КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-39558/08 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
У Х В А Л А
Іменем України
"24" листопада 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Маслія В.І. та Малиніна В.В.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Козелецькому районі Чернігівської області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості із сплати страхових внесків, -
в с т а н о в и л а:
У вересні 2008 року управління Пенсійного фонду України у Козелецькому районі Чернігівської області (УПФ) звернулося до суду з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків.
Зазначали, що ОСОБА_2 є страхувальником за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням та зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.
Посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - просили стягнути з ОСОБА_2 на користь УПФ прострочену заборгованість із сплати страхових внесків за 2007 рік у сумі 1713,12 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а провадження у справі – закрити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в УПФ.
28 березня 2008 року ОСОБА_2 подав розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2007 рік. У цьому розрахунку заявлена сума доходу становить 2050,00 грн., нараховано страхових внесків на суму 680,60 грн.
Актом донарахування сум доплати мінімального страхового внеску № 1 від 30 травня 2008 року УПФ донараховано необхідну доплату до мінімального страхового внеску у сумі 1032,52 грн.
Страхові внески за 2007 рік ОСОБА_2 сплачені не були.
УПФ направлено на адресу апелянта вимогу від 30 травня 2008 року № Ф-977.
Апеляційний суд погоджується із наявністю підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
За змістом третього першого частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Як встановлює стаття 17 Закону № 1058-4 страхувальники зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно пункту 8 Прикінцевих положень фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі; особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», але не менше мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок, за правилами статті 1 Закону № 1058-4, визначається як сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
За приписами пункту першого частини першої статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у розмірі 33,2 відсотки від об'єкта оподаткування.
Розмір мінімальної заробітної плати за Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» становить 440,00 грн. з 01 січня 2007 року, 420,00 грн. з 01 квітня 2007 року, 440,00 грн. з 01 липня 2007 року, 460,00 грн. з 01 жовтня 2007 року.
Як передбачає частина друга статті 106 Закону № 1058-4 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
За приписами частини третьої статті 103 Закону № 1058-4 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Визначення УПФ простроченої заборгованості у розмірі 1713,12 грн. відповідає обставинам справи.
Колегія суддів вважає правильним висновок Чернігівського окружного адміністративного суду про правомірність вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року залишити без змін.
Повний текст ухвали виготовлено 27 листопада 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: