КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-26970/08 Головуючий у 1-й інстанції: Русаков Г.С.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" жовтня 2009 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Малиніна В.В., Горбань Т.І.,
при секретарі Литвині О.В.,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11.06.2008 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
28.05.2008 ОСОБА_2 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки в розмірі 5273,30 грн. та звільнити його від сплати державного мита, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11.06.2008 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач УПСЗН Канівської МР подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2-ї категорії відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.12.1992 (а. с. 5).
Абзацем 4 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зазначена допомога була виплачена позивачу у 2005 році у розмірі, встановленому Постановою КМ України від 26.07.1996 № 836 – 26,70 грн., а у 2006-2007 роках - по 100 грн., тобто відповідно до Постанови КМ України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія відповідних положень абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону № 796 була зупинена (а. с. 6, 7-9, 13-14, 15-17), що не заперечується апелянтом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У 2005 році розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», положення якого не містять обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем було порушено право позивача на отримання належних йому виплат у 2005 році, розрахованих відповідно до мінімальних заробітних плат.
При цьому, позовні вимоги в частині стягнення з УПСЗН Канівської МР допомоги на оздоровлення за 2005 рік не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач про порушення своїх прав у 2005 році дізнався ще при недоотриманні спірної допомоги в повному обсязі у цьому ж році.
При цьому, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 99, ч. 1 ст. 100 та п. 2 ч. 1 ст. 161 КАС України не звернув увагу на фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, а саме на те, що позивачем у частині позовних вимог щодо стягнення щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2005 рік пропущено річний строк звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, оскільки на цьому наполягав відповідач у запереченнях на позов (а. с. 9).
Крім цього, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції і в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, враховуючи наступне.
На 2006 та 2007 роки дію статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-ІV від 20.12.2005 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.
Положення Закону України від 20.12.2005 року № 3235-ІV щодо зупинення на 2006 рік дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на відповідність Конституції України не перевірялося у встановленому порядку, а тому підлягає застосуванню при вирішенні даного спору і відповідно у цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
В свою чергу, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача недоплаченої суми одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України № 6 від 09.07.2007, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано неконституційним.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону № 796, з розрахунку 5 мінімальних заробітних плат у позивача виникло лише з дня набрання чинності Рішенням КС України, тобто з 09.07.2007.
При цьому, оскільки згідно до довідки від 11.04.2008 № 1058, виданої УПСЗН Канівської МР ОСОБА_2, спірна допомога за 2007 рік була виплачена у жовтні 2007 року (а. с. 6), тобто у період, коли вже не діяли положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, то відповідач здійснив всі виплати на підставі нечинного закону. Отже, колегія суддів вбачає неправомірність в його діях, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В свою чергу, колегія суддів дійшовши висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови виходить з наступних підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції припустився помилки, стягнувши певну суму з відповідача на користь позивача, оскільки відповідно до ст. 21 КАС України в порядку адміністративного судочинства розглядаються вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. При цьому, суд першої інстанції помилково вважав, що недоплачена щорічна допомога на оздоровлення є шкодою, заподіяною позивачу. Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, виходячи з наступного.
Із змісту статті 22 ЦК України вбачається, що майнова шкода виражається у формі збитків. В свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Виходячи із аналізу статті 22 ЦК України, колегія приходить до висновку про те, що недоплачена щорічна допомога на оздоровлення, передбачена статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не є шкодою.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11.06.2008 – задовольнити.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11.06.2008 – скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_2 суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше здійсненої виплати.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 20.10.2009.