КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-35667/08 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Романчук О.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" грудня 2009 р.
Справа № 22-а-35667/08
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Зайцева М.П.,
Усенка В.Г.,
при секретарі: Шевчук К.В..
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 23 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям Війни", -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області (далі - Відповідач) про оскарження бездіяльності відповідача, вказуючи, що він належить до громадян, на яких поширюються соціальні пільги та гарантії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, проте відповідачем зазначена норма закону не була врахована при нарахуванні розміру його пенсії.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 23 вересня 2008 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано неправомірною відмову щодо перерахунку та виплати Позивачу щомісячної доплати до пенсії як дитині війни виходячи з розміру 30% мінімальної пернсії за віком за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року. Зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату недоотриманої щомісячної доплати до пенсії Позивачу за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року в розмірі 3314, 82 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернулися з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та відмовити позивачу в задоволенні його вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело, на думку відповідача, до неправильного вирішення справи.
Заперечень на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходило.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Позивач відноситься до категорії громадян на яких поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі по тексту –Закон) він має право на одержання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 р. дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19.01.2006 р. № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006 р., а ст. 6 - у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 р. не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивачки, що стосуються 2006 р., задоволенню не підлягають.
Дію ст. 6 Закону на 2007 р. було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 р. підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо такого зупинення дії ст. 6 Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд першої інстанції помилково визнав право позивачки на підвищення пенсії за весь 2006 та 2007 р., а суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення в цій частині, визнав обґрунтованим таке право лише з 09.07.2007 р. відповідно до вимог ст. 6 Закону.
Подібні відносини склалися і в 2008 р., оскільки зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 41 розд. 2 Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Доводи апеляційної скарги про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону, є необгрунтованими.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 статті мінімального розміру пенсії за віком.
Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на управління законодавством.
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов частково.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 23 вересня 2008 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги частково
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_3 щомісячної доплати до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області нарахувати ОСОБА_3 доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р.
У решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 25.12.2009 року