ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/851/18

31 серпня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Калиняк Ольга Володимирівна

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської міської ради (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати Тернопільську міську раду зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що чоловік позивача придбав у власність садовий будинок для постійного проживання в ньому всією сім'єю, де зараз і фактично проживають. Проте, відповідачем незаконно відмовлено у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_2, з посиланням на те, що будинок, в якому просить їх зареєструвати позивач, відноситься до категорії дачних та садових, які не являються житлом.

Позивач вважає, що відмова у реєстрації місця проживання за вказаною адресою є неправомірною і такою, що порушує їх права на вільний вибір місця проживання, що стало причиною звернення до суду.

Ухвалою суду від 16.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 14.06.2018 року.

Ухвалою суду від 14.06.2018 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відкладено підготовче засідання на 13.07.2018 року.

Ухвалою суду від 13.07.2018 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2018 року.

Ухвалою суду від 16.08.2018 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, відкладено розгляд справи на 31.08.2018 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позові, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Додатково наголосив на відповідності садового будинку, в якому просить зареєструвати позивач, вимогам державних будівельних норм щодо надійності і можливості безпечної експлуатації та придатності для подальшого використання як житлового будинку про що свідчить поданий звіт проведення технічного обстеження.

Представник відповідача судове засідання не з'явився, хоча Тернопільську міську раду належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 КАС України.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача в силу приписів п.1 ч.1 ст.205 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд при постановленні рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та її чоловіку ОСОБА_2, на праві приватної власності належить садовий будинок, що знаходить за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар В.І. та зареєстрований в реєстрі за №2800 (а.с.12-15), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №97949756 від 29.09.2017 року (а.с.16).

У зв'язку зі зміною фактичного місця проживання, позивач 16.11.2017 року та повторно 03.05.2018 року звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24), ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.25), в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8-11).

Листом управління державної реєстрації Тернопільської міської ради від 04.05.2018 року №1044/18-03 позивача повідомлено про те, що правові підстави для реєстрації місця проживання у садовому будинку відсутні (а.с.7).

Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінюючи правомірність рішення, дій відповідача як суб'єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні позовних вимог суд враховує наступне.

Відповідно до ст.2 Протоколу №4 Європейської конвенції з прав людини, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

В преамбулі Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

У відповідності до ст.2 Закону громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

У ст.3 цього ж Закону визначено, що вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Питання реєстрації місця проживання особи регламентовані ст.6 Закону, відповідно до якої громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Аналогічний вичерпний перелік необхідних документів для реєстрації місця проживання передбачено Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207.

Разом з тим, як слідує зі змісту ст.4 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

З наведених законодавчих норм вбачається, що відповідно до Житлового кодексу Української РСР садовий будинок не зазначений в переліку об'єктів, які не входять до житлового фонду.

В силу приписів ст.29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

В свою чергу, ст.379, 380 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Таким чином, вирішуючи даний спір, слід виходити з таких характеризуючих ознак об'єкту нерухомості, як пристосування та придатність будинку для постійного проживання.

Відповідність садового будинку за адресою: АДРЕСА_2, державним стандартам, будівельним нормам і правилам, які пред'являються до житлових будинків, і придатність для постійного (всесезонного) проживання, підтверджується наданим позивачами технічним паспортом (а.с.17-23) та звітом про проведення технічного обстеження (а.с.49-65).

Як вбачається із матеріалів справи, будинок, який належить на праві приватної власності чоловікові позивачу має присвоєну поштову адресу, знаходиться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зареєстрований як об'єкт нерухомого майна, призначений та придатний саме для постійного проживання у ньому, відповідає встановленим технічним вимогам та є постійним місцем проживанням позивачів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість проведення реєстрація за адресою житла фізичної особи, зокрема, садового будинку, оскільки вказаний будинок зазначений як садовий будинок, жодним чином не позбавляє його вищенаведених ознак, притаманних житлу, та, відповідно, не позбавляє позивача права, як такого, зареєструвати своє місце проживання в ньому, що повністю узгоджується зіст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Інших підстав для відмови позивачу у реєстрації місця проживання в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_2, відповідачем у відмові у реєстрації місця проживання наведено не було.

Проте, що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Тернопільської міської ради зареєструвати місце проживання неповнолітніх дітей позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_2, суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до ч.1 ст.160 Сімейного кодексу України (далі - СК України), місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1 ст.161 СК України).

Згідно із п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Відповідно до п.11 вказаних Правил, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації.

Таким чином, у разі відсутності письмової згоди батька дитини або рішення про встановлення місця проживання, за суб'єктом владних повноважень закріплено право відмовити у реєстрації місця проживання малолітньої дитини, як це передбачено п.18 Правил.

Разом з цим, відповідно до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207, передбачені варіанти реєстрації місце проживання малолітньої дитини, в якої батьки зареєстровані за різним адресами, лише на підставі двох документів: або письмової згоди другого з батьків, або рішення про встановлення місце проживання дитини.

При цьому, що рішення про встановлення місце проживання дитини, відповідно до ст.161 СК України встановлюються рішенням органу опіку або судом, лише в разі спору між батьками про те, з ким буде проживати дитина.

Передумовою ухваленню рішення про встановлення місця проживання дитини, є взаємовиключні вимоги батьків про проживання дитини саме з одним з них.

Водночас, матеріали справи не містять, а позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано до суду ні відповідного рішення суду, ні органу опіки про встановлення місця проживання дитини, ні засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків, що, в свою чергу, унеможливлює з'ясування відповідачем і судом факту вирішення батьками питання щодо місця реєстрації та проживання їх дітей, які не досягли 14 років.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання Тернопільської міської ради зареєструвати місце проживання неповнолітніх дітей позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_2, суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом покладення на відповідача обов'язку вчинити дії по відновленню порушених вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та прав позивача шляхом зобов'язання зареєструвати його місце проживання в садовому будинку за вищевказаною адресою: АДРЕСА_2.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Тернопільську міську раду (місцезнаходження: 46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Листопадова, будинок 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34334305) зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 (місце проживання: 46008, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Відмовити у задоволенні позову в частині зобов'язання реєстрації неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.