Справа № 214/7445/17

2/214/212/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 вересня 2018 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Гриня Н.Г.,

секретаря судового засідання Печарник З.І.,

за участю:Позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вище вказаним позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз», про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, під час розгляду справи 09.07.2018 року було надано додаткову позовну заяву, в якій просить суд поновити її на робочому місці на посаді «Слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів; стягнути з Відповідача середній заробіток на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона працювала на підприємстві Відповідача з грудня 2003 року по листопад 2017 року 14.11.2017 року за фахом «слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів». 14.11.2017 року була звільнена за ст. 36 КЗпП України «за згодою сторін». Вважає її звільнення результатом впливу з боку Відповідача, в стані надзвичайного хвилювання, які пов'язані з погрозами Відповідача, шантажем, примусом до зазначеного формулювання у заяві про звільнення. Трудова суперечка щодо її праці виникла на підприємстві Відповідача у березні поточного року у зв'язку із тим, що за повідомленням анонімів, виявлено під шаром ґрунту у 1,5 м несанкціоноване під'єднання до газогону з метою крадіжки газу; за усною заявою Відповідача орієнтовна сума крадіжки 7,0-11,00 млн. гривень, місце злочину поблизу газорозподільного пункту №125 по вул. Домобудівників ,14 у м. Кривий Ріг, кримінальна справа не порушена. Після чого Відповідач звинуватив 4 працівників в тому числі і її у недбалому ставленні до трудових обов'язків, які і привели до крадіжки газу. Під час вимог Відповідача про звільнення нею було заявлено ряд зауважень по суті, які викликали шквал негативу, неприкриту агресію була поставлена єдина умова - звільнення. Під тиском відповідача було звільнено три працівника. Вона також 01.04.2017 року подала заяву, однак відкликала її і того ж дня опинилась на стаціонарі в лікувальному закладі. 24.07.2017 року Відповідач не допустив її до роботи і була знову висловлена вимога звільнитись, того ж дня нею викликався поліцейський патруль і Відповідач був змушений повернути її до роботи. Відповідач вимагав надання пояснювальних записок з приводу амортизаційного пошкодження трубопроводів та їх комплектуючих складових. Нею було подано службову записку, що призвело знов до загострення конфлікту. Пригнічений стан, депресія, душевний розлад призводять до її лікування в умовах стаціонару, що дратує Відповідача і він змушує її працювати у небезпечних умовах праці, мотивуючи у випадку відмови звільнятись. Також, звертає на увагу, на те, що заява про звільнення датована 10.11.2017 р. з проханням звільнити з 14.11.2017 року і якщо в неї виникло бажання на звільнення навіщо чекати, розрахунок заробітної плати провести можливо до кінця робочого дня. Крім того, при звільненні її сім'я втрачає 40% бюджету. Нове робоче місце не прогнозоване, попит на ринку праці обмежений; трудова книжка щодо отримання фаху слюсар 3-го розряду не оформлена (відсутня печатка), у зв'язку із чим у нового роботодавця виникли сумніви у зв'язку із відсутністю печатки та посвідчення (повернене Відповідачу), що змушує її шукати нове місце роботи. На час подання заяви на звільнення будь-яких гарантій, надій та сподівань у забезпеченні нового місця у неї не було. Виключно адміністративний примус, тиск можливим притягненням до дисциплінарної відповідальності, погрози звільнення за «прогул» свідчать про шантаж, є доказом намірів Відповідача будь-якою ціною звільнити працівника, який оприлюднив інформацію про крадіжку газу. Також, якщо мав місце дисциплінарний проступок, то нарахована заробітна плата за період 01.11.2017 р. по 14.11.2017 року без будь-яких дисциплінарних обмежень.

В судове засідання позивач не з'явилась, надала заяву про проведення судового засідання за її відсутності. У попередніх засіданнях позовні вимоги підтримала у повному обсязі просила задовольнити, та пояснила, що з 2003 року працювала в Криворіжгазі, жодних нарікань стосовно праці не було. 10.11.2017 року прийшла на роботу, розписалась у журналі присутніх і їй повідомила, що її до себе викликає начальник ОСОБА_4, крім неї і ще ОСОБА_6 та ОСОБА_7. ОСОБА_4 її повідомила, що нею порушено процес роботи і повідомила, щоб вона написала заяву про звільнення або її звільнять по статті. Вона написала заяву в присутності ОСОБА_8 видала бланк і ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підписали заяву. На своєму автомобілі відвезли її до управління, вже був готовий обхідний лист. Здала посвідчення, далі без посвідчення її не пустили. ОСОБА_8 взяла її заяву, щоб підписати, і її підписали. Їй повернули трудову книжку, наказ про звільнення отримала в грудня місяці. Заяву про звільнення писала особисто. Крім того, позивачем було надано письмову відповідь на відзив Відповідача, в якому зазначила, що Відповідачем залишено без уваги обставини, які змусили Позивача звернутись до суду, а саме, те що наказом про звільнення позивача передбачено до виплати виключно компенсацію за невикористану відпустку, оплата за робочий час з 01.11.2017 року по 14.11.2017 року не передбачена, кошти, витрачені позивачем в межах наказу до ПАТ «Криворіжгаз» №1293 від 301.2013 року «Про введення в дію положення про компенсацію витрат на проїзд до місця виконання роботи працівниками ПАТ «Криворіжгаз», які мають роз'їздний характер праці» наказом про звільнення не визначені, також у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди засвідчуються підписом та печаткою, у разі відсутності працівника в день звільнення, роботодавець в цей день надсилає трудову книжку (а.с. 62).

Представник позивача у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у попередніх судових засіданнях на задоволенні позовних вимог наполягав, та суду пояснив, що звільнення Позивача було незаконним, оскільки заява про звільнення була написана під тиском та погрозами з боку Відповідача.

Представник відповідача, повідомлена про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилась, надала письмову заяву про проведення судового засідання призначеного на 07.09.2018 року без участі представника відповідача. У попередніх судових засіданнях заперечувала щодо задоволення позовних вимог, просила у задоволенні позову відмовити та надала до суду письмові заперечення та письмовий відзив на позов, в якому просила у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у ньому та зазначила, що заявою від 10.11.2017 року Позивач (слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів групи експлуатації мереж дільниці №1 служби експлуатації систем газопостачання ПАТ «Криворіжгаз» ініціювала своє звільнення за угодою сторін 14.11.2017 року. Вважає, що заява надана позивачем, відповідає її бажанню подати заяву про звільнення за угодою сторін. Твердження Позивача, що її нібито принудили написати заяву про звільнення за угодою сторін, вважає хибним на підставі того, що для припинення трудового договору має бути угода сторін відповідно до пункту 1 ст. 36 КЗпП України. Припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП застосовується у випадках взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція про припинення трудового договору може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинене ний як строковий трудовий договір, так і трудовий договір, укладений на невизначений строк. День закінчення роботи визначається сторонами за власною згодою. Пропозиція (ініціативи) і сама угода сторін про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП можуть бути в письмовій або в усній формі. Якщо працівник подає заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за згодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення. Заяву від 10.11.2017 року про розірвання трудового договору позивача надала особисто з візою безпосереднього керівника про звільнення з роботи 14 листопада 2017 року за згодою сторін. Після узгодження звільнення, видано наказ від 13.11.2017 року №458-к про її звільнення. Таким чином, звільнення було добровільним і виражало волевиявлення щодо звільнення з роботи за взаємною згодою та домовленістю сторін. При звільненні Позивача жодний із посадових осіб Відповідача не мав особистих мотивів та наміру психічного впливу на неї. Вже після звільнення, Позивач надала заяву про відклик заяви, на що листом від 29.11.2017 року було повідомлено, що законодавством є передбачена можливість про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін. Закон передбачає умовою поновлення на попередній роботі - звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, однак звільнення було проведено законно.

Допитана під час судового засідання у якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що 09.11.2017 року рухалась на збори громадян, в районі Артема побачила Позивача, зателефонувала ОСОБА_5 і спитала у зв'язку із чим працівник перебуває у Саксаганському районі, коли повинен бути в іншому місці. Наступного дня викликала до кабінету Позивача і попросила надати пояснення і вона пояснила що вона не була на маршруті так як треба було зібрати дитину до Криму. ОСОБА_5 був складений акт про відсутність працівника на робочому місці. Пояснення не хотіла надавати, сказала, що напише заяву про звільнення. На позивача не тиснула. Вона добровільно написала заяву без відпрацювання. Ніяких умов Позивачу про звільнення не ставила, вказала, що буде проведено службове розслідування і сказала знаходитись на безпосередньому робочому місці праці. Стосовно виклику Позивачем поліції у квітні 2017 року вважає, що це не має відношення до справи. Позивач сама вирішила написати заяву. ОСОБА_5 і ОСОБА_7 викликала і сказала, що необхідно провести службове розслідування. Акт про відмову від дачі пояснень складене ний не був, оскільки ОСОБА_1 попросила бланк для написання заяви про звільнення. Після написання заяви, яку вона підписала, вона надала службовий автомобіл , разом з табельником вони поїхали до головного офісу. Наказ про звільнення підписав голова правління.

