КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-36375/08 Головуючий у 1-й інстанції: – Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
У Х В А Л А
Іменем України
"29" жовтня 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бараненка І.І. та Бистрик Г.М.
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року у справі за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці Чернігівської області Кот Тамари Василівни про скасування припису, -
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування припису, який було винесено Головним державним інспектором праці територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області Кот Т.В. від 22 серпня 2007 року за №25-1428/29-29.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року – без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що 23 березня 2007 року Головним спеціалістом державним інспектором праці Кот Т.В. було проведено планову перевірку дотримання законодавства про працю ФОП ОСОБА_3 В результаті перевірки видано припис № 25-14-28/13-13 про усунення порушень трудового законодавства.
Повторною перевіркою 22 серпня 2007 року встановлено невиконання законних вимог посадової особи - державного інспектора праці, тобто невиконання припису, за що передбачено відповідальність ст. 188-6 КУпАП.
Оскільки дане правопорушення є триваючим, а невиконання законних вимог посадової особи виявлено 22 серпня 2007 року, то державним інспектором праці 22 серпня 2007 року було складено протокол про адміністративне правопорушення № 25-14-28/5, а 27 серпня 2007 року - винесено Постанову № 25-14-28/ 5-5 про накладення штрафу.
Крім того, в результаті повторної перевірки було встановлено нові порушення трудового законодавства підприємцем ОСОБА_3, а саме: порушено вимоги ст.96 КЗпП України - відповідно якої, формування тарифної сітки проводиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. Тарифна сітка у підприємця не розроблена, оплата праці продавців проводиться у розмірі мінімальної заробітної плати, а не підвищеної згідно розряду. Порушено вимоги ст.48 КЗпП України, п.2.14 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», де передбачено, що відомості про роботу проводяться із зазначенням найменування професії, посади, зазначеної в «Класифікаторі професій» і присвоєного розряду. У підприємця ця норма закону не виконана, розряди не присвоєні, в трудові книжки відповідні записи не внесені.
Відповідно до ст.ст. 3, 24-1 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», роботодавцями - приватними підприємцями питання оплати праці вирішуються самостійно і передбачаються в трудових договорах. При цьому забезпечується регулювання основних показників оплати праці на основі Кодексу Законів про Працю України , Закону України «Про оплату праці» та інших нормативно-правових актів.
Крім того, в ст. 5 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що суб'єктами організації оплати праці є, в числі інших, власники, тобто і приватні підприємці. Організація оплати праці здійснюється на основі: законодавчих та інших нормативних актів, Генеральної Угоди на державному рівні, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, трудових договорів.
Відповідно до ст.96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні стави, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо-встановлений розмір мінімальної заробітної плати та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Відповідно до ст.8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Так, відповідно до ст.11 Закону України «Про оплату праці» мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються Генеральною Угодою. Тобто, мінімальний розмір тарифної ставки робітника першого розряду, як гарантія в оплаті праці, встановлюється у розмірі, що має відповідати розміру такої ставки, встановленому в Генеральній Угоді. При цьому, вказана стаття не містить жодних винятків щодо обмеження розповсюдження цього правила за ознакою приналежності суб'єктів господарювання до сфери дії сторін Угоди, юридичних чи фізичних осіб, до тієї чи іншої організаційно-правової форми власності.
Пунктом 2.2 Розділу II Генеральної Угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки передбачено: «встановити мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду (крім установ, організацій та закладів окремих галузей бюджетної сфери, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298) у розмірі не менш 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Пунктом 3 трудового договору між працівником і фізичною особою ОСОБА_3 передбачено, що розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо-встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Однак, умови, вказані в п.3 трудового договору щодо оплати праці кваліфікованих робітників, а саме - продавців, у розмірі мінімальної заробітної плати , встановленої законом, погіршують умови, визначені законодавством та Генеральною Угодою. Крім того, позивачем взагалі не були присвоєні кваліфікаційні розряди продавцям продовольчих і непродовольчих товарів , як передбачається Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск № 65 «Торгівля та громадське харчування»), затвердженого наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 31.11.1999 року № 918.
В результаті встановлення додаткових порушень трудового законодавства у ФОП ОСОБА_3 22 серпня 2007 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП. Матеріали справи направлено для розгляду до Менського районного суду.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вину свою визнав. Постановою суду від 20 вересня 2007 року вина його доведена і ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач довів правомірність своїх рішень, і винесення припису від 22 серпня 2007 року за №25-1428/29-29 здійснено відповідачем обґрунтовано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 18, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року - залишити без змін.
Повний текст ухвали виготовлено 02 листопада 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.