позивачем 8 робочих днів, заробітну плату, яка враховується для обчислення середньоденної заробітної плати, у розмірі 990 грн 12 коп. Однак, у довідці Головного управління ДФС у м. Києві від 10 лютого 2016 року №05-063 заробітну плату, яка враховується для обчислення середньоденної заробітної плати, визначено у розмірі 761 грн 89 коп. Крім того, судами при розрахунку заробітку ОСОБА_1 не було враховано пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 щодо підвищення тарифних ставок і посадових окладів у Головному управлінні ДФС у м. Києві у розрахунковому періоді.

Доводи, викладені у запереченні на касаційну скаргу (відповідача у справі):

11. Головне управління ДФС у м. Києві посилається на те, що для обчислення середньої заробітної плати відповідачем було застосовано положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Позивач наводить власний розрахунок, який суперечить вимогам вказаного Порядку. Так, розмір премії необхідно враховувати пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді, а саме: 281 грн 93 коп. (розмір премії) : 42 (робочі дні по графіку за березень-квітень 2011 року) = 6,712619 грн; 6,712619 грн х 8 (фактично відпрацьовані дні позивачем) = 53 грн 70 коп. Крім того, в загальній сумі середнього заробітку ОСОБА_1 враховано коєфіціент підвищення посадового окладу за період з 1 вересня 2015 року по 23 листопада 2015 року у кількості 59 днів.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року, яка набрала законної сили, було встановлено протиправне звільнення ОСОБА_1 із посади головного державного податкового інспектора юридичного управління Головного управління ДФС у м. Києві, поновлено на роботі та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу.

13. З вищезазначеного судового рішення вбачається, що звільнення позивача відбулося 15 липня 2011 року, тому період вимушеного прогулу становить 1094 робочих днів, а саме з 16 липня 2011 року по 23 листопада 2015 року.

14. Головним управління ДФС у м. Києві було надано до суду першої інстанції довідку про обчислення середньої заробітної плати ОСОБА_1 №05-063 від 10 лютого 2016 року.

15. Із змісту вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 з 14 лютого 2011 року по 04 березня 2011 року перебував на лікарняному; в період з 21 березня 2011 року по 08 квітня 2011 року та з 11 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року знаходився в учбовій відпустці. У березні 2011 року позивачем відпрацьовано 8 днів (норма днів - 22), у квітні 2011 року - 0 днів (норма днів - 20), у травні 2011 року - 0 днів (норма днів - 19), у червні 2011 року - 0 днів (норма днів - 20).

16. Заробітна плата, за фактично відпрацьовані позивачем 8 днів за березень 2011 року, для обчислення середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 визначена у розмірі 761 грн 89 коп. Середньоденна заробітна плата обчислена у розмірі 95,23625 грн (761 грн 89 коп. : 8 (відпрацьовані дні позивачем у березні 2011 року). Середньомісячна заробітна плата складає 1999 грн 96 коп. (95,23625 грн х 21 день).

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

17. Конституція України.

17.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17.2. Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

18. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року).

18.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

18.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18.3. Частина перша статті 168. Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

19. Кодекс законів про працю України.

19.1. Частина друга статті 235. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

20. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

20.1. Підпункт "3" пункту 1. Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

20.2. Абзац третій пункту 2. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

20.3. Абзац перший пункту 3. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

20.4. Пункт 8. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

20.5. Абзац перший пункту 10. У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

20.6. Абзац другий пункту 10. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність ухвалення додаткового судового рішення в частині визначення розміру суми стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

23. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами попередніх інстанцій середню заробітну плату ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу правильно розраховано за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

24. Посилання касатора на помилковість розрахунку його заробітної плати, яка враховується для обчислення середньоденної заробітної плати за березень 2011 року у розмірі 761 грн 89 коп., колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним, з огляду на наступне.

25. Судами попередніх інстанцій відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, розмір заробітної плати ОСОБА_1 за березень-квітень 2011 року (42 робочих дня по графіку), враховуючи премію у повному розмірі 281 грн 93 коп., розраховано пропорційно часу, фактично відпрацьованому позивачем за вказаний період, а саме за 8 днів.

26. Розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за останні 2 місяці роботи за фактично відпрацьовані 8 днів складався з посадового окладу - 455 грн 64 коп., надбавки за спеціальне звання - 32 грн 73 коп.; надбавки за вислугу років - 48 грн 84 коп.; надбавки за високі досягнення у праці - 161 грн 16 коп.; індексації - 9 грн 82 коп. та премії - 53 грн 70 коп. (281 грн 93 коп. (повний розмір премії) : 42 (робочі дні по графіку за березень-квітень 2011 року) = 6,712619 грн; 6,712619 грн х 8 (фактично відпрацьовані дні позивачем).

27. Крім того, судами попередніх інстанцій правильно включено в загальну суму середнього заробітку ОСОБА_1 коєфіціент підвищення посадового окладу за період з 1 вересня 2015 року по 23 листопада 2015 року у кількості 59 днів.

28. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

29. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №2а-11724/11/2670 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх