ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2007 р. | № 24/428д/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного малого підприємства “А-СЕРВІС” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.02.2007р. у справі за позовом Приватного малого підприємства “А-СЕРВІС” до Обслуговуючого гаражного кооперативу “РУБІН” про визнання угоди недійсною та усунення перешкод у користуванні майном |
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У жовтні 2006р. Приватне мале підприємство “А-СЕРВІС” пред’явило в господарському суді позов до Обслуговуючого гаражного кооперативу “РУБІН” про визнання недійсним договору про спільну діяльність №4 від 20.06.1994р., укладеного між сторонами, та усунення перешкод у користуванні приміщенням магазину, гаража, прибудованого до нього, і сторожки, розташованих на території Обслуговуючого гаражного кооперативу “РУБІН” за адресою: м. Запоріжжя, вул. Полякова, 2, шляхом виселення з них працівників відповідача.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.11.2006р. (суддя Азізбекян Т.А.) позов було задоволено.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.02.2007р. (судді Мойсеєнко Т.В. –головуючий, Кагітіна Л.П., Яценко О.М.) апеляційну скаргу було задоволено, рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2006р. скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.02.2007р., а рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2006р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, між ПМП “А-Сервіс” та гаражним кооперативом “Рубін” було укладено договір №4 від 20 червня 1994 року про сумісну діяльність (далі –Договір), за умовами якого сторони договору зобов’язалися сумісно діяти для досягнення сумісної господарської мети. При цьому форма участі сторін у досягненні мети договору встановлена наступна: гаражний кооператив “Рубін” надає в безстрокову оренду з правом подальшого відчуження (приватизації) ділянку землі 7 X 8 м. для будівництва магазину по продажу запчастин ПМП “А-Сервіс”, а останній здійснює будівництво службового приміщення для розміщення охорони гаражного кооперативу “Рубін” за рахунок власних коштів (пункти 1.1, 1.2 Договору).
Пунктом 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки взаємовідносини сторін щодо укладення спірного договору виникли до 01.01.2004 року то відповідність чи не відповідність угоди вимогам законодавства оцінюється господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладання спірної угоди. Тобто до правовідносин щодо укладення договору про спільну діяльність застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР, що діяли до 01.01.2004 року.
Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу УРСР, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.
За приписами норм глави 38 ЦК УРСР (ст.ст. 430-433), істотними умовами для договорів про сумісну діяльність є: загальна господарська ціль, порядок та умови ведення спільних справ, види та розмір внесків (долі) кожної із сторін договору, умови використання результатів сумісної діяльності, порядок покриття витрат та збитків, що виникли внаслідок сумісної діяльності.
Як встановив суд апеляційної інстанції, Договір не містив суттєвих умов, які визнані законом необхідними для договорів про сумісну діяльність, зокрема, умов ведення спільних справ, умови використання результатів сумісної діяльності, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про неукладеність вказаного Договору.
З огляду недоведеності збоку позивачем права власності на згадувані приміщення, правильно апеляційним судом відмовлено і в решті заявлених вимог.
Разом з тим, не можна погодитися зі застосуванням судом до спірних правовідносин положень щодо строку позовної давності, як підстави для відмови в задоволенні позову.
У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, постановляється рішення про відмову в задоволені позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.
За цих обставин посилання суду апеляційної інстанції на пропуск строку позовної давності підлягає виключенню з мотивувальної частини постанови.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного малого підприємства “А-СЕРВІС” залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.02.2007р. без змін, виключивши з мотивувальної частини постанови посилання на пропуск позивачем строку позовної давності.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук