ОКРЕМА ДУМКА

05 вересня 2018 року м. Київ

У порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, висловлюю окрему думку й прошу додати її до справи №361/3021/18.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_1 у будь-який час та у будь-який спосіб може розпорядитися квартирою, загальною площею 48,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь третіх осіб, що в свою чергу позбавить позивача можливості відновити своє порушене право та задовольнив заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2018 року заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, загальною площею 48,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі знімати з реєстрації мешканців такої квартири, вселяти інших осіб, проникати до квартири, укладати договори щодо оренди та відчуження квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій.

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) та малолітніх дітей: ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4) у володінні та користуванні квартирою, загальною площею 48,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, загальною площею 48,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Скасовуючи ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2018 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом не надано оцінки відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, та їх співмірності.

З висновками Апеляційного суду Київської області в частині скасування ухвали суду 29 травня 2018 року, якою заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, загальною площею 48,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі знімати з реєстрації мешканців такої квартири, вселяти інших осіб, проникати до квартири, укладати договори щодо оренди та відчуження квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій; заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) та малолітніх дітей: ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4) у володінні та користуванні квартирою, загальною площею 48,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, погоджуюсь. Однак вважаю, що в даному випадку суд першої інстанції в порушення вимог ч.10 ст.150 ЦПК України, допустив вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог(про усунення перешкод у користування власністю).

Крім того не погоджуюсь з висновками Апеляційного суду Київської області щодо скасування заходів забезпечення позову в частині заборонени державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, загальною площею 48,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виходячи з наступного.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить в тому числі скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40426531 від 02 квітня 2018 року 10:35:47; скасувати внесений на підставі цього рішення запис від 29 березня 2018 року 18:03:57 №25534376 про реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартиру, загальною площею 48,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вважаю, що вище наведені позовні вимоги стосуються нерухомого майна, а також захисту права власності нерухомого майна, оскільки на підставі оспорюваного позивачем рішенням відбувся перехід права власності від одного власника до іншого.

Одночасно позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. В обґрунтування вказав, що 25 квітня 2018 року невідомими особами було здійснено незаконне проникнення до житла по АДРЕСА_1, і змінено замки, що унеможливило доступ до квартири, де він зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Таким чином, вважаю, що судом першої інстанції було вірно застосовано до правовідносин положення ст.150 ЦПК України та положення п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та забезпечено позов в частині заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, загальною площею 48,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаю, що суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги положення ст.150 ЦПК України та скасував заходи забезпечення позову щодо нерухомого майна, яке є предметом оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Суддя Апеляційного суду Київської області Л.П.Сушко

05.09.2018