Справа № 730/538/18 провадження № 11-кп/795/838/2018 Категорія - ч.3 ст.185 КК України Головуючий у 1 інстанції Грушко О. П. Доповідач Карнаух А. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді - Карнауха А.С.,

суддів - Короїда Ю.М., Оседача М.М.,

при секретарі - Дудко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12018270090000216 від 26.04.2018, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2018 року,

про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Скунсове, Путивльського району, Сумської області, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України,

з участю:

прокурора - Шпак М.В.

обвинуваченої - ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

В поданій апеляційній скарзі прокурор просив скасувати вирок суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за частиною 3 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік.

На підставі статті 76 КК України на ОСОБА_1 покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_1 не обирався.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.

Постановлено стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 429 гривень.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор вказав, що розглядаючи кримінальне провадження в порядку частини 3 статті 349 КПК України, суд не з'ясував фактичні дані на підставі яких встановлюється наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, оскільки обвинувачена ОСОБА_1 відмовилась від дачі показань, а інші докази її винуватості суд не досліджував. Зазначив, що у такому випадку (без встановлення правильного розуміння обвинуваченою фактичних обставин) подальше судове слухання за правилами частини 3 статті 349 КПК України є неможливим.

Вироком суду першої інстанції було встановлено, що 11.04.2018 року, близько 14 години 00 хвилин, ОСОБА_1, з метою крадіжки чужого майна, прибула до господарства за адресою АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_2, де шляхом підбору ключів проникла до приміщення будинку, звідки таємно вкрала меблевий гарнітур виробництва СРСР вартістю 633,33 грн., чим спричинила потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити з наведених в ній підстав, обвинувачену, котра просила залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України, визначено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень частин 3 і 4 статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною 3 статті 323 та статтею 381 КПК України.

Із вироку суду вбачається, що кримінальне провадження суд першої інстанції розглянув у порядку частини 3 статті 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались.

Твердження прокурора, що під час судового розгляду були порушені вимоги частини 3 статті 349 КПК України, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Так, зі змісту аудіозапису судового засідання, яке відбулось 11.07.2018 року, вбачається, що під час встановлення особи ОСОБА_1 та роз'яснення суті обвинувачення, судом було з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_1 розуміє в чому її обвинувачують, повністю визнає себе винною та щиро розкаюється у вчиненні інкримінованого злочину, відмовляється від давання показань, із обставинами викладеним в обвинувальному акті згодна.

В даному випадку, право давати показання з приводу обвинувачення чи відмовитися їх давати належить виключно обвинуваченій, що передбачено статтею 42 КПК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_1 підтвердила, що під час розгляду справи в місцевому суді вона правильно розуміла зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, добровільно погодилась їх не досліджувати, свою вину в скоєному визнала повністю.

За встановлених у кримінальному провадженні фактичних обставин, дії обвинуваченої ОСОБА_1, які виразились як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, кваліфіковані місцевим судом за частиною 3 статті 185 КК України.

Відповідно до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі статтею 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції у відповідності до вимог статті 65 КК України врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність вимог з боку потерпілого та обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції, яка визначена частиною статті за інкриміноване кримінальне правопорушення.

За змістом статті 75 КК України суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, при призначенні покарання на строк не більше п'яти років позбавлення волі, крім випадків засудження за корупційні злочини, може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо він дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Місцевим судом вмотивована можливість звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, відповідно до статті 75 КК України. Таке покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Порушень кримінального процесуального та кримінального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого, на кваліфікацію його дій та необґрунтованість призначеного покарання, не вбачається.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 419, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2018 року, залишити без задоволення.

Вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2018 року, щодо ОСОБА_1, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

А.С.Карнаух Ю.М.Короїд М.М.Оседач