Дата документу 10.09.2018

ЄУ № 409/1391/16-к

Провадження №1-кп/420/137/18

УХВАЛА

10 вересня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Стєніної А.В.

прокурора Мозуль І.О.

потерпілі ОСОБА_1

ОСОБА_2

представники потерпілих ОСОБА_3

ОСОБА_4

захисника Жєрдєв С.М.

обвинуваченого ОСОБА_6

провівши підготовче відкрите судове засідання по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015130440000004 від 09.05.2014, відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новопсковського районного суду Луганської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України.

Суд в підготовчому судовому засіданні, заслухавши думку учасників судового провадження, відповідно до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт з долученими до нього відповідно до ст. 291 КПК України додатками, дійшов до такого висновку.

Ухвалою від 04.06.2018 за обвинувальним актом судом було призначене підготовче судове засідання, під час проведення якого з'ясовано, що відповідно до положень ст. 32 КПК України кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України підсудне Новопсковського районного суду Луганської області.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду та являлись підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено.

Угоди про примирення в порядку, визначеному главою 35 КПК України, учасниками кримінального провадження не укладалися.

Підстави, передбачені п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження відсутні.

Судом з'ясовано склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обґрунтовуючи його тим, що ухвалою суду було обрано обвинуваченій запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк дії ухвали сплинув 14.02.2017, 20.04.2017 обвинуваченій було обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, строк дії ухвали сплинув. Обвинувачена обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків. Обвинувачена не має офіційного та постійного місця роботи, не досягла пенсійного віку, не виявила бажання у сприянні досудового розслідування або відшкодуванні збитків завданим кримінальним провадженням. Також відсутність майна на території її проживання свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. Запобігти вказаним ризикам, на думку прокурора, можливо лише застосувавши до обвинуваченої запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1.

Захисник та обвинувачений заперечували про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що зазначені прокурором ризики не існують. Обвинувачена має стійкі соціальні зв'язки, проживає у Львівській області, під час попереднього судового розгляду жодним чином не впливала на свідків.

Розглядаючи вказане клопотання прокурора, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Прокурор у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту посилається на ризики, передбачені п. п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд, з'ясовуючи наявність зазначених ризиків, виходить з наступного.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини рішення «Бекчиєв проти Молдови»,§ 58, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

З клопотання вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується в скоєнні злочину, який є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, обвинувачена не працює.

Суд вважає, що прокурором не доведений ризик переховування від органів досудового розслідування, оскільки в судові засідання обвинувачена не з'являлась з поважних причин, а саме у зв'язку з хворобою. Обвинувачена має утриманні неповнолітню дитину інваліда, яка проживає разом з нею, а отже вона має соціальні зв'язки. Відсутність в обвинуваченої майна не може свідчити про ризик переховування від суду. Також є необґрунтованим посилання прокурора на доведеність цього ризику несприяння обвинуваченої у досудовому розслідуванні та відшкодуванні збитків потерпілим, оскільки у кримінальному провадженні діє принцип презумпції невинуватості.

Що стосується ризику незаконно впливати на свідків в цьому ж кримінальному провадженні, суд вважає, що прокурор належним чином довів його наявність, оскільки в даному кримінальному провадженні призначено новий судовий розгляд, судове слідство по якому ще не розпочато.

Таким чином, суд вважає, що прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також прокурором не доведено суду про місце проживання обвинуваченої. Так, прокурор просить застосувати до обвинуваченої цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1, натомість обвинувачена проживає в м. Червоноград Львівської області, про що зазначено прокурором в обвинувальному акті.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Суд вважає жодним чином необґрунтованим та недоведеним те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам, тим більш, що в доданих до клопотання матеріалах дані про такі обставини відсутні.

Відтак, клопотання задоволенню не підлягає.

Разом з тим, оскільки протягом розгляду доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає наявними всі підстави для застосування відповідно до ч.4 ст.194 КПК України до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, та вважає необхідним покласти на обвинувачену обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті.

Вирішуючи, який запобіжний захід застосувати, суд у відповідності до ч.1 ст.178 КПК України враховує, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, який згідно ст.12 КК України належить до тяжких злочинів, особу обвинуваченої, який не працює, не заміжня, має соціальні зв'язки за місцем проживання, та існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає за належне застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та вважає необхідним покласти на обвинувачену зобов'язання виконувати обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.

Суд, виконавши вимоги ч.2 ст.315 КПК України, вважає за можливе призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.176-178, 179, 184, 193-194, 314-316, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, на 17 вересня 2018 року о 14 год. 00 хв. в приміщенні залу судових засідань № 1 Новопсковського районного суду Луганської області.

В задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, відмовити.

Обрати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Покласти на ОСОБА_6 строком на два місяці до 10 листопада 2018 року наступні обов'язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду, Білокуракинського відділу Старобільської місцевої прокуратури;

2) не відлучатися з місця свого проживання, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Ухвалу в частині відмови у застосуванні домашнього арешту може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду Луганської області протягом 7 днів з дати її оголошення.

Суддя: О.С. Стеценко

ОСОБА_6 письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

-------------- С.В. Шарлінська