УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
18 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.
суддів: Жигановської О.С., Котік Т.С.
при секретарі Порохня М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 жовтня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2007 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" \надалі Банк звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача 19049 грн. 21 коп. кредитної заборгованості. В обґрунтування позову посилається на те, що 24.02.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №Z14-2\006-4\58652 про надання 15000 грн. у кредит строком до 22.02.2009 року зі сплатою 19% річних. Відповідач не виконує взяті на себе зобов’язання, тому Банк просив стягнути з нього заборгованість, що утворилася станом на 11.06.2007 року.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 жовтня 2009 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" 19049 грн. 21 коп. заборгованості по кредиту, 190 грн. 49 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове – про відмову у задоволенні позову. Зокрема, посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ним кредитних коштів за договором від 24.02.2006 року. Крім того, банком не надано суду жодних розрахунків заборгованості, яка начебто склалася станом на час звернення до суду. Також, відповідач вважає, що у позивача не було підстав для дострокового розірвання договору та нарахування штрафних санкцій, оскільки Банк, не направив за адресою, зазначеною у договорі повідомлення про наявну заборгованість та необхідність її погашення.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
_______________________________________________________________________________________
Справа № 22ц-2705 Головуючий у суді першої інстанції Григорусь Н.Й.
Категорія 19, 27 Доповідач Косигіна Л.М.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлено, що 24 лютого 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль, правонаступником якого є позивач \а.с. 21\, та ОСОБА_2В укладено кредитний договір №Z14-2\006-4\58652, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 15000 грн. під 19% річних \а.с. 6\. З п. 1.2. договору вбачається, що кредит надається з 23.02.2006 року по 22.02.2009 року строком на 36 місяців.
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору Банк зобов’язувався відкрити ОСОБА_2В позичковий рахунок та надати кредитні кошти. Позичальник зобов’язувався щомісячно, до 15 числа кожного місяця, здійснювати часткове погашення кредиту та відсотків безготівковим платежем або готівкою \п. 5.1., 1.3.\. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов‘язань позичальник зобов‘язаний достроково повернути кредит з одночасною сплатою відсотків, штрафних санкцій та пені \п.п. 6.5., 9.1, 9.2\.
Зі справи вбачається, що 24.02.2006 року ОСОБА_2 отримав 15000 грн. кредитних коштів, що підтверджується копією заяви на видачу готівки, підписаної відповідачем \а.с. 101\. Особа одержувача коштів встановлена за паспортом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Оскільки ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту і відсотків, станом на 11.06.2007 року утворилась заборгованість в сумі 19049 грн. 21 коп. \а.с. 18, 106, 102,103-105\, а саме:
- заборгованість за кредитом – 13947 грн. 62 коп.,
- відсотки – 667 грн. 54 коп.,
- пеня за кредитом – 4340 грн. 63 коп.,
- пеня за відсотками – 93 грн. 42 коп.
Відповідно до умов п. 6.5. кредитного договору, 28 вересня 2006 року Банком направлено відповідачу попередження про дострокове стягнення заборгованості у зв’язку з невиконанням зобов’язання \а.с. 19, 20\. Дане попередження надіслано ОСОБА_2 за останнім відомим місцем його проживання – за місцем реєстрації: АДРЕСА_1. У кредитному договорі зазначеною, що відповідач проживає у АДРЕСА_2 \а.с. 6\. Однак, ще у листопаді 2003 року відповідача знято з реєстрації за вказаною адресою \а.с. 9-10\. За таких обставин, у Банку не було підстав для направлення ОСОБА_2 вищезазначеного повідомлення АДРЕСА_2
В суді першої інстанції \08.10.2008 року ОСОБА_2 пояснив, що в порушення умов п. 5.3. кредитного договору він не повідомив банк про зміну місця проживання. Крім того, на час укладення договору, тобто станом на 24.02.2006 року, він був зареєстрований за іншою адресою, ніж зазначено в договорі. На даний час проживає без реєстрації у АДРЕСА_3
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 не виконує взятих на себе зобов’язань за кредитним договором №Z14-2\006-4\58652, а тому суд правильно задовольнив позов, стягнувши з відповідача 19049 грн. 21 коп. кредитної заборгованості.
Є безпідставними доводи апелянта про те, що в справі відсутні докази отримання ним кредиту в сумі 15000 грн., оскільки вони спростовуються заявою про видачу готівки \а.с. 101\, відомостями про часткове його погашення \а.с. 102-106 .
Крім того, апелянтом не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що позивачем неправильно проведено нарахування кредитної заборгованості.
Також не є підставою для відмови у позові і розбіжності щодо дати укладення договору \24.02.2006 року та часу, з якого настає строк його дії \23.02.2006 року. З пояснень представника позивача вбачається, що 23.02.2006 року ОСОБА_2 звернувся до банку із заявою про надання йому кредиту, однак сам договір було підписано 24.02.2006 року і в цей же день надано кошти \а.с. 6, 101 . Відповідач даний договір не оскаржував, а отже погодився з його умовами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча Судді