УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
24 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.
суддів: Жигановської О.С., Котік Т.С.
при секретарі Порохня М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, колективного підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради про визнання права власності
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 вересня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити порядок користування земельною ділянкою площею 0,0729 га, закріпленою за АДРЕСА_1. Зазначила, що їй належить 56\100 ідеальних частин вказаного будинку, а відповідачці – 44\100 частин. Рішенням комісії по вирішенню земельних спорів від 24.12.2004 року встановлено порядок користування земельною ділянкою, з яким вона не згодна, тому просить позов задовольнити.
У червні 2009 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов, в якому, посилаючись на ст.ст. 316, 319, 321, 373, 386, 392 ЦК України та ст.ст. 78, 118, 126 ЗК України, просила визнати за нею право власності на сарай, що знаходиться біля будинку \а.с. 24-26\. Зазначила, що у 1984 році її чоловік – ОСОБА_3 придбав у позивачки 44\100 ідеальних частин вищевказаного будинку та сарай. У травні 2007 року чоловік помер. На даний час ОСОБА_1 не визнає її право власності на сарай та безпідставно намагається встановити інший порядок користування земельною ділянкою, ніж фактично склався.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 вересня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено порядок користування земельною ділянкою за третім варіантом судової будівельно-технічної експертизи. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
______________________________________________________________________________________
Справа № 22ц-2599 Головуючий у суді першої інстанції Григорусь Н.Й.
Категорія 45, 5 Доповідач Косигіна Л.М.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов та відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 Зазначила, що суд безпідставно не взяв до уваги правовстановлюючі документи, які підтверджують її право власності на спірний сарай: договір купівлі-продажу від 13.07.1984 року та свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.12.2007 року. У 1984 році вона з чоловіком, з мотивів добросусідства, дозволили позивачці користуватися 1\2 частиною сараю, однак жодних правочинів не укладали.
ОСОБА_2 вважає також незаконним судове рішення в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою, оскільки рішенням Житомирської міської ради № 520 від 28.04.2005 року такий порядок вже встановлено. Дане рішення ніким не оскаржено і є чинним. Вважає, що судом суттєво порушені її права, оскільки зменшено розмір її подвір’я. Багаторічні насадження, які вона посадила, при встановленому порядку користування перейдуть до позивачки.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації \ч. 4 ст. 334 ЦК України.
Судом встановлено, що 19 липня 1980 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на 1\2 частину АДРЕСА_1, як на частку в спільному майні, набутому за час шлюбу \а.с. 58\. Іншу частину будинку, після смерті ОСОБА_5, успадкували його дружина - ОСОБА_1 та дочка - ОСОБА_6 а.с. 57\.
14.09.1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено договір про встановлення порядку користування вищезазначеним будинком з врахуванням часток у майні кожної. Відповідно до цього договору в користування ОСОБА_1 перейшло: веранда 1-1, сіні 1-2, кухня 1-3, кімнати 1-4 та 1-5, 1\2 частина сараю , 1\2 частина туалету та частина огорожі; в користування ОСОБА_7 - коридор 1-7, кімната 1-6, 1\2 частина сараю, 1\2 частина туалету та частина огорожі. Даний договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в БТІ \а.с. 54\.
06.07.1984 року позивачка отримала довідку-характеристику БТІ № 59а-А-7757, з якої вбачається, що за заявою власника \ОСОБА_1 відчужується 44\100 ідеальних частин АДРЕСА_1, які складаються з веранди 1-1, сінів 1-2, кухні 1-3, кімнати 1-4 площею 7,8 кв.м. та 1\2 частини сараю а.с. 60\.
13.07.1984 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 44\100 ідеальних часток вищезазначеного будинку, в якому конкретно не визначено, які приміщення будинку та господарських будівель відчужено а.с. 27-28\.
З довідки КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" від 01.06.2007 року № 59а-А-7757 вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 44\100 частин житлового АДРЕСА_1: веранда 1-1, сіні 1-2, кухня 1-3, кімната 1-4, 1\2 частина сараю \а.с. 68\.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що під час укладення договору купівлі-продажу позивачкою було відчужено тільки 1\2 частину спірного сараю, оскільки станом на 13.07.1984 року інша половина сараю належала ОСОБА_6
22.03.1985 року ОСОБА_7 подарувала матері 1\4 частину будинку, а саме: коридор 1-7, кімнату 1-6, 1\2 частину сараю , 1\2 частину вбиральні та частину огорожі, що підтверджується договором дарування та довідкою характеристикою БТІ \а.с. 63, 64-65\.
