КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-39528/08 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
У Х В А Л А
Іменем України
"16" грудня 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Маслія В.І. та Малиніна В.В.,
при секретарі судового засідання Григоренко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації (УПСЗН) про перерахунок недоплаченої щомісячної грошової допомоги.
Зазначала, що є матір’ю малолітньої дитини та фактично здійснює догляд за нею.
Посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», - просила стягнути з відповідача 1834,69 грн. недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за 2007 рік і судові витрати та встановити розмір такої щомісячної грошової допомоги на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Із УПСЗН стягнуто 1714,23 грн. заборгованості по грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
В апеляційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову.
Зазначали, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом України «Про Державний бюджет України». Норми, які вводяться цим законом, діють протягом бюджетного року та є обов’язковими для місцевих органів праці і соціального захисту населення. А УПСЗН діяли на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та Законами України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є матір’ю малолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Це підтверджується свідоцтвами про народження і ніким не заперечується.
Допомога по догляду за дитиною виплачувалась позивачу УПСЗН. Зокрема, ОСОБА_2 отримувала у 2007 році цю допомогу у такому розмірі: у серпні – 73,00 грн.; у вересні – 104,85 грн.; у жовтні – 104,85 грн.; у листопаді – 107,73 грн.; у грудні – 110,88 грн.
Згідно частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина перша статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» визнані неконституційними.
Згідно з правилами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, допомога по догляду за дитиною виплачувалась позивачу УПСЗН, із урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
У період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року ОСОБА_2 належало здійснити виплати щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. (У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).
Отже, висновок суду першої інстанції є правильним.
Також суд апеляційної інстанції погоджується із здійсненим розрахунком суми належної до виплати допомоги.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року залишити без змін.
Повний текст ухвали виготовлено 18 грудня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: