Справа № 647/2588/17

№ провадження 2/647/13/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2018 року        Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

                                       головуючого – судді: Корсаненкової О.О.

                                       за участю секретаря: Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/2588/17 за позовом ОСОБА_1, інтереси якої за довіреністю представляє ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради Бериславського району Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача – орган опіки та піклування Бериславської районної держаної адміністрації Херсонської області, про визнання заповіту недійсним,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1,

представника позивача – адвокат ОСОБА_2,

законний представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5,

представника відповідача – адвокат ОСОБА_6,

представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради – адвокат ОСОБА_7,

представник органу опіки та піклування ОСОБА_8,

встановив:

У листопаді 2017 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 01.05.2017 року помер її син ОСОБА_9, після смерті якого залишилося спадкове майно. ОСОБА_1 стало відомо, що існує заповіт від 31.01.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_9 начебто заповів все належне йому майно ОСОБА_3 Заявник вважає, що заповіт був підписаний не померлим ОСОБА_9 та не відповідав його волі, у зв’язку з тим, що через стійкий розлад здоров’я останній не усвідомлював значення своїх дій та не міг керуватися ними. В зв’язку з чим ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_9, посвідчений 31.01.2017 року секретарем Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області, зареєстрованим у реєстрі за №06.

Ухвалою суду від 09.11.2017 року було відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі та призначено до судового засідання.

27.11.2017 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_3 проти позову, відповідно до яких представник відповідача ОСОБА_6 просить відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що заповіт від 31.01.2017 року підписаний не ОСОБА_9 та не відповідав його внутрішній волі.

12.01.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_4 сільської ради, відповідно до якого у задоволенні позову просять відмовити, оскільки заповіт ОСОБА_9 від 31.01.2017 року було складено та посвідчено секретарем Тягинської сільської ради ОСОБА_10 у відповідності до вимог чинного законодавства. ОСОБА_10 було перевірено дієздатність ОСОБА_9, з’ясовано його волю з приводу спадкового майна, через декілька днів складено та прочитано вголос заповіт, після чого його було підписано заповідачем та посвідчено секретарем сільради.

Ухвалою суду від 22.01.2017 року залучено до участі у справі орган опіки та піклування Бериславської районної держаної адміністрації Херсонської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача. 

Ухвалою суду від 07.02.2018 року було задоволено  заяву представника ОСОБА_4 сільської ради Бериславського району Херсонської області та представника позивача ОСОБА_2 про витребування інформації про наявність або відсутність викликів швидкої допомоги з 30.01.2017 року по 01.02.2017 року на адресу Херсонська область с. Тягинка, вул. Поштова, № 35 відносно  ОСОБА_9;  інформації про наявність або відсутність викликів з 30.01.2017 року по 01.02.2017 року на адресу Херсонська область с. Тягинка, вул. Поштова, № 35 відносно  ОСОБА_9; заяву про шлюб та актовий запис про шлюб між ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, що зареєстрований 2016 року ОСОБА_4 сільською радою; пенсійну справу, у якій містяться заяви інваліда ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1; заяви про видачу паспорта громадянина України по формі Н-1 ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Книгу реєстрації видачі паспортів з підписами ОСОБА_9; заяву про шлюб та актовий запис про шлюб між ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, що зареєстрований 21.09.1991 року Бериславським відділом ЗАГСу;  інвентарну справу на домоволодіння №35 по вул.Поштова у с.Тягинка Бериславського району Херсонської області; особову справу засудженого ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, який відбував покарання з 21.08.1992 року по 21.06.1995 рік.

Ухвалою суду від 26.02.2018 року було задоволено  заяву представника позивача ОСОБА_2 про витребування з Бериславського районного відділу ДРАЦС ГТУЮ у Херсонській області заяви про шлюб та актовий запис про шлюб між ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, що зареєстрований 2016 року ОСОБА_4 сільською радою.           

Ухвалою суду від 21.03.2018 року у справі було призначено почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення  експертизи.

Ухвалою суду від 23.07.2018 року провадження у справі було поновлено, у зв’язку з надходженням висновку експерта.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні на задоволенні позову наполягали. ОСОБА_1 зазначила, що її син ОСОБА_9 тяжко хворів на онко (рак легенів). Коли його в останнє забрали з лікарні у січні 2017 року, ОСОБА_9 вже не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, не міг тримати в руках предмети, в тому числі щось підписувати. В лікарні їм сказали, що син вмирає. Догляд за ним здійснювали дружина ОСОБА_5, сестри ОСОБА_9 та мати. ОСОБА_9 увесь час лежав у ліжку, не міг рухатися, його доводилося годувати, погано бачив. Він не міг підписати заповіт. Тим більш, що у ОСОБА_9 ще є троє дітей від іншої жінки та у розмові він просив, щоб ніхто його дітей не образив та щоб розподілили спадщину порівну між усіма дітьми. 31.01.2017 року ОСОБА_1 збиралася їхати у Нововоронцовський район на день народження онуки, проте прийшла до сина, якому було дуже погано та нікуди не поїхала. ОСОБА_1 була із сином в цей день зранку, потім пішла на обід до дому, після обіду повернулася. Там вже була її донька ОСОБА_13

Представник відповідача адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вказуючи на необґрунтованість заявлених вимог. Зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_9 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Свідки не були присутні під час складання заповіту, тому їх покази не є належними доказами. Оскаржуваний заповіт відповідає усім вимогам законодавства, підписаний померлим ОСОБА_9 та відповідав його внутрішній волі.

Законний представник відповідача ОСОБА_5 також просила відмовити у задоволенні позову та пояснила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_9, який тяжко хворів. У січні 2017 року вона востаннє забрала чоловіка з онколікарні. 03.01.2017 року до них приходили гості, він приймав їжу самостійно, усе розумів. Коли ОСОБА_9 поговорив із сестрою, то виявив бажання скласти заповіт. Вони покликали секретаря сільради, яка є їх сусідкою, так як ОСОБА_9 вирішив скласти заповіт на ім’я сина ОСОБА_14. ОСОБА_5 його питала, чому так, той відповів, щоб дитина не опинилася на вулиці. ОСОБА_9 просив нікому не казати про заповіт. Під час його складання ОСОБА_5 не було, секретар сільради була у кімнаті ОСОБА_9, де вони спілкувалися. Останній усе розумів навіть за два дні до своєї смерті. Він приймав ліки за призначенням, здебільшого знеболюючі. ОСОБА_9 сам їв та вільно рухався, гуляв. У квітні 2017 року ОСОБА_5 вивозила чоловіка на прогулянку у колясці. ОСОБА_1 приходила до сина щодня, зранку на дві години та у вечорі на годину чи дві, сиділа із ним. 31.01.2017 року ОСОБА_1 приходила лише у вечорі, близько 17-30 години, а заповіт було складено та посвідчено близько 11-45 години, оскільки секретар сільради прийшла близько 11-30 години. Вважає, що оскаржуваний заповіт відповідав волі померлого ОСОБА_9

Представник ОСОБА_4 сільської ради адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості. Зазначив, що секретарем Тягинської сільради ОСОБА_10 було складено та посвідчено заповіт ОСОБА_9 від 31.01.2017 року у відповідності до вимог чинного законодавства. Вона прийшла до будинку померлого, впевнилася у тому, що останній розуміє значення своїх дій та вільно ними керує, склала за його вказівками оскаржуваний заповіт. Стан здоров’я ОСОБА_9 не впливало на його волю, він зміг встати, підійти до стола та підписати заповіт.

Представник органу опіки та піклування Бериславської районної держаної адміністрації Херсонської області в судовому засіданні вважала, що позов підлягає задоволенню, оскільки у померлого залишилося ще троє неповнолітніх дітей, окрім ОСОБА_3, спадкові права яких підлягають захисту.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та витребувані судом документи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії V-УР №0068166 від 12.03.1964 року (а.с.5).

Згідно із повторним свідоцтвом про смерть серії І-КГ № 236644, ОСОБА_9 01.05.2017 року помер (а.с.6).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкової справи №48444459 від 18.07.2017 року, було виявлено заповіт ОСОБА_9 від 31.01.2017 року, номер у спадковому реєстрі 60640970, стан чинний (а.с.7).

З копій індивідуальної карти амбулаторного хворого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що останній з 2016 року до смерті хворів на онкологічне захворювання правої легені (а.с.9-13).

Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії 1-КГ №123467 від 26.07.2011 року батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_9 та ОСОБА_15 (а.с.29).

Згідно із витягами з рішень ОСОБА_4 сільської ради Бериславського району Херсонської області №3 та №4 від 12.11.2015 року вирішено обрати секретарем Тягинської сільської ради ОСОБА_10 та вирішено покласти здійснення повноважень секретаря виконавчого комітету сільської ради на секретаря сільської ради ОСОБА_10 (а.с.95, 96).

Відповідно до заповіту від 31.01.2017 року, посвідченого секретарем Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області ОСОБА_10, зареєстрованого у реєстрі за №06, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, яке буде належати йому на день його смерті і на що він за законом матиме право, а також всього того, що згідно із законодавством може бути успадкованим, у повному обсязі, заповів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

З листа Бериславського районного центру первинної медико-санітарної допомоги № 06-01/138 від 19.02.2018 року вбачається, що у період з 30.01.2017 року по 01.02.2017 року ОСОБА_9, який проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, в амбулаторію за медичною допомогою не звертався та викликів лікаря до дому не зареєстровано (а.с.140).

Згідно із листом КЗ «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» № 190/01-10 від 16.02.2018 року, викликів екстреної (швидкої) медичної допомоги до ОСОБА_9 у період з 30.01.2017 року по 01.02.2017 року не зареєстровано (а.с.142).

В ході судового розгляду було досліджено особистий лист ОСОБА_9 на ім’я колишньої дружини Свєти, товарно-транспортні накладні від 11.11.2015 року, довідка про звільнення № 088666 від 21.06.1995 року, фотокартки із написами (а.с.106, 108-111), а також заява про реєстрацію шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_15 від 22.12.2015 року, анкета відомостей про пенсіонера від 05.09.2016 року, заява ОСОБА_9 про неврахування трудового стажу від 05.09.2016 року, актовий запис про шлюб № 01 від 23.01.2016 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_15, заява ОСОБА_9 про призначення/перерахунок пенсії від 05.09.2016 року, заява ОСОБА_9 про перерахування пенсії від 31.08.2016 року, запис акту про укладення шлюбу № 109 від 21.09.1991 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_11, заява ОСОБА_9 про видачу паспорта форми № 1 від 28.12.2001 року, заява ОСОБА_9 про видачу паспорта форми № 1 від 20.04.2005 року, заява ОСОБА_9 про видачу паспорта форми № 1 від 03.06.2014 року, інвентаризаційна справа на домоволодіння по вул.Поштовій, 35 у с.Тягинка, індивідуальна карта амбулаторного хворого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, медичні карти стаціонарного хворого ОСОБА_9 №№2575, 3765, 4298, 4936, 6734 за періоди лікування з 04.05.2016 року по 17.06.2016 року, з 30.06.2016 року по 05.07.2016 року, з 26.07.2016 року по 02.08.2016 року, з 25.08.2016 року по 30.08.2016 року та з 16.11.2016 року по 13.12.2016 року відповідно.

