ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 р. | № 37/444-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги | ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" та Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р. |
у справі | №37/444-06 |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | прокурора Ленінського району м.Хар кова в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області |
до | ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" |
про | стягнення 82 144,15 грн. |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від прокуратури: | не з'явився |
від позивача: | Крашенніков В.В. |
від відповідача: | Орехов В.С. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2007 р. у справі №37/444-06 (суддя Доленчук Д.О.) прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до 83 816,19 грн. та вирішено спір з урахуванням збільшених позовних вимог; у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, а прокурор вніс апеляційне подання до Харківського апеляційного господарського суду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р. у справі №37/444-06 (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) апеляційну скаргу та апеляційне подання задоволено частково: рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2007 р. у справі №37/444-06 змінено: в частині вимог та відмови про стягнення 29 832,32 грн. боргу, 1 484,63 грн. пені, 3 775,01 грн. інфляційних, 927,65 грн. річних рішення скасовано та прийнято нове, яким позов у цій частині задоволено: стягнуто з ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області 29 832,32 грн. боргу, 1 484,63 грн. пені, 3 775,01 грн. інфляційних, 927,65 грн. річних, 180,09 грн. держмита по скарзі; стягнуто в прибуток Держбюджету 360,19 грн. держмита. В іншій частині рішення господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу —без задоволення.
У касаційних скаргах ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р. у справі №37/444-06 та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2007 р. у справі №37/444-06, а Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р. у справі №37/444-06 у частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 3 180,58 грн. пені, 44 616,00 грн. упущеної вигоди скасувати та прийняти нове рішення у цій частині: стягнути з відповідача на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області 3 180,58 грн. пені, 44 616,00 грн. збитків (упущеної вигоди), 58,90 грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги, 238,99 грн. витрат по сплаті держмита за подання касаційної скарги; стягнути з відповідача на користь ДП "Судовий інформаційний центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.; в іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р. у справі №37/444-06 залишити без змін, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Прокурор не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
01.02.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №02-194 на надання охоронних послуг, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснювати охорону майна на об'єкті, розташованому по вул.Залізничній, 114 у м.Богодухів Харківської області, а відповідач —приймати послуги та своєчасно сплачувати їх вартість в узгодженому між сторонами розмірі.
Відповідно до додатків №1, №2, №3 від 01.02.2005 р. та додатків №1, №2, №3 від 01.10.2005 р. до вказаного договору, що є невід'ємною його частиною, починаючи з 01.02.2005 р. об'єкт відповідача охоронявся двома цілодобовими постами цивільної охорони позивача по ціні 5,00 грн. за одну годину охорони одним цивільним охоронцем, а починаючи з 01.10.2005 р. —по ціні 6,50 грн. за одну годину охорони одним цивільним охоронцем. Шляхом підписання нових додатків до договору, починаючи з 14.01.2006 р., сторонами було зменшено кількість годин надання охоронних послуг, а з 15.03.2006 р. —цілодобовий режим для двох постів цивільної охорони позивача було поновлено.
Відповідно до ч. 3 договору №02-194 на позивача покладались обов'язки щодо виставлення на підприємстві відповідача охорони, здійснення контролю за запровадженням відповідачем пропускного та внутрішньооб'єктного режиму, здійснення заходів оперативного реагування при виникненні будь-яких правопорушень, здійснення контролю за ввезенням та вивезенням (внесенням та винесенням) товарно-матеріальних цінностей на територію та з території підприємства.
Відповідно до п. 4.7 спірного договору відповідач зобов'язався не пізніше 15 числа кожного місяця, на підставі рахунків позивача здійснювати оплату послуг.
Відповідно до п. 8.4 вказаного договору у випадку відсутності своєчасних письмових повідомлень відповідача позивачу щодо неякісного надання працівниками позивача своїх зобов'язань за договором, послуги по ньому вважаються наданими належним чином і в повному обсязі.
Відповідно до п. 6.2 цього ж договору у випадку припинення необхідності в користуванні послугами охорони, замовник вправі достроково припинити дію договору, при цьому відповідач зобов'язаний письмово повідомити про це позивача не пізніше ніж за 2 місяці до моменту припинення його дії.
12.07.2006 р. відповідач листом вих. №14/07/06 повідомив позивача про одностороннє розірвання договору №02-194 від 01.02.2005 р. з 12.07.2006 р.
Позивач, посилаючись на п. 6.2 вказаного договору, не погодився з достроковим розірванням договору, про що повідомив відповідача листом від 13.07.2006 р. №18/1-2-2910/Др, та поруч з охоронцями іншого суб'єкта господарювання до 12.09.2006 р. продовжував надавати відповідачу послуги охорони.
Однак, відповідач листами від 18.07.2006 р. №19/07/06 та від 15.08.2006 р. №10/08/06 повернув на адресу позивача без підпису акти виконаних робіт та рахунки на оплату боргу за договором, посилаючись на одностороннє розірвання договору з 12.07.2007 р.
14.09.2006 р. позивач направив на адресу відповідача лист №48/1-2-3623 з вимогою про сплату заборгованості, яка останнім була залишена без задоволення.
