КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-249/09 Головуючий у 1-й інстанції: Грабик В.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
У Х В А Л А
Іменем України
"18" грудня 2009 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мамчура Я.С., Горбань Т.І.,
при секретарі Коваленко О.І.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 30.03.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною та зобов’язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
28.01.2009 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною зі сторони УПФ України відмову в перерахунку його пенсії по ст.ст. 50, 54, ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішення Конституційного Суду № 10рп від 22.05.2008; зобов'язати УПФ України Ленінського району м. Вінниці провести перерахунок його пенсії по інвалідності і виплачувати її по ст. 50, 54, 67 зазначеного Закону із збільшенням прожиткового мінімуму з дня рішення КС України, тобто з 22.05.2008.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 30.03.2009 адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці, подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і відноситься до 1 категорії, та учасником ЛНА на Чорнобильській АЕС (згідно до копії посвідчення НОМЕР_1, виданого 10.02.2003 і вкладки до нього – а. с. 6), а також являється інвалідом 2-ї групи, захворювання якого пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (відповідно до витягу із акту огляду у МСЕК – а. с. 7).
Відповідач хоча і визнає, що згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 розміри пенсій для інвалідів 2-ї групи інвалідності, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно до ст. 50 цього ж Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю повинна відповідати 75 % мінімальної пенсії за віком, проте посилається на наступні законодавчі акти.
Так, постановою КМ України № 1 від 03.01.2002 встановлено, що розрахунок пенсій передбачений цим законом провадиться виходячи з розміру 19,91 грн. Постановою КМ України № 894 від 13.07.2004 з 01.09.2004 розрахункова величина 19 грн. 91 коп. збільшена на 12 % (19,91 грн. х 1,12 = 22,30 грн.)
З 01.01.2008 Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ч. 4 ст. 54, відповідно до яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, які є учасниками ліквідації аварії у 1986 році – 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Посилання відповідача на Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ч. 4 ст. 54 є безпідставними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просить провести відповідний перерахунок пенсії саме з 22.05.2008.
В той же час, відповідачем не було враховано, що згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
В свою чергу, ст. 58 Закону України від 26.12.2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік» затверджено прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, а саме осіб, які втратили працездатність з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідачем в порушення норм матеріального права не було враховано, що при вирішенні даного спору саме положення Законів України мають вищу юридичну силу ніж постанови КМ України, а тому є неправомірним як те, що розмір отримуваної позивачем пенсії не відповідає 8 мінімальним пенсіям за віком згідно до ст. 54 Закону № 796, так і те, що додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю не відповідає 75 % мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 50 зазначеного Закону.
Колегія суддів вважає, що хоча порядок обчислення зазначених пенсій і визначений Постановою КМ України № 1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», та Постановою КМ України № 894 від 13.07.2004, проте при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися нормами Закону, а не нормами Постанов КМ України, враховуючи наступне.
Пункт 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