З висновку експерта №214-ПТ від 27.06.2018 року вбачається, що рукописний текст «Цей заповіт прочитаний мною в голос та підписаний власноруч» в наданому на дослідженні заповіті від тридцять першого січня дві тисячі сімнадцятого року від імені ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, посвідченого секретарем Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області ОСОБА_10, виконаний не ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_9 в графі «Підпис:» наданого на дослідження заповіту від тридцять першого січня дві тисячі сімнадцятого року від імені ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, посвідченого секретарем Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області ОСОБА_10, виконаний не ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, а іншою особою (а.с.188-200).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що працює секретарем Тягинської сільської ради, проживає у сусідньому будинку від родини ОСОБА_9. 27.01.2017 року перед роботою ОСОБА_9 запросив її до себе через жінку ОСОБА_5, яка у телефонній розмові просила ОСОБА_10 прийти для складання заповіту. ОСОБА_10 зайшла до будинку ОСОБА_9, останній сказав, що хоче скласти заповіт на сина ОСОБА_14. ОСОБА_10 попередила про необхідність сплати збору за вчинення нотаріальної дії, дала рахунок ОСОБА_5 Коли вони сплатили збір, ОСОБА_5 зателефонувала, а ОСОБА_10 31.01.2017 року близько 11-30 години прийшла до них та спитала ОСОБА_9, який вийшов її зустрічати, чи він її впізнав, який сьогодні день. ОСОБА_9 був при пам’яті, усе розумів, самостійно прочитав заповіт, який було складено ОСОБА_10, та підписав його. ОСОБА_5 при цьому не було. Про те, що ОСОБА_9 тяжко хворів, ОСОБА_10 було відомо з літа 2016 року. У комі він не був ані у січні, ані у лютому 2017 року.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що є сестрою померлого ОСОБА_9, якого на початку січня 2017 року забрали з онколікарні у дуже тяжкому стані, він вже не міг пересуватися. З кінця січня 2017 року ОСОБА_9 вже не міг самостійно їсти, пити, нічого не бачив, не міг тримати в рухах ложку. ОСОБА_13 щодня приходила до брата, годувала його. Останній не міг сам пересуватися, його потрібно було піднімати, щоб допомогти сісти та погодувати. У ОСОБА_9 були метастази у голові, він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_13 пам’ятає дні наприкінці січня 2017 року, вони із матір’ю повинні були їхати на день народження племінниці до Нововоронцовського району, проте 30.01.2017 року ОСОБА_9 стало погано, він нібито впав у кому. Вони нікуди не поїхали, сиділи біля нього. 31.01.2017 року близько 08-00 години ОСОБА_13 прийшла до брата, він не реагував. Вона посиділа близько 15 хвилин та пішла до дому, потім повернулася близько 11-30 години, ОСОБА_9 не прийшов до тями, вони із матір’ю та ОСОБА_5 сиділи біля ОСОБА_9 до 15-00 години. Останній не міг підписати оскаржуваний заповіт, оскільки був непритомний. Цього дня секретаря сільради за адресою проживання брата не було. 01.02.2017 року ОСОБА_5 зателефонувала ОСОБА_13 та повідомила, що вночі ОСОБА_9 прийшов до тями, попросив їжу. Коли ОСОБА_9 ще почував себе краще, то просив мати та ОСОБА_13 подбати про усіх своїх дітей, розподілити між ними земельні ділянки, а будинок залишити ОСОБА_5