Вважаючи, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором від 01.02.2005 р. №02-194 щодо оплати наданих послуг, прокурор Ленінського району м.Харкова в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача — ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" 29 832,32 грн. заборгованості за договором від 01.02.2005 р. №02-194 про охорону об'єктів відповідача, 1 597, 25 грн. збитків від інфляції, 703,91 грн. річних, 3 109,02 грн. пені та 44 616,00 грн. збитків (втраченої вигоди) за період з 12.09.2006 р. по 31.01.2007 р.
У процесі розгляду справи позивач у порядку, передбаченому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 29 832,32грн. заборгованості, 3 775,01 грн. збитків від інфляції, 927,65 грн. річних, 4 665,21 грн. пені та 44 616,00 грн. збитків (втраченої вигоди) за період з 12.09.2006 р. по 31.01.2007 р.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, у зв'язку з неякісним наданням відповідачеві охоронних послуг, останній мав право на односторонню відмову від договору на підставі ст. 907 Цивільного кодексу України (якою передбачено право на односторонню відмову від договору про надання послуг); по-друге, позивачем не доведено, в чому саме полягала неправомірність поведінки відповідача щодо порушення умов договору, безпосереднього причинного зв'язку між неправомірною поведінкою відповідача і збитками; по-третє, позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій задоволенню не підлягають, оскільки сплинув термін позовної давності, в межах якого позивач мав право вимагати стягнення даних платежів із відповідача.
Скасовуючи частково рішення господарського суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, яким позов задоволено частково, господарський суд апеляційної інстанції виходив зі того, що: по-перше, з урахуванням вимог п. 6.2 договору (яким передбачено право відповідача на дострокове припинення дії договору в разі письмового попередження про це позивача не пізніше ніж за два місяці з моменту припинення його дії) повідомлення відповідача про одностороннє розірвання договору 12.07.2006 р. листом №14/07/06 свідчить про припинення дії договору з 12.09.2006 р., що не заперечувалось і позивачем; по-друге, відповідач не подав доказів оплати основного боргу в сумі 29 832,32 грн. (з урахуванням неоплачених попередніх періодів надання послуг за спірним договором); по-третє, оскільки інфляційні та річні не є санкціями (неустойкою) в розумінні ст.ст. 611, 624 Цивільного кодексу України і заяви про застосування позовної давності ні сторони, ні прокурор відповідно до п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України (згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення) не надавали, висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем спеціального строку позовної давності щодо стягнення інфляційних і річних є безпідставними; по-четверте, оскільки відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають частковому задоволенню за шестимісячний період у сумі 1 484,63 грн.; по-п'яте, оскільки дія договору припинилася 12.09.2006 р. (про що за два місяці відповідач попередив позивача відповідно до умов договору), позивач не має права на стягнення збитків за період після припинення дії договору, крім того, позивачем не доведено, в чому саме полягають понесені ним збитки та їх фактичний розмір.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд апеляційної інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи і дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з врахуванням п. 6.2 договору від 01.02.2005 р. №02-194 на надання охоронних послуг (яким встановлено право відповідача на дострокове припинення дії договору у разі письмового попередження про це позивача не пізніше ніж за два місяці до моменту припинення його дії) і встановленого судами факту попередження позивача про одностороннє розірвання договору листом відповідача від 12.07.2006 р. №14/07/06, дія вказаного договору припинилася 12.09.2006 р.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
У даному випадку порядок розірвання договору шляхом односторонньої відмови від договору встановлено в п. 6.2 договору (письмове попередження "охорони" не пізніше ніж за два місяці до моменту припинення дії договору), у зв'язку з чим висновки господарського суду апеляційної інстанції про припинення дії договору 12.09.2006 р. є цілком обґрунтованими.
Відповідно до п. 7.3 договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг охорони платник сплачує охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої оплати за кожен день прострочення платежів.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність до вимог про стягнення неустойки встановлена в один рік, тобто звернення до суду з вимогами про стягнення пені можливе в межах річного строку, проте положення зазначеної норми не змінює тривалості строку, в межах якого нараховується пеня і який визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому апеляційним судом правомірно було стягнуто пеню в межах шестимісячного строку, і доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують, оскільки ні укладеним між сторонами договором, ні законом інший строк нарахування пені в даному випадку не передбачений.
Відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи і висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для стягнення збитків (втраченої вигоди) за період після припинення дії договору (з 12.09.2006 р. по 31.01.2007 р.).
Доводи касаційної скарги позивача про наявність підстав для стягнення збитків (упущеної вигоди) за період із 12.09.2006 р. по 31.01.2007 р. у зв'язку з закінченням дії договору 01.02.2007 р. не можуть бути взяті до уваги, оскільки висновки господарського суду апеляційної інстанції про дострокове припинення дії договору 12.09.2006 р. відповідають як умовам п. 6.2 договору, так і позиції самого позивача, висловленій у п. 3 листа від 31.07.2006 р. №48/1-2-3132/шв (т. 1, а.с. 26-27).
За таких обставин, встановлені господарським судом апеляційної інстанції з дотриманням правил ст. 43 ГПК України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційних скарг щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р. у справі №37/444-06 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" та Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р. у справі №37/444-06 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р. у справі №37/444-06 —без змін.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна