Судове рішення #7360056

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Справа № 22 – 61 / 2010р.                             Головуючий у 1 інстанції: Горбачова Ю.В.

                                                                                Суддя-доповідач:  Стрелець Л.Г.

  У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

       

       “11” січня  2009 року                                                                                  м. Запоріжжя

        Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

                       Головуючого:         Савченко О.В.,

                                                       Стрелець Л.Г.,

                       Суддів:                    Кочеткової І.В.,

                       

                       При секретарі:       Мосіній О.В.

       

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго – Мелітополь»  на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «19» жовтня 2009 року у справі за позовом ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго – Мелітополь» до ОСОБА_2 про стягнення заборговнності по сплаті послуг з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкової території, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго – Мелітополь» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборговнності по сплаті послуг з управління та утримання будинків і споруд, та прибудинкової території.  

В позові зазначали, що ними були виконані роботи з обслуговування житлового будинку, в якому проживає відповідач, у зв*язку з чим ними були понесені витрати. Однак, відповідач не вносив своєчасно плату за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованність.

З огляду на вищевикладене, просили суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість по сплаті за надані послуги з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 1404 грн. 86 коп. за період з 01.10.2007 року по 01.08.2009 року.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «19» жовтня 2009 року позов задоволено частково . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ « Керуюча компанія «Коменерго – Мелітополь» заборгованність по сплаті послуг з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01.10.2008 року по 01.08.2009 року в розмірі 595 грн. 10 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 грн., а всього 625 грн. 10 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 51 грн. на користь держави.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго – Мелітополь» подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

  Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ „Керуюча компанія „Коменерго – Мелітополь” суд першої інстанції, виходив із того, що заборгованість у відповідача по оплаті витрат на утримання будинку та при будинкової  території утворилася з вересня 2008 року, оскільки лише з вересня 2008 року  ТОВ „Керуюча компанія „Коменерго – Мелітополь” запропонували йому укласти договір про надання послуг з утримання будинку та при будинкової території, а до того часу відповідачу не була відома установа, яка надає такі послуги і договір між ними не було укладено.

Проте з таким висновком суду погодитися не можливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”  (далі Закон) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а відповідно до  частин 1-3 ст. 32  зазначеного Закону плата за житлово-комунальні послуги  нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Виходячи ж зі змісту статей 320  та 360 ЦК України, відповідач як власник квартири, який є співвласником багатоквартирного будинку зобов'язаний утримувати майно,  що  йому належить та брати участь  у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

        Аналогічний обов'язок власника квартири в багатоквартирному будинку, брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і його прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні будинку закріплено і в  п.2 ст.10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” .

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 20 Закону саме споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги  у строки, встановлені  договором або законом.

Відповідно до пункту 2  Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572   ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45) ) користування приміщеннями житлових будинків здійснюється згідно з свідоцтвом на право власності  або договором найму (оренди), а згідно пункту 7 власник зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг   та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.                        

        За таких обставин,  не заважаючи на те, що договір про надання послуг між сторонами не укладався,  ОСОБА_2, як  власник квартири   в багатоквартирному будинку, є споживачем послуг, а тому  зобов'язаний сплачувати за послуги по утриманню житла, що надаються комунальним підприємством,  оскільки в силу  ст. 11 ЦК України  зобов'язання виникають не лише з підстав передбачених законодавством, зокрема з угод, а також з дій громадян і організацій,  які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки,  а фактично між сторонами  виникли  цивільно-правові відносини.  

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про житлово – комунальні послуги”  Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

 Згідно із чч. 1, 2 ст. 29 Закону України „Про житлово – комунальні послуги” договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно з рішенням сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області від 29.08.2007 року № 3/29 ТОВ „Керуюча компанія „Коменерго-Мелітополь” визначена виконавцем послуг по управлінню та утриманню частини житлового фонду міста.

Стягуючи частково заборгованість по оплаті за витрати на утримання будинку та при будинкової території суд не з’ясував повноваження позивача, не визначив його правовий статус, а саме, чи є зазначена установа балансоутримувачем будинку № 1 по вул. Гагаріна у м. Мелітополі, чи їх повноваження обмежуються лише виконанням послуг по утриманню будинку і в цьому разі, хто є балансоутримувачем будинку.

Також судом у порушення  ст. 214 ЦПК України  не визначено коло осіб, які повинні нести відповідальність по оплаті за утримання будинку.

Так, в рішенні суд зазначив, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 Проте в засіданні суду апеляційної інстанції останній пояснив, що він є одним із співвласників вказаної квартири, так як після приватизації квартири у 1996 році, йому  в цій квартирі належить ј частина, інші ѕ належить його батьку ОСОБА_2 та сестрі.

Відповідно до ст.360 ЦК України  співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання, збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги не були пред'явлені до усих співвласників квартири АДРЕСА_1, а також вони не були залучені до справи під час судового розгляду.

За таких обставин ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених

Отже, суд першої інстанції розглянув справу без участі  усих співвласників квартири АДРЕСА_1, чим вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, що відповідно до ст.311 ЦПК України  є підставою до скасування рішення суду першої інстанції і передачі справи на нові розгляд.

  Керуючись ст.ст. 303,307,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго – Мелітополь»- задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «19» жовтня 2009 року в цій справі   скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація