Справа № 22 - 1820 / 2006                                              Рішення постановлено під головуванням

Категорія 35                                                                                          судді Модного В.С.

Доповідач: Оніщук В.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 липня 2006 року                                                                             місто Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого:   Оніщука В.В.

суддів:               Щолокової О.В., Івашука В.А.

при секретарі: Торбасюк О.І.,

за участю ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 17.05.2006 року по цивільній спразі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби у Чечельницькому районі про звільнення від сплати заборгованості по аліментах,-

встановила:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, вказуючи, що він проживав в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого у них є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. та дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.. В лютому 1998 року шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано і при цьому було досягнуто угоди про те, що він все спільно нажите майно залишає дітям і дружині, а остання не буде звертатись з заявою про стягнення аліментів. В грудні 2005 року він дізнався, що в серпні 1998 року судом було прийнято рішення про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей і що має місце заборгованість по аліментах. Вважаючи, що заборгованість по аліментах виникла не з його вини, оскільки він не знав про необхідність виплачувати аліменти, хоча майже постійно знаходився за місцем свого проживання і тому просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментах.

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 17.05.2006 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції, через неповноту з'ясування судом обставин по справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не піддягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили, що заборгованість виникла внаслідок хвороби, або іншої обставини, що мала б істотне значення і, що працівниками ДВС вживались заходи по стягненню з ОСОБА_1 аліментів і тому позовні вимоги останнього є недоведеними.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що постановою Чечельницького районного суду Вінницької області від 17.08.1998 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на аліменти утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. та дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. в розмірі 1\3 частини всіх видів заробітку.

Відповідно до розрахунку державного виконавця станом на 05.04.2006 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість по аліментах в сумі 3622 грн.

Згідно ст.. 197 ч.2 Сімейного Кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

З матеріалів справи видно, що обставин, які б могли бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, не має.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія судців -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 17.05.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.