Справа № 22ц-1793
головуючий в першій інстанції: Суббота M.I.
Доповідач: Кострицький В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2008р. м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі
головуючого: Кострицького В.В.
суддів: Авалян Н.М., Парінова І.К.
при секретарі: Сабадишни І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 15 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2007р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в якому вказала, що ОСОБА_3 керуючи автомобілем Opel Astra держ. № НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності, рухаючись заднім ходом на перехресті вулиць О. Кошового - Северна, здійснив наїзд на ОСОБА_2, яка отримала тілесні ушкодження. В зв'язку з чим позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь витрати на лікування у розмірі 100грн., судові витрати у розмірі 581грн., витрати на юридичну допомогу у розмірі 70грн., а також моральну шкоду у розмірі 10000грн. Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 15 лютого 2008 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 35грн. 97 коп., моральну шкоду в сумі 500грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 98грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях відповідача на апеляційну скаргу зазначається, що рішення відповідає вимогам закону і його необхідно залишити в силі а апелянту відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, апелянта який змінив апеляційні вимоги відмовившись від вимоги про направлення справи на новий розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Статтею 213 ЦПК України встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,
повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів цивільної та адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_3 керуючи автомобілем Opel Astra держ. № НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності, рухаючись заднім ходом на перехресті вулиць О. Кошового -Северна, здійснив наїзд на ОСОБА_2, яка отримала тілесні ушкодження, в зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_2 знаходилась на лікуванні в лікарні та витратила на ліки 35грн.97коп. (а.с. 8, 9, 13-15), вказані факти були встановлені судом та сторонами не оспорювався.
При вирішенні питання стосовно розміру стягнення, моральної шкоди з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що позивачці заподіяна моральна шкода, яка складається з пережитих нею моральних страждань від отриманих тілесних ушкоджень від яких вона переживала страждання, в зв"язку з перебуванням в лікарні був порушений звичайний для неї уклад життя, повинна була залучати, додаткові зусилля для організації свого життя, з вини відповідача. Суд визначив стягнення в розмірі 500 гривень, вважаючи на те, що вимоги позивачки про стягнення такої шкоди в сумі 10000 гривень є завищеними і не відповідають тим моральним та фізичним стражданням які їй заподіяні відповідачем. Належна мотивація зазначених висновків суду першої інстанції у рішенні відсутня, суд першої Інстанції не врахував положення п.9 Пленуму ВС України № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", а саме той факт, що відповідно (а.с.7) матеріалів справи позивачка є особою похилого віку, має поганий стан здоров'я (а.с.9) десять днів перебувала на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні (а.с.8), після чого лікування було рекомендовано продовжити (а.с.9), від ДТП отримала числені тілесні ушкодження (а.с.9). Між тим, відповідно до статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується тією особою, яка її завдала. Відповідно до статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При винесенні рішення суд послався на ст. 23, 1167, 1187, 1166 ЦК, проте не врахував фактичного змісту зазначених норм права а при вивчені матеріалів справи неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
При вирішенні питання стосовно розміру держмита і стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судових витрат суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не повністю сплачено держмито за позов про відшкодування моральної шкоди, проте чомусь не врахував той факт, що відповідно позовної заяви позивачка ОСОБА_2, звернулась до суду з вимогою про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, а вимога стосовно стягнення моральної шкоди є похідною з першої вимоги і предметом спору не є захист честі та ділової репутації. Розмір ставки судового збору повинен бути розрахований на підставі п."а"."д" ч.1 ст.3 Декрету KM України „Про державне мито". Суд помилково застосував п."ж", ч.1 ст.3 Декрету KM України, зобов'язавши позивачку сплатити держмито за нормою, що регламентує стягнення держмита із позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності, і не повернувши зайво сплаченого мита після вирішення справи. При розрахунку стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судових витрат суд першої інстанції помилково визначив розмір держмита сумою фактично сплачених позивачкою коштів не врахувавши визначений п.п."а", "д" ч.1 ст.3 Декрета KM України „Про державне мито" розмір ставок державного мита із ціни позову по матеріальній і моральній шкоді.
Керуючись ст. ст. 301-304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 15 лютого 2008 року змінити, в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 500грн.скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_2 стосовно стягнення моральної шкоди у сумі 1000грн.
В частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 3 5грн. 97коп. рішення залишити без змін.
В частині розподілу судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на ІТО 30грн. і відшкодування витрат сплати державного мита 59грн.50коп. а всього 89грн.50коп.
Повернути ОСОБА_2 зайве сплачені нею суми державного, мита в суді першої інстанції по рахунку № 31412537700260 в місцевий бюджет м. Попасна в сумі 491грн. 50коп., в суді апеляційної інстанції по рахунку № 31416537700006 до ВДК у Ленінському районі м. Луганська в сумі 245грн.75коп., в загальному розмірі 737грн.25 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи судом апеляційної інстанції в розмірі 30грн.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після його проголошення.