ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 42 А

Справа № 2-4699/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

28 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:             судді   Соколова О.М.,

при секретарі:                 Кирилюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу № 1039/0404341007115003 від 14 лютого 2008 року, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача банківській вклад в сумі 15700 грн. 00 коп. за договором банківського № 1039/0404341007115003 від 14 лютого 2008 року, 620 грн. 97 коп. – інфляційних, 212 грн. 92 коп. – 3% процентних річних, 1703 грн. 34 коп. – пені та судові витрати.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що 14  лютого 2009 року  між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 1039/0404341007115003 (вклад „КАПІТАЛ”, строк вкладу 390 днів, з 14 лютого 2008 року по 09 березня 2009 року, зі сплатою 15,5 % річних).   Після закінчення дії вказаного договору позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми вкладу, однак йому було відмовлено.

В судовому засіданні позивач підтримав  позов з викладених у ньому підстав та просив  його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив просив відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 1039/0404341007115003 від 14 лютого  2008 року   (вклад „КАПІТАЛ”, строк вкладу 390 днів, з 14 лютого 2008 року по 09 березня 2009 року, зі сплатою 15,5 % річних) на суму 15700 грн. 00 коп.

В матеріалах справи містяться копії заяв позивача від 26 серпня 2009 року (а.с.6) та від 26 серпня 2009 року (а. с. 12, 17),  з якими останній звертався до відповідача з вимогою про виплату вкладів за вищенаведеним договором банківського вкладу, у зв’язку з закінченням строку його дії. Однак відповідач вимоги позивача не виконав, посилаючись на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів,.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на введення тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки, вимоги ч. ч. 2, 3 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладений вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов’язання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_2,  в частині стягнення 15700  грн. 00 коп. за договором банківського вкладу № 1039/0404341007115003 від 14 лютого  2008 року є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом з тим суд вважає, що відсутні правові підстави стосовно задоволення вимоги позивача в частині стягнення інфляційних, 3% річних та пені, за прострочення повернення депозитного вкладу, виходячи з наступного. Правлінням Національного Банку України у ТОВ “Банк “Український промисловий банк” було введено тимчасову адміністрацію строком на один рік до 21.01.2010 р., призначено тимчасового адміністратора та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців до 21.07.2009 р., а з 05.08.2009 року Правлінням Національного Банку України було продовжено на строк до шести місяців мораторій щодо задоволення вимог кредиторів.

Згідно п.2 ч.3 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” під час дії мораторію неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції не застосовуються

Оскільки суд позов задовольняє частково, то з відповідача, згідно із ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню 120 грн. 00 коп. у відшкодування понесених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та 182 грн. 37 коп. у відшкодування судового збору на користь держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060, ЦК України, п.2 ч.3 ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу № 1039/0404341007115003 від 14 лютого 2008 року – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” код ЄДРПОУ, 19357325, МФО 321024, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на користь ОСОБА_2  –15700 (п’ятнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. заборгованості за договором банківського вкладу № 1039/0404341007115003 від 14 лютого 2008 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” код ЄДРПОУ, 19357325, МФО 321024, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на користь ОСОБА_2  – 120 (сто двадцять) грн. 00 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” код ЄДРПОУ, 19357325, МФО 321024, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на користь ОСОБА_2  – 182 (сто вісімдесят дві) грн.37 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                 О.М. Соколов