11.05.2007 року ОСОБА_3 помер. Спадщину після нього отримала дружина – ОСОБА_2 \а.с. 32, 67, 99\. Оскільки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 інші договори щодо відчуження спірного сараю, або його частини не укладались, тому відповідачка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом набула права власності тільки на 1\2 частину сараю.
Є безпідставними доводи ОСОБА_2 про те, що змістом договору купівлі-продажу від 13.07.1984 року та свідоцтва про право власності за законом від 24.12.2007 року підтверджується її право власності на весь спірний сарай, оскільки в даних документах не вказані конкретні приміщення будинку та господарських будівель \а.с. 61-62, 67\.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2
Що стосується позову про встановлення порядку користування земельною ділянкою, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності \спільна часткова власність або без визначення часток учасників спільної власності \спільна сумісна власність. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки \ч. 4 ст. 88 ЗК України.
Частиною 4 ст. 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб, право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирської міської ради № 520 від 28.04.2005 року, у зв’язку з інвентаризацією земельних ділянок та надання їх у власність, за АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 0,0729 га. Цим же рішенням ОСОБА_3 передано у власність 0,0321 га земельної ділянки, а ОСОБА_1 – 0,0408 га \а.с. 8\. При цьому конкретна конфігурація вказаних ділянок не була визначена.
Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24.12.2007 року ОСОБА_2 вбачається, що після смерті чоловіка вона успадкувала земельну ділянку площею 0,0321 га для обслуговування жилого АДРЕСА_1. Вказана ділянка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯА № 428417, виданого 09.08.2005 року \а.с. 32\.
16.05.2008 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку, конкретні межі та конфігурація якої не встановлені, та у плані не визначені \а.с. 31\.
24 грудня 2004 року на засіданні Житомирської міської комісії по вирішенню земельних спорів рекомендовано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 встановити порядок користування спірною земельною ділянкою за фактичним користуванням \а.с. 7, 48\.
Оскільки рішення цієї комісії щодо можливого поділу земельної ділянки за певними варіантами має рекомендаційний характер, тому у разі відсутності згоди землекористувачів, рішення не є обов’язковим для виконання. Воно не створює ніяких правових наслідків для сторін, тому його попереднє скасування не потрібно.
Відповідно до п. 19, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1996 року “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ“ у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, можливість проходу з вулиці на подвір‘я тощо. При цьому, суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 53 від 25.05.2009 року вбачається, що у фактичному користуванні співвласників АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка загальним розміром 0,0729 га \35-51\. Відповідно до ідеальних часток в будинковолодінні ОСОБА_1 має право на земельну ділянку площею 0,0408 га, ОСОБА_2 – 0,0321 га.
Задовольняючи позов та встановлюючи порядок користування земельною ділянкою за третім варіантом судової експертизи, місцевий суд правильно виходив з того, що даний варіант відповідає розмірам часток сторін в будинковолодінні, враховує розташування належних сторонам частин у будинку, господарських будівель і споруд, їх безперешкодне обслуговування. Даний варіант максимально відповідає інтересам усіх співвласників земельної ділянки та не порушує їхніх прав.
Враховуючи неприязні стосунки, які склались між сторонами, є недоцільним встановлення порядку користування земельною ділянкою за першим варіантом судової експертизи, оскільки він передбачає наявність спільного двору. Крім того, за даним варіантом відстань від стінки сараю позивачки до межі становить 1,28 м., що унеможливлює проїзд до нього.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачкою не надано суду будь-яких доказів, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, що внаслідок встановлення порядку користування земельною ділянкою за третім варіантом експертизи, зменшується площа її подвір’я, порушуються санітарні та протипожежні норми, а також те, що багаторічні насадження переходять до ОСОБА_1
Взагалі, під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 та її представники пояснили, що на спірній земельній ділянці \біля частини сараю, яким користується позивачка росте тільки один горіх, який посадила ОСОБА_1 Інших багаторічних насаджень немає.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча Судді