АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 599/2169/17Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.

Провадження № 22-ц/789/830/18 Доповідач - Парандюк Т.С.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Храпак Н. М., Хома М. В.,

з участю секретаря - Дудіна Т.В.

з участю сторін - представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2; позивачки ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №599/2169/17 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 червня 2018 року, ухваленого суддею Снігурським В.В., в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом, який був уточнений під час розгляду справи до ОСОБА_1 про визнання транспортних засобів: MAN F-2000, НОМЕР РАМИ (ШАСІ) НОМЕР_4, RENAULT MAGNUM, НОМЕР РАМИ (ШАСІ) - НОМЕР_5, WEIGHTLIETER 3STD-41099, НОМЕР РАМИ (ШАСІ) - НОМЕР_6, CHEVROLET AVEO, відчужений відповідачем 20.12.2016 року, NISSAN MURANO відчужений відповідачем 17.11.2015 року, - спільною сумісною власністю їх подружжя; стягнути із ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію в сумі 462395 грн. - 1/2 частини вартості вказаних вище транспортних засобів на дату відчуження; стягнути з ОСОБА_1 на її користь 13492,82 грн. - 1/2 частини непогашених боргових зобов'язань взятих нею в спільних інтересах подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач без її згоди відчужив транспортні засоби, які були спільним майном подружжя в користь інших осіб. Також на придбання спірних транспортних засобів нею були позичені кошти у родичів та взяті кредити, частина яких не сплачена.

Рішенням Зборівського районного суду від 13 червня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1/2 частину вартості транспортних засобів: автомобіля MAN F-2000, автомобіля RENAULT MAGNUM, причепа WEIGHTLIETER 3STD-41099, тобто 381385 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 3813 грн. 95 коп. судових витрат (судового збору)

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 13.06.2018р. в частині стягнення коштів скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, посилаючись на те, що судом не доведено обставин, що мають значення для справи та які суд вважав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та неправильного застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що будь-яких доказів, у відповідності до вимог ст. ст. 76, 77, 78, 79, 81 ЦПК України, на підтвердження неправомірності (недійсності) договорів комісії від 05.01.2018 року за №№ 6220/18/000031, 6220/18/000032, 6220/18/000033 та договорів купівлі-продажу від 05.01.2018 за №№ 6220/18/000031, 6220/18/000032, 6220/18/000033, в тому числі і в частині ціни продажу транспортних засобів, визначеної умовами договорів купівлі продажу, матеріали справи не містять та судом першої інстанції дані обставини не встановлювалися. Також вищевказані договори не визнавалися судом недійсними (неукладеними, нікчемними).

Звертає також увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув 381395 грн. грошової компенсації, оскільки враховуючи презумпцію правомірності правочину, закріплену в ст. 204 ЦК України, це суперечить та не відповідає умовам таких договорів, за якими відбулося відчуження майна, та котрі є правомірними. За даними договорами загальна вартість транспортних засобів склала 171000 грн., котрі були отримані ОСОБА_1 від реалізації даного майна.

Також вважає, що висновки експерта № 692/18, № 693/18 та №694/18 судової автотоварознавчої експертизи, які додані до матеріалів справи, не можуть бути допустимими та достовірними доказами, оскільки одержані з порушенням порядку встановленого законом. На їх підставі не можна встановити дійсні обставини справи.

Як вбачається із вищевказаних висновків експертом фактично встановлювалася середня ринкова ціна колісних транспортних засобів MAN F-2000, WEIGHTLIETER 3STD-41099 та RENAULT MAGNUM станом на 5 січня 2018 року. Відповідно, жодних досліджень щодо встановлення дійсної ринкової вартості конкретно визначених транспортних засобів, котрі перебували у власності ОСОБА_1 та були відчуженні за його дорученням та за його рахунок комісіонером, експертом не виконувалося та не встановлювалося. Крім того, дослідження проводилося без огляду КТЗ згідно наданих вихідних даних - ксерокопій актів огляду транспортних засобів MAN F-2000, ДНЗ НОМЕР_3, WEIGHTLIETER 3STD-41099, ДНЗ НОМЕР_7, та RENAULT MAGNUM, ДНЗ НОМЕР_8, що складалися 5 січня 2018 року при перереєстрації даних транспортних засобів Регіональним сервісним центром МВС в Тернопільській області, а це є порушення приписам Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53.

ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначила, що посилання апелянта про те, що договори комісії та купівлі-продажу не визнавалися недійсними не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

За нормами ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі. Як свідчать матеріали справи, договора купівлі - продажу транспортних засобів були укладені 05 січня 2018 року, тобто сторони на цей час ще перебували у шлюбі (шлюб був розірваний рішенням суду від 10 січня 2018 року). Доказів того, що відчуження було здійснено за згодою позивача та грошові кошти були витрачені в інтересах сім'ї матеріали справи не містять.

Законодавством не передбачено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з підстави його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Що ж стосується зауважень апелянта щодо не врахування судом першої інстанції, при винесені рішення, оцінки транспортних засобів проведеної при їх відчуженні, то тут можна зазначити наступне.

ОСОБА_1 надав лише Акти оцінки транспортних засобів №301217- 2, №301217-3; №301217- 4 складені TOB «Меркурій Партнере» від 30.12.2017р. у м. Києві. Тобто, станом на дату відмінну від дати продажу. До того ж, згідно цих актів транспортні засоби є технічно несправними та розукомплектованими (відсутність двигунів, коліс, деформація рами тощо) з оціночною вартістю, яка фактично збігається із договірною вартістю тих самих транспортних засобів, але вже в технічно справному стані (MAN, F-2000 - 61657 грн. 20 коп. (договірна ціна - 62 000 грн., RENAULT MAGNUM - 66962 грн. 60 коп. (договірна ціна - 67 000 грн.) WEIGHTLIFTER 3STD-41099 -41932 грн. (договірна ціна - 42 000 грн.) станом на 5 січня 2018 року. Також, згідно перших розділів договорів комісії від 05.01.2018р. №6220/18/000031, №6220/18/000032, №6220/18/000033, Комітент (Апелянт) доручає Комісіонеру (TOB «АЛЬФА-КАРАВАН») здійснити продажу транспортних засобів за ціною узгодженою сторонами (MAN, F-2000 - 62 000 грн., RENAULT MAGNUM - 67 000 грн. WEIGHTLIFTER 3STD-41099 - 42 000 грн.). Тобто, TOB «АЛЬФА-КАРАВАН» не проводило товарознавчої експертизи та не визначало ринкової (дійсної) вартості транспортних засобів на дату продажу. Більше того, TOB «АЛЬФА-КАРАВАН» склало Акти технічного стану транспортного засобу 05.01.2018р. №6220/18/000031, №6220/18/000032, №6220/18/000033, згідно яких транспортні засоби перебувають в задовільному стані, стан зносу - 30%. Такі розбіжності в даних про технічний стан підтверджують очевидність заниження ціни продажу транспортних засобів (свідомо чи помилково).

Таким чином, з огляду на вищеперелічені обставини цілком обґрунтовано виникли сумніви у об'єктивності договірної ціни та у її відповідності дійсній (ринковій) вартості транспортних засобів. В зв'язку з цим було проведено експертне авто-товарознавче дослідження від 11.05.2018р. №692/18, №693/18, №694/18, згідно яких середньостатистична вартість таких транспортних засобів на дату їх відчуження в рази вища. Право сторони на подання такого доказу, як Висновки судового експерта передбачено ст. 106 ЦПК України, з огляду на що суд першої інстанції правомірно взяв до уваги такі докази.

Як відомо, у рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Звертаю увагу, що експертиза проводилася на підставі офіційних технічних даних та технічних характеристик транспортних засобів зазначених в Актах огляду транспортних засобів від 05.01.2018р. працівниками державної установи підпорядкованій МВС - РСЦ в Тернопільській області шляхом огляду транспортних засобів. До їх упередженості, на відміну від TOB «АЛЬФА-КАРАВАН» та TOB «МЕРКУРІЙ ПАРТНЕРС», сумнівів бути не може. Більше того, представники TOB «АЛЬФА-КАРАВАН» та TOB «МЕРКУРІЙ ПАРТНЕРС», які складали відповідні акти та здійснювали оцінку не були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, що ставить під сумнів якість та належність таких доказів на відміну від Висновків Експерта ОСОБА_6 від 11.05.2018р. №692/18, №693/18, №694/18.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.

ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, дотримавшись пояснень даних у відзиві.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що спірні транспортні засоби є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, які відчуженні ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_3, а тому частки у майні подружжя є рівними, стягнувши на користь позивачки половину вартості автомобілів, визначених шляхом експертного дослідження.

Рішення суду в частині відмови в решті позовних вимог сторонами не оскаржується.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 жовтня 2003 року. Рішенням Зборівського районного суду від 10 січня 2018 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано.

У шлюбі сторони придбали майно, зокрема: автомобіль MAN F-2000, НОМЕР_4, р.н. НОМЕР_3, 1999 року випуску придбано відповідачем 22.09.20015р.; автомобіль RENAULT MAGNUM, р.н. НОМЕР_8; 2001 року випуску придбано відповідачем 10.11.2016р.; причіп WE1GHTLIFTER 3STD-41099, р.н. НОМЕР_7, 1996 року випуску придбано відповідачем 16.10.2015р., а тому є майном спільної сумісної власності, що сторонами не заперечується.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватись своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно повідомлення Регіонального сервісного центру МВС України в Тернопільській області №31/19-690 від 09.02.2018 року, ОСОБА_1 05 січня 2018 року відчужив транспортні засоби: автомобіль MAN F-2000 за 62000 грн.; автомобіль RENAULT MAGNUM за 67000 грн.; причіп WE1GHTLIFTER 3STD-41099 за 42000 грн. (а.с.119-133)

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ст. 70 СК України).

Згідно ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статті 65 СК України чоловік, дружина розпоряджається майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.

Таким чином, при укладенні одним із подружжя договору відчуження об'єкту спільного майна, який виходить за межі дрібного побутового правочину, зокрема, як у даному випадку - відчуження трьох транспортних засобів, має бути згода другого з подружжя, нотаріально посвідчено.

Про те, що відсутня згода позивачки на відчуження спірних автомобілів не заперечував і представник відповідача в апеляційній інстанції.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Таким чином, один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частину вартості майна, яке відчужене в період зареєстрованого шлюбу між ними у тому випадку, зокрема якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 5 січня 2018 року без згоди дружини ОСОБА_3 (шлюб розірвано 10 січня 2018 року) продав спірні автомобілі ОСОБА_7, який є співзасновником разом із відповідачем ТзОВ "Зборівтранс", а грошові кошти, отримані від їх продажу, використав для задоволення власних потреб, чим порушив права позивачки на право спільної сумісної власності вказаних транспортних засобів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.23,24 постанови від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Висновками експерта № 692/18, №693/18 та №694/18 від 11 травня 2018 року встановлено, що станом на 5 січня 2018 року середня ринкова вартість:

напівпричепа WE1GHTLIFTER 3STD-41099 - 188810 грн. (а.с. 236-237); автомобіля RENAULT 400.18 Magnum E. Tech - 373690 грн. (а.с. 233-234); автомобіля MAN 19.314 F2000 FLS - 200290 грн. (а.с.239-240).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ст. 77 ЦПК України)

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що при пропозиції суду надати спірні автомобілі для огляду відповідач відмовився, мотивуючи тим, що він не є їх власником.

Вказану середню ринкову вартість спірних автомобілів відповідач під час розгляду справи жодним належним доказом не спростував.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що відповідно до експертних автотоварознавчих досліджень № 624/18, № 625/18 та № 626/18 від 25.04.2018 р. середня ринкова вартість напівпричепа WE1GHTLIFTER 3STD-41099 становить 188810 грн.; автомобіля RENAULT 400.18 Magnum E. Tech - 373690 грн.; автомобіля MAN 19.314 F2000 FLS - 200290 грн., оскільки оцінка відчужених транспортних засобів 5 січня 2018 року була значно занижена від дійсної їх вартості на час розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що дані експертні дослідження містять докладний опис проведеного дослідження, належно вмотивовані та науково обґрунтовані, виконані кваліфікованим експертом зі стажем роботи 18 років та у відповідності до Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ №1891 від 10.12.2003р., Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених Наказом МЮУ, Фонду держмайна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р. (в редакції наказу МЮУ, ФДМ України від 24.07.2009р. № 1335/5/1 159), зареєстровано в МЮУ 04.08.2009р. за № 724/16740.

Таким чином, оцінивши вказані дослідження за правилами ст. 89 ЦПК України колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про їх необґрунтованість, неправильність, а тому визнав належними та допустимими доказами, чим спростовано доводи апеляційної скарги.

Посилання заявника на те, що вартість відчужених 5 січня 2018 року ОСОБА_7 відповідачем автомобілів по домовленості становить 171 000 грн.(MAN 19.314 F2000 FLS-62000 грн., RENAULT 400.18 Magnum E. Tech-67000 грн, напівпричеп WE1GHTLIFTER 3STD-41099 - 42000 грн.) не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами по справі, а саме: згідно акту оцінки транспортних засобів № 301217-2, №301217-2, № 301217-4 від 30.12.2017 р., складеними ТОВ "Меркурій Партнерс" у м. Київ, де дані транспортні засоби не були присутні, що підтвердив представник ОСОБА_1-ОСОБА_2 зазначено, що вони є технічно несправними та розукомплектованими (відсутність двигунів, коліс, деформація рами тощо), визначивши їх вартість MAN 19.314 F2000 FLS-61657,20 грн., RENAULT 400.18 Magnum E. Tech - 66962,60 грн., напівпричеп WE1GHTLIFTER 3STD-41099- 41932 грн. Крім того, із перших розділів договорів комісії від 5 січня 2018 року № 6220/18/00003, № 6220/18/000032 та №6220/18/000033 вбачається, що ОСОБА_1 доручає Комісіонеру - ТОВ "Альфа-Караван" здійснити продаж вище згаданих транспортних засобів за ціною узгодженою сторонами, тобто MAN 19.314 F2000 FLS за 62000 грн., RENAULT 400.18 Magnum E. Tech -67000 грн, напівпричеп WE1GHTLIFTER 3STD-41099 - 42000 грн., тобто товарознавча експертиза не проводилась та не визначалась ринкова (дійсна) вартість ТЗ на дату продажі. А саме основне, що в цих актах вказано, що спірні транспортні засоби перебувають у задовільному стані, стан зносу - 30 відсотків, при тому, що 30.12.2017р. ці ж самі машини перебували у несправному та розукомплектованому вигляді (ТОВ " Меркурій Партнерс"), а вже 5 січня 2018 р. (через тиждень) - задовільний стан без проведення ремонтних робіт, так як такі докази в матеріалах справи відсутні.

Безпідставними є посилання заявника на те, що позивачкою не оспорювались договори купівлі-продажу спірних автомобілів загальною вартістю 171000 грн. від 5 січня 2018 року, вчинених відповідачем, оскільки це право сторони обирати свій спосіб захисту її порушених прав.

Таким чином, Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідачем було порушено право позивачки на частину власності майна придбаного під час спільного проживання і яке є майном спільної сумісної власності подружжя, яке відчужене уже під час відкриття провадження у справі та без її згоди. Крім того, відчуження майна відбулось значно за заниженою ціною від його дійсної ринкової вартості на час розгляду справи в суді та використано відповідачем не в інтересах сім'ї та обґрунтовано прийшов до переконання, що права ОСОБА_3 підлягають захисту шляхом стягнення з відчужувача належної їй 1/2 частки від вартості транспортних засобів у розмірі 381 395 грн.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки зібраних у справі доказів та незгоди з тією оцінкою, з якої виходив суд при задоволенні позовних вимог.

Позивачкою було доведено середню ринкову вартість відчужених відповідачем транспортних засобів без її згоди і така вартість останнім не спростована жодним доказом.

Отже, Апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки відповідачем не спростовано жодним доказом порушення судом матеріального та процесуального права.

Судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України покласти на позивача в межах ним понесених.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 червня 2018 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на позивача в межах ним понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 вересня 2018 року.

Головуюча Т.С. Парандюк

Судді: Н.М. Храпак

М.В. Хома