Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 43 / 2010 р.                                    Головуючий  у  1 інстанції: Кущ Т.М.

                                                                                                   Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,                                          

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

«11» січня 2010 року.                                                                 м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:          Савченко О.В.,

Суддів:                      Стрелець Л.Г.,

 Кочеткової І.В.,

При секретарі:          Мосіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 01 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів на утримання дружини (аліментів), -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів на  її утримання у зв’язку з тим, що вона не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

В позові зазначала, що 28.03.2008 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, від якого вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З кінця жовтня 2008 року відповідач покинув родину та переїхав жити до своїх батьків. З цього часу шлюбні відносини між сторонами припинились. Малолітній син проживає разом з нею, перебуває на її утриманні.

Оскільки вона не працює, так як знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а відповідач матеріальної допомоги на утримання сину не надає, просила суд стягнути з ОСОБА_4 на своє утримання аліменти в розмірі ј частини його доходу (заробітку) до досягнення їх спільною дитиною трьох років.

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від «01» липня 2009 року відмвлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним бставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

 Відповідно до ч.1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

З матеріалів справи вбачається, що сторони належним  чином повідомлялись судом про час і місце слухання справи. Крім того в матеріалах справи є поштові повідомлення  про те, що  сторони  належним чином повідомлені про час і місце слухання справи, проте  вдруге не з”явилися  в судове засідання, причини неявки суду не повідомили.

Згідно з ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином  повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів вважає, за  можливе  відповідно до вимог ст. 305 ч.2 ЦПК України розглянути справу у відсутність  не з”явившихся сторін та їх представників

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд виходив з того, що подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час, а позивачка тривалий час проживає разом зі своєю матір’ю, яка працює, отримує заробітну плату, і тому на думку суду повинна утримувати  позивачку, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною.

Такий висновок суду  не відповідає ст.ст. 75,84 ч.2 СК України.

Судом встановлено, що сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 28.03.2008 року і мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, а відповідач добровільно  допомогу на її утримання не надає.

У відповідності до ст.ст. 75,84 ч.2 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

При визначенні розміру стягуваних аліментів суд зобов'язаний враховувати матеріальне становище чоловіка - платника аліментів, розмір його доходів та стягувані з нього аліменти на утримання дітей та інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що за рішенням суду з відповідача на утримання дитини  стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно. На теперішній час відповідач не працює,  допомагає своїм батькам у господарстві, постійного заробітку не має.  

Відповідно до ст. 80 ч.1 СК України   аліменти присуджуються іншому з подружжя в частці від його доходу або в твердій грошовій сумі. Враховуючи, що відповідач не працює, має мінливий дохід, колегія вважає можливим  стягнути аліменти  на утримання позивачки у твердій грошовій сумі у розмірі 200 гривень щомісячно.

   Вирішуючи питання про розподід судових витрат, апеляційний суд, на підставі положень ст. 88 ЦПК України, приходить до висновку, що з ОСОБА_4   на користь держави, належить стягнути судовий збір в сумі 51 грн.  Крім  того, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України  та Постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу" з ОСОБА_4, належить стягнути 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,313-314,316-317,319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 01 липня 2009 року  в цій справі скасувати, та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 200 гривен щомісячно, починаючи з 01.06.2009 року до досягнення дитиною трирічного  віку, тобто до 27.06.2011 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави державне мито у розмірі 51 гривна, та витрати на інформаційно технічне забезпечення  розгляду справи у сумі 120 гривен.

Рішення  набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: