ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 р. № 6/137-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівШевчук С.Р.
Демидової А.М.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Київської області від 06.08.2009 р. та
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2009 р.
у справі № 6/137-09
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Континент"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення 9 327,52 грн.
за участю представників:
позивача: Ворона О.Ф.
відповідача: не з’явилися
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Континент" звернулось до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі –"ФОП ОСОБА_1.") за договором купівлі-продажу № 475 К від 20.01.2007 р. в розмірі 8 990,90 грн. та 336,62 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов оплати за договором.
Рішенням господарського суду Київської області від 06.08.2009 р. (суддя Маляренко А.В.) позов задоволено; стягнуто з ФОП ОСОБА_1." 5 990,90 грн. основного боргу, 336,62 грн. пені та судові витрати. Рішення суду мотивоване порушенням відповідачем умов оплати за укладеним між сторонами договором та наявністю підстав для застосування норм ст. 525, 526, 610, 625 ЦК України та ст.ст. 230, 232 ГК України, рівно як і ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2009 р. (судді Мостова Г.І., Шевченко В.Ю., Шкурдова Л.М.) рішення місцевого господарського суду залишене без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими попередніми інстанціями судовими актами, ФОП ОСОБА_1. звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак скаржник не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Континент" (надалі –"Фірма") та ФОП ОСОБА_1. укладено договір купівлі-продажу № 475 К (надалі –"Договір").
Сторони пунктами 1.1., 1.2. Договору погодили, що Фірма (продавець) передає, а ФОП ОСОБА_1. (покупець) приймає та оплачує товар на умовах, визначених даним договором. Асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару.
Розрахунки за поставлений товар згідно п. 5.1. Договору покупець здійснює у формі попередньої оплати у розмірі 100 % вартості товару. Пунктом 5.2. Договору передбачено, що продавець може надати покупцю право сплатити вартість поставленого товару протягом 21 календарного дня з дати прийому –передачі товару.
Суди встановили, що на виконання умов Договору Фірма відповідно до накладних № 000002448 від 08.01.2009 р., № 000006104 від 14.01.2009 р., № 000016987 від 31.01.2009 р. поставила відповідачу товар на загальну суму 13 990,90 грн. У вказаних накладних згідно п.5.2. Договору передбачено, що товар підлягає оплаті у термін 21 календарний день.
Відповідача за отриманий товар розрахувався частково, у зв’язку з чим на момент подачі позову заборгованість ФОП ОСОБА_1. склала 8 990,90 грн. Крім того, відповідачем згідно платіжних доручень № 1815 від 02.06.2009 р. та № 1881 від 09.06.2009 р. було частково сплачено заборгованість у сумі 3 000 грн.
Враховуючи зазначене, а також норми п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарськими судами мотивовано припинено провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 3 000 грн. та визначено розмір заборгованості відповідача в розмірі 5 990,90 грн.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Керуючись даними нормами, колегія суддів касаційної інстанції оцінює як правомірне задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлену про дукцію у сумі 5 990,90 грн.
Стаття 530 ЦК України передбачила, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 610, 611 ЦК України встановлено наслідки порушення зобов’язання, зокрема, сплата неустойки. Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов’язаний оплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Оскільки судами обох інстанцій встановлено прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, то, з урахуванням зазначених норм законодавства, висновок про наявність підстав для стягнення пені в розмірі 336,62 грн. з відповідача є обґрунтованим.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами норм законодавства при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 06.08.2009 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2009 р. у справі № 6/137-09 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Шевчук
судді: А. Демидова
О. Кролевець