УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
16 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.
суддів Жигановської О.С., Трояновської Г.С.
при секретарі Порохня М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Міністерства оборони України про визнання незаконними дій щодо відмови у виплаті грошової компенсації, про стягнення компенсації за продовольче забезпечення з урахуванням інфляції
за апеляційною скаргою Міністерства оборони України
рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2008 року, -
в с т а н о в и л а:
28 листопада 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до суду з цивільним позовом, в якому просили визнати незаконними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті грошової компенсації за продовольчий пайок та стягнути з відповідача компенсацію з урахуванням індексів інфляції. Зазначили, що вони проходили військову службу у Збройних Силах України. В порушення вимог закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців», ч. 2 ст. 17 Конституції України відповідач відмовляється виплатити компенсацію за неодержаний ними продовольчий пайок. Оскільки за час проходження служби в Збройних Силах України вони не отримали продовольчі пайки, тому просять стягнути компенсацію за продовольче забезпечення з урахуванням індексів інфляції.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29.12.2008 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд в порушення вимог ст. 15 ЦПК України розглянув дану справу в порядку цивільного судочинства.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір, районний суд прийшов до висновку, що названа справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте погодитись з цим не можна, виходячи з наступного.
Статтею 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України \п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Частиною 2 ст. 4 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна \невійськова служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції помилково виходив із того, що виник цивільно-правовий спір і вимоги позивачів повинні розглядатися за правилами норм Цивільного процесуального кодексу України. Оскільки спір, що виник між сторонами виник з приводу проходження публічної служби, є публічно-правовим і відноситься до адміністративної юрисдикції, тому його розгляд повинен був здійснюватися за нормами КАС України, а не за нормами ЦПК.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ст. 205, так як позивачі звернулися із позовом у порядку цивільного судочинства та справа розглянута до 01.09.2005 року.
Апеляційний суд розглянув дану справу за відсутності позивачів, які повідомлені про час та місце судового розгляду в порядку, передбаченому ч. ч. 5, 6 ст. 74, ч.ч. 1, 2, 3,4, 8, 9 ст. 76, ст. 77 ЦПК України \а.с. 157-161, 162, 172, 181, 186, 192, 203, 204-210, 223\.
При цьому, колегія суддів приходить до висновку, що позивачі недобросовісно користуються своїми правами і виконують процесуальні обов’язки щодо отримання судових повісток, явки до суду, повідомлення про зміну місця проживання та про причини неявки в судове засідання. Так, тільки після повідомлення телефонограмою про час та місце судового розгляду, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5 отримали судові повістки на поштовому відділенні. Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_7 не повідомили суд про зміну місця проживання, ОСОБА_10 відмовився від отримання судової повістки. Жоден з позивачів не повідомив суд апеляційної інстанції про причини своєї неявки.
Колегією суддів не була допущена до участі у розгляді справи представник ОСОБА_11, оскільки закінчився строк дії доручень, якими вона уповноважувалась на представлення інтересів позивачів \а.с. 10, 17, 33, 40, 47, 58, 66, 73, 81, 93\. Про вказану обставину були повідомлені як позивачі, так і представник, однак ними не було вчинено жодних дій, спрямованих на надання \отримання іншого доручення.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 312, 313 - 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2008 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча Судді