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що є сестрою ОСОБА_9, останній тяжко хворів на онко. 20.11.2016 року ОСОБА_9 зробили МРТ та повідомили про те, що метастази у голові та грудній клітині. Наприкінці 2016 року ОСОБА_9 вже погано усвідомлював дійсність, був у важкому стані. До початку січня 2017 року він сам телефонував ОСОБА_16, хоча в процесі розмови міг заснути. У цей же період ОСОБА_9 забрали з лікарні помирати. Востаннє ОСОБА_16 бачилася із братом до Нового року (2017) та у березні 2017 року, коли він взагалі не реагував на оточуючих. 31.01.2017 року ОСОБА_13 декілька разів телефонувала ОСОБА_16, так як це був день народження її доньки ОСОБА_1, а ОСОБА_9 стало гірше. Хоча дата народження доньки у офіційних документах зазначена 01.02.1986 року, вони святкують її 31 січня. У цей день ОСОБА_16 телефонувала ОСОБА_5 з приводу стану брата. Та повідомила, що ОСОБА_9 у комі, спить та не прокидається, ні на що не реагує. Вони відклали святкування дня народження. ОСОБА_9 прийшов до тями 01.02.2017 року, коли ОСОБА_16 зателефонувала, ОСОБА_5 його годувала. За ОСОБА_9 допомагали доглядати їх мати та сестра ОСОБА_13 ОСОБА_9 просив, щоб родичі подбали про усіх його дітей, розподілили між ними спадщину. На похоронах ОСОБА_9 його дружина нікому не сказала про заповіт, матір дізналася про нього згодом у нотаріуса.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що про стан здоров’я брата його дружини ОСОБА_9 вони з дружиною дізнавалися від його матері, ОСОБА_13 та дружини ОСОБА_5 Наприкінці листопада 2016 року вони із ОСОБА_16 приїжджали до с.Тягинки та навідували ОСОБА_9, він був слабкий. Після цього вони приїжджали у березні 2017 року, ОСОБА_9 вже не рухався, нікого не впізнавав, не реагував та не розмовляв. У січні 2017 року ОСОБА_9 ще іноді розмовляв із ОСОБА_16 по телефону, говорив дуже погано. День народження доньки ОСОБА_17 – ОСОБА_1 – 01 лютого, у 2017 році вони його не святкували, оскільки повинна була приїхати ОСОБА_1, однак не приїхала, так як ОСОБА_9 був у тяжкому стані. Наступного дня ОСОБА_9 прийшов до тями та поїв.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що є колишньою дружиною ОСОБА_9, у 1993 році вони розлучилися, проте продовжували спілкуватися, телефонували один одному. У 2006 році ОСОБА_18 написала ОСОБА_9 особистого листа, на який він відповів. Оригінал листа ОСОБА_9 знаходиться у матеріалах даної справи.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що співмешкала із ОСОБА_9 більше п’ятнадцяти років, має від нього трьох дітей. Її син ОСОБА_20 часто навідувався до батька та казав, що до Нового 2017 року останній вже не міг сам пересуватися, їсти та погано розумів все навколо. 10.02.2017 року старший сан ОСОБА_19 приїхав із заробітків та вони у трьох з ОСОБА_19 та ОСОБА_21 пішли до ОСОБА_9 ОСОБА_5 не хотіла пускати ОСОБА_19, вчинила сварку, проте вони зайшли до кімнати, трохи посиділи та пішли. ОСОБА_9 був у тяжкому стані, впізнав ОСОБА_19 за голосом, нічого не бачив, не міг поворухнутися. ОСОБА_19 також відомо, що у племінниці ОСОБА_9 – ОСОБА_1 31.01.2017 року був день народження, проте бабуся та тітка ОСОБА_13 до неї не поїхали у Нововоронцовський район, так як ОСОБА_9 стало гірше.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні у присутності законного представника матері ОСОБА_19 пояснив, що є сином померлого ОСОБА_9, у якого був рак. В останні місяці свого життя ОСОБА_9 постійно лежав, не міг рухатися, його годували та поїли з ложечки. ОСОБА_21 часто навідував батька, вони проживали неподалік. ОСОБА_9 впізнавав його за голосом. ОСОБА_9 перестав бачити та став погано говорить приблизно через 2 тижні після дня народження ОСОБА_21 (грудень). 31.01.2017 року був день народження сестри ОСОБА_21, доньки тьоті Свєти з Нововоронцовки. ОСОБА_21 в цей день зранку приходив до батька, близько 11-30 години прийшла ОСОБА_13 ОСОБА_9 лежав на ліжку, ніби то спав. У лютому 2017 року старший брат ОСОБА_21 приїхав із заробітків, вони із ОСОБА_19 пішли до ОСОБА_9 Його жінка ОСОБА_5 вчинила сварку, виганяла ОСОБА_19, проте не заперечували проти присутності братів в будинку. Вони із ОСОБА_5 у нормальних стосунках.

