КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-34754/08 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" листопада 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого –судді Шведа Е.Ю., суддів Горяйнова А.М. та Костюк Л.О., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -
В С ТА Н О В И Л А:
В грудні 2007 року ОСОБА_2 звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо перерахунку ОСОБА_3, як інваліду війни I групи, розміру щорічної до 5 травня разової грошової допомоги, виходячи з 10 мінімальних пенсій за віком неправомірною; визнати дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови ОСОБА_2, інваліду війни I групи, в здійсненні перерахування та виплати різниці між фактично отриманою та належної до сплати суми щорічно до 5 травня разової грошової допомоги за 2007 –2008 роки неправомірними; зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити позивачу, як інваліду війни I групи, різницю між фактично отриманою та належною до сплати сум щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007-2008 роки, виходячи з 10 розмірів фактичної мінімальної пенсії за віком.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 вересня 2008 року позов задоволено частково, а саме: зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_2 як інваліду війни I групи недоотриманої суми щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007 –2008 роки відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в проведенні перерахунку та виплаті щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007-2008 роки.
На думку апелянта, постанова суду першої інстанції є незаконною, в зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, без належного урахування судової практики.
Представники головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача та представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3. 4 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову, якщо висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом війни II групи з 1994 року та I групи з червня 2006 року, що підтверджується відповідними посвідченнями, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам війни I групи –десять мінімальних пенсій за віком; II групи –вісім мінімальних пенсій за віком; III групи –сім мінімальних пенсій за віком.
Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позивачу здійснюється часткова виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за відповідні періоди відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, а не відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни. При цьому дія статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»на час виникнення спірних правовідносин була зупинена пунктом 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тому вимога позивач щодо стягнення допомоги за 2007 рік не підлягає задоволенню.
Однак, задовольняючи позовні вимоги за 2007 рік, суд першої інстанції не врахував вищезазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суд застосував недіючу норму права.
Посилання Окружного адміністративного суду м. Києва на пункт 1 Рішення Конституційного Суду України №6 -рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.
Крім того, законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»уповноважено Кабінет Міністрів України визначити розмір щорічної разової допомоги до 5 травня в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, на виконання та реалізацію якого прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нациських переслідувань»№ 183 від 12.03.2008 року.
У 2008 році позивачу була виплачена одноразова грошова допомога до 5 травня у розмірі установленому вказаною Постановою Кабінету Міністрів України.
Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХИ.
З врахуванням вищевикладеного, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 вересня 2008 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат –задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 вересня 2008 року –скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 25 листопада 2009 року.
Головуючий суддя Е.Ю. Швед
Суддя А.М. Горяйнов
Суддя Л.О. Костюк