Також, допитаний у якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що 09.11.2017 року йому зателефонувала ОСОБА_4 і запитала, де знаходиться ОСОБА_1, повідомив, що має знаходиться в районі Гданцівки. ОСОБА_4 повідомила, що Позивач знаходиться в районі Артема. Наступного дня ОСОБА_4 викликала його, ОСОБА_7 і там вже була ОСОБА_1 та їй сказали написати пояснення, та вона відмовилась і сказала, що напише заяву про звільнення. Позивач написала заяву, він її підписав, потім вони разом з ОСОБА_7 та табельщиком поїхали до головного управління. Звільнення їй не пропонували, акти не складались, оскільки вона написала заяву про звільнення. Ніяких заяв, що Позивач не може виконувати завдання вона не писала. До написання заяви про звільнення, ніяких нарікань на роботу Позивача не було.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом ПАТ «Криворіжгаз» за №458-к від 13.11.2017 року ОСОБА_1 слюсаря з експлуатації та ремонту підземних газопроводів 3-го розряду групи експлуатації мереж дільниці №1 служби експлуатації систем газопостачання управління експлуатації було звільнено 14.11.2017 року за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України та вирішено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 9 днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 12 грудня 2016 рокку по день звільнення (а.с.46).

За положеннями ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однією з підстав припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 Постанови «Про практику розгляду трудових спорів» № 9 від 06.11.92 року, при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Отже, при розірванні трудового договору за угодою сторін, обов'язковою умовою є волевиявлення обох сторін трудового договору та додержання таких умов: сторони не мають претензій один до одного, сторони не повинні виконувати будь-які додаткові дії, досягнута домовленість про дату і основу припинення відносин.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 36 КЗпП України стала власноруч написана та подана нею заява від 10.11.2017 року про звільнення за угодою сторін, із зазначенням дати звільнення 14.11.2017 року, яку було задоволено відповідачем (а.с. 45).

При цьому, з наказом №458-к від 13.11.2017 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 36 КЗпП України було ознайомлено під підпис 11.12.2017 р. (а.с. 46).

17.11.2017 року на адресу Відповідача надійшла заява Позивача про відклик заяви щодо звільнення за власним бажанням (угодою сторін) (а.с. 47-50), однак анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Крім того дана заява надійшла вже після наказу про звільнення Позивача.

Підставою для звернення позивача з даним позовом стала відсутність волевиявлення на звільнення за угодою сторін.

Під час надання пояснень суду позивач зазначала, що написання заяви про звільнення суперечило її волевиявленню та не було добровільними, було вчинено під тиском і побоюванням, що буде проведено службове розслідування та її звільнять за прогул. Проте аналізуючи показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, судом не встановлено фактів тиску на позивача з боку керівництва щодо написання заяви на звільнення, тому доводи позивача суд вважає спростованими.

Також, судом не беруться до уваги посилання Позивача на те, що вона Відповідачем була звинувачена у недбалому ставленні до виконання трудових обов'язків, так як вказані факти не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а стосовно факту написання заяви про звільнення у березні 2017 року та її відкликання, перебування на лікарняному у період часу з 02.04.2017 року по 21.04.2017 року, то вказане позивачем не має відношення до обставин звільнення Позивача за її заявою у листопаді 2017 року.

Стосовно посилань позивача, що наказом про звільнення не передбачені кошти, про компенсацію витрат на проїзд до місця виконання роботи працівниками ПАТ «Криворіжгаз», які мають роз'їздний характер праці», що у трудовій книжці запис не засвідчений печаткою, і що у разі відсутності працівника в день звільнення, роботодавець в цей день надсилає трудову книжку, суд зазначає що нормами чинного законодавства не передбачено такої вимоги, як включення до наказу витрат про компенсацію витрат за проїзд, крім того компенсація була виплачена Позивачеві після надання нею необхідних документів; відсутність печатки не підтверджена жодним належним доказом. Крім того, п.4.2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок», зазначено, що якщо працiвник вiдсутнiй на роботi в день звiльнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повiдомлення iз вказiвкою про необхiднiсть отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тiльки за письмовою згодою працівника. Відповідачем було направлено поштове повідомлення iз вказiвкою про необхiднiсть отримання трудової книжки. Пізніше позивачем було отримано трудову книжку, що підтверджується її поясненнями.

Отже, враховуючи, що позивачем у порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів, викладених у позовній заяві, тоді як стороною відповідача було надано докази того, що звільнення позивача відбулося за її власною заявою на підставі пункту 1 ст. 36 КЗпП України та за відсутності будь-якого тиску, то суд вважає, що в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз», слід відмовити в повному обсязі.

Щодо вимоги позову про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що згідно з ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення на роботі, а вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на роботі, суд приймає рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог також.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 36, 43-1,103, 235,237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз», про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.09.2018 року.

Суддя Н.Г. Гринь