Експерт ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що ним було проведено дослідження та дано висновок № 214-ПТ від 27.06.2018 року про те, що рукописний текст на заповіті від 31.01.2017 року та підпис виконано не померлим ОСОБА_9 Для проведення цього дослідження було достатньо вільних зразків почерку та підпису померлого, не було достатньо експериментальних зразків, проте їх вже не отримати через смерть спадкодавця. Відсутність експериментальних зразків не може бути підставою для відмови експерта у дачі висновку. Експертом було досліджено усі наявні у матеріалах справи, а також витребуваних судом документах, зразки почерку та підпису померлого. Всі зразки, що були взяті для порівняння, помічені відповідною печаткою, це особистий лист, медичні документи, заяви на отримання паспортів та інші. Сталий почерк людини мало змінюється із часом. Почерк у медичних картках ОСОБА_9 за останні роки мало чим відрізняється від його почерку в особистому листі. В досліджуваних документах експертом не було встановлено, що рукописний текст та підпис вчинено під тиском хворобливого стану чи інших чинників. Частину документів експерт не використовував у якості зразків, оскільки виходячи із свого експертного стажу (з 1999 року) мав обґрунтований сумнів щодо їх достовірності (вони підписані не померлим ОСОБА_9С.). На підставі проведеного дослідження усіх наданих документах із почерком та підписом померлого, ОСОБА_22 прийшов до стійкого переконання про те, що рукописний текст та підпис у оскаржуваному заповіті виконано не ОСОБА_9

Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов'язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Стаття 1251 ЦК України передбачає, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

В порядку ч.1 ст.13, ч.2 ст.264 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

У відповідності до вимог ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ході судового розгляду встановлено, що у 2016 року у ОСОБА_9 було виявлено онкозахворювання (рак легенів), з приводу чого він неодноразово проходив лікування у КЗ «Херсонський обласний онкологічний диспансер», а саме у періоди з 04.05.2016 року по 17.06.2016 року, з 30.06.2016 року по 05.07.2016 року, з 26.07.2016 року по 02.08.2016 року, з 25.08.2016 року по 30.08.2016 року та з 16.11.2016 року по 13.12.2016 року, що підтверджується відповідними медичними картами стаціонарного хворого.

З пояснень сторін по справі та допитаних в ході судового розгляду свідків вбачається, що на початку січня 2017 року ОСОБА_9 в останнє було виписано з лікарні та повідомлено про наявність метастаз у голові та грудній клітині останнього.

З того часу ОСОБА_9 знаходився в дома по вул.Поштовій, 35 у с.Тягинка. Догляд за ним здійснювала дружина ОСОБА_5, якій допомагали мати та сестра ОСОБА_9 - ОСОБА_1 і ОСОБА_13 відповідно.

01.05.2017 року ОСОБА_9 помер. Про складання померлим заповіту на ім’я малолітнього ОСОБА_3 його родичам стало відомо лише у липні 2017 року. При цьому, з пояснень ОСОБА_1 і показів свідків ОСОБА_13, ОСОБА_16 та інших родичів, які спілкувалися із ОСОБА_9, вбачається, що померлий просив подбати про усіх його дітей, щоб між ними порівну розподілили спадщину, що залишиться після його смерті.

З показів допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19 та ОСОБА_21 вбачається, що наприкінці січня 2017 року ОСОБА_9 вже не міг самостійно пересуватися, їсти, пити, а також погано бачив та впізнавав родичів лише за голосами. ОСОБА_9 доводилося годувати, оскільки він не міг тримати в руках ложку.

31.01.2017 року усі допитані свідки запам’ятали як день, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_13 збиралися поїхати на день народження донька ОСОБА_16 – ОСОБА_1, яка у відповідності до паспорту громадянина України серії МО 433497 народилася 01.02.1986 року та проживає у Нововоронцовському районі (а.с.164). Вони не поїхали, оскільки ОСОБА_9 стало гірше, він не реагував на оточуючу обстановку та на людей навколо, у зв’язку з чим мати ОСОБА_9 та його сестра сиділи біля нього з 11-30 години до після обіднього часу.

Виходячи із вищезазначених показів, ОСОБА_9 не міг підписати заповіт на ім’я ОСОБА_3, що був складений та посвідчений секретарем Тягинської сільської ради ОСОБА_10 31.01.2017 року.

Зазначене підтверджується й висновком експерта №214-ПТ від 27.06.2018 року, у відповідності до якого рукописний текст «Цей заповіт прочитаний мною в голос та підписаний власноруч» та підпис в графі «Підпис:» в наданому на дослідження заповіті від 31.01.2017 року від імені ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, посвідченому секретарем Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області ОСОБА_10, виконаний не ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, а іншою особою (а.с.188-200).

Отже, вказані докази спростовують пояснення законного представника відповідача ОСОБА_5 та покази свідка ОСОБА_10, дані в судовому засіданні, щодо підписання оскаржуваного заповіту померлим ОСОБА_9 та обставин його підписання.

Судом враховано факт перебування свідків ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17 у родинних відносинах із позивачем ОСОБА_1, разом із тим, судом також враховано, що свідок ОСОБА_10, якою складено та посвідчено оскаржуваний заповіт, проживає у сусідньому будинку із ОСОБА_5 та перебуває із нею у дружніх відносинах, у зв'язку з чим оцінюючі усі зібрані у справі докази в їх сукупності, надає перевагу показам свідків ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які узгоджуються між собою та із показами свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_21, а також із письмовими доказами, дослідженими судом.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року, постановленою не виходячи до нарадчої кімнати (протокольно) було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката ОСОБА_6 у винесенні окремої ухвали за фактом підробки заповіту ОСОБА_9 для внесенні даних відомостей до ЄРДР за ч.1 ст.358 КК України та зупиненні даної цивільної справи на час проведення досудового слідства, оскільки суд не позбавлений можливості постановити таку ухвалу після ухвалення судового рішення, а зупинення провадження у цивільній справі з цих підстав не є доцільним та призведе лише до затягування її розгляду, зважаючи на те, що подальший розгляд є об’єктивно можливим.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року, постановленою не виходячи до нарадчої кімнати (протокольно) було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 сільської ради адвоката ОСОБА_7 про витребування з відділу ДРАЦС заяви ОСОБА_9 про визнання батьківства ОСОБА_3, яка містить його почерк та підпис, оскільки в порушення ч.ч.2, 3 ст.83, ч.1 ст.84 ЦПК України, таке клопотання було заявлено вже після проведення почеркознавчої експертизи, хоча ОСОБА_5 (матері ОСОБА_3А.) достеменно було відомо про наявність такої заяви ще до початку судового розгляду, при цьому документи, котрі містять зразки почерку та підпису померлого ОСОБА_9, для проведення експертизи витребовувалися у кілька етапів та експерт надані документи вважав достатніми для дачі обгрунтованого висновку.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року, постановленою не виходячи до нарадчої кімнати (протокольно) було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката ОСОБА_6 про призначення повторної почеркознавчої експертизи з підстав його необґрунтованості, оскільки при звернення до суду із даним клопотанням останній послався на те, що висновок експерта № 214-ПТ від 27.06.2018 року викликає у сторони відповідача ОСОБА_3 сумніви в його правильності, проте не зазначив, що є підставою для таких сумнівів та що саме необхідно додатково з'ясувати.

Слід зазначити, що дослідження проведено експертом ОСОБА_22 із стажем експертної роботи з 1999 року, який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків, повно та всебічно, на підставі зібраних судом та наданих експерту у достатній кількості документів, які містять вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_9, а саме актового запису про шлюб №109 від 21.09.1991 року; заяви ОСОБА_9 про видачу паспорта від 15.02.2002 року; заяви ОСОБА_9 про видачу паспорта від 19.05.2005 року; заяви ОСОБА_9 про видачу паспорта від 04.06.2014 року; заяви про перерахування пенсії на поточний рахунок від 31.08.2016 року; заяви про державну реєстрацію шлюбу від 23.01.2016 року; інвентарної справи № 39452 на домоволодіння №35 по вул. Поштова у с.Тягинка Бериславського району Херсонської області; медичних карток стаціонарного хворого №№ 2575, 3765, 4298, 4936 на ім'я ОСОБА_9, в результаті дослідження котрих експертом зроблено категоричний висновок про те, що рукописний текст і підпис у заповіті від 31.01.2017 року від імені ОСОБА_9, виконані не померлим ОСОБА_9

Про категоричність такого висновку та його обґрунтованість експертом        ОСОБА_22 також було зазначено під час його допиту в судовому засіданні. При цьому, експерт зазначив, що сталий почерк людини майже не змінюється із віком, наданих йому документів було більш ніж достатньо для дачі висновку.

Крім того, висновок експерта № 214-ПТ від 27.06.2018 року повністю узгоджується із іншими доказами, дослідженими судом, як показами свідків, так і письмовими, що в сукупності свідчить про його обґрунтованість.

До проведення судової почеркознавчої експертизи, сторонами через канцелярію суду були подані клопотання про призначення посмертної психіатричної експертизи, проте в ході судового розгляду після надходження висновку експерта № 214-ПТ від 27.06.2018 року, питання щодо розгляду цих клопотань ані стороною позивача, ані стороною відповідача поставлено не було.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення діючого в Україні цивільного законодавства, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги, що особистий підпис заповідача - це однозначна персоніфікація документа і обставина, яка свідчить про волевиявлення заповідача на момент його підписання, зважаючи на те, що в порушення ч.2 ст.1247 ЦК України оскаржуваний заповіт від 31.01.2017 року, посвідчений секретарем Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області ОСОБА_10, зареєстрований у реєстрі за №06, підписаний не померлим ОСОБА_9, а отже не відповідав волі спадкодавця, відповідно до положень частини другої статті   1257 ЦК України він є недійсним, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до положень ст.ст.139, 141 ЦПК України, із відповідачів на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі позову за квитанцією від 02.11.2017 року в сумі 640,00 грн., та витрати по оплаті судової почеркознавчої експертизи за квитанцією від 30.05.2018 року в сумі 2250,24 грн., а всього 2 890,24 грн. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 є малолітнім, понесені судові витрати підлягають стягненню з його законного представника – матері ОСОБА_5 та ОСОБА_4 сільської ради, по 1 445,12 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 89, 139, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1, інтереси якої за довіреністю представляє ОСОБА_2, – задовольнити.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_9, складений на ім’я ОСОБА_3, посвідчений 31.01.2017 року секретарем Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області ОСОБА_10, зареєстрований у реєстрі за №06.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 сільської ради Бериславського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 890,24 грн., тобто по 1445,12 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1, 74331, Херсонська область, Бериславський район, с.Тягинка, вул.Поштова, 17, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Представник позивача ОСОБА_2, 74300 Херсонська область м.Берислав вул.Воскресенька, 6-а, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач ОСОБА_3, 74331, Херсонська область, Бериславський район, с.Тягинка, вул.Поштова, 35, реєстраційний номер облікової картки платника податків та/або паспортні дані невідомі.

Законний представник відповідача ОСОБА_5, 74331, Херсонська область, Бериславський район, с.Тягинка, вул.Поштова, 35, паспорт серії МР №486654.

       Представник відповідача ОСОБА_6, Миколаївська область, Вітовський район, с.М.Погорілове, вул.Островського, 38, реєстраційний номер облікової картки платника податків та/або паспортні дані невідомі.

Відповідач ОСОБА_4 сільська рада Бериславського району Херсонської області, 74331, Херсонська область, Бериславський район, с.Тягинка, вул.Цюрупи, 1, код ЄДРПОУ 04401345.

       Представник відповідача ОСОБА_7, 73000, Херсонська область, м.Херсон, вул.14 Східна, 26, реєстраційний номер облікової картки платника податків та/або паспортні дані невідомі.

       Третя особа орган опіки та піклування Бериславської районної держаної адміністрації Херсонської області, 74300, Херсонська область, м.Берислав, пл..Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 04059987.

       Представник третьої особи ОСОБА_8, 74300, Херсонська область, м.Берислав, вул.Шалімова, 12а, паспорт серії МО №382281.

Повне рішення складено 07.09.2018 року.

       Суддя                                                                        О.О.Корсаненкова