Справа № 352/129/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1147/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Гургула В. Б.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача  ОСОБА_2,

  суддів:   Девляшевського В.А., Томин О.О.,

  секретаря   Мельник О.В.,

  з участю   представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням в.о. начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Тисменицького районного суду, постановлену у складі судді Гургули В.Б. 01 серпня 2018 року в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в :

06.07.2018 року в.о. начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_3 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу.

У поданні зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 45640625 з виконання виконавчого листа № 352/129/14-ц, виданого Тисменицьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 834 441,90 грн. боргу за договором позики.

Посилаючись на те, що в процесі виконання рішення суду встановлено відсутність належного боржнику майна, і останній у добровільному порядку не виконує рішення суду, заявник просив постановити ухвалу про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 01 серпня 2018 року подання задоволено.

Постановлено тимчасово обмежити ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, індекс 77451, паспорт для виїзду за кордон, виданий 22.07.2010 р. органом видачі 2601 серії ЕН №167134) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на незаконність ухвали суду.

Апелянт зазначає, що у поданні державного виконавця про тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України не доведено факту ухилення його, як боржника, від виконання зобов’язання, а перелічені у поданні виконавчі дії, здійснені виконавцем, зокрема, запити до ДПІ та УПФУ, акт опису та арешту майна, призначення експерта – суб’єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, запити до реєструючих право власності органів, запити до Державної прикордонної служби України та Державної міграційної служби України не є доказом ухилення його від виконання рішення суду.

Крім того, вказує на те, що державним виконавцем не подано доказів того, що за наслідком отриманих на його запити відповідей ним було вчинено будь-які дії чи зобов’язано його вчинити такі дії.

Також виконавцем не складено жодного акту, який би фіксував чи то факт не допуску виконавців до оселі, де він проживає, чи факт ухилення від виконання законних вимог чи розпоряджень державного виконавця, чи факт приховування майна або не з’явлення до органів ДВС за викликом.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_4 просив скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Представник Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Івано-Франківському МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області перебуває виконавче провадження №45640625 з виконання виконавчого листа №352/129/14-ц від 28.05.2014 року, виданого Тисменицьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 790 134,00 грн. боргу за договором позики, 30% процентів річних від простроченої суми боргу за договором позики в розмірі 40 653,90 грн. і 3 654,00 грн. судового збору, а всього - 834 441,90 грн.

Встановлено, що 01.12.2014 року головним державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам до відома та до виконання.(а.с.153-155)

14.11.2016 року заступником начальника відділу сформовано запити: до територіального сервісного центру №2641, управління Держпраці по Івано-Франківській області, управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області щодо наявності нерухомого майна, транспортних засобів, зареєстрованої техніки, великовантажних механізмів, наявності земельних ділянок на праві власності та права користування земельними ділянками, договорів оренди, відомостей про отримання доходів.

Згідно відповідей на вказані запити будь-яке майно у боржника відсутнє.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, сформованої 01.08.2018 року,  1/2 частина мансардного приміщення №3 по вул. Горбачевського, 14 перебуває під арештом на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - в/п 43582202 згідно постанови від 17.06.2014 року заступника начальника відділу ДВС Тисменицького РУЮ.(а.с.165)

13.07.2014 року - складено акт опису та арешту майна, а саме 1/2 частки мансардного приміщення № 2,3 розташованого за адресою:  вул. Горбачевського, 14 та належить ОСОБА_4.(а.с.140)

12.12.2014 року - винесено постанову про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.(а.с.139)

19.12.2014 року на адресу ВДВС Івано-Франківського МУЮ надійшла заява від ОСОБА_6, в якій зазначено, що вищезазначені приміщення належать їй на праві власності, а не боржнику ОСОБА_7, що і було встановлено в подальшому під час проведення виконавчих дій.(а.с.167)

28.03.2017 року заступником начальника відділу сформовано запити до Державної прикордонної служби України та Державної міграційної служби України. (а.с.161, 163)

Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, наданої на запит державного виконавця від 25.04.2017 року, ОСОБА_4 за період з 05.10.2012 року по 14.07.2017 року систематично перетинав державний кордон України.

Згідно відповіді Державної міграційної служби України у ОСОБА_4 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії ЕН №167134, виданий 22.07.2010 року органом видачі 2601.(а.с.161)

12.06.2018 року державним виконавцем Бондарчуку М.В. направлена вимога з’явитись до заступника начальника Івано-Франківського міського відділу ДВС ОСОБА_3 для дачі пояснень з приводу невиконання рішень судів. (а.с.166)

Також встановлено, що ОСОБА_4 у добровільному порядку не виконує рішення суду, від будь-яких пояснень щодо цього ухиляється.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 подав довідку ТОВ виробниче експериментальне підприємство «Комфорт декор технології» про те, що з 23.01.2018 року ОСОБА_4 працює в ТОВ ВЕП КДТ на посаді заступника директора з виробничо-економічних питань.

Вказана довідка свідчить про отримання боржником доходів, однак представником ОСОБА_4 не подано доказів про сплату коштів на виконання рішення суду.

В.о. начальника Івано-Франківського МВ ДВС обґрунтовував подання про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України тим, що майно, на яке можна було б звернути стягнення, у боржника відсутнє, а рішення суду боржником тривалий час не виконується.

Відповідно до ст. 441 ЦПК тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до п.5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження, чинної на час відкриття виконавчого провадження, боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; 3) своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; 4) письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Згідно ч.5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» (чинної з 05.10.2016 року) боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання ОСОБА_4 обов’язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», що є підтвердженням свідомого невиконання рішення суду від 07.05.2014 року, та відповідно підставою для тимчасового обмеження у праві виїду за межі України.

Проведеними виконавчими діями встановлено, що зареєстрованого рухомого та нерухомого майна за боржником ОСОБА_4 не значиться.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість подання державного виконавця.

Посилання ОСОБА_4 у апеляційній скарзі на те, що державним виконавцем не подано доказів ухилення його від виконання рішення суду не заслуговують на увагу, оскільки, як було зазначено вище, невиконання боржником обов’язків, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» та невиконання рішення суду у добровільному порядку за наявності факту працевлаштування є доказом свідомого невиконання рішення суду та відповідно підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування ухвали суду немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Тисменицького районного суду від 01 серпня 2018 року - без зміни.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді:          В.А. Девляшевський

          ОСОБА_8

Повний текст постанови складено 07 вересня 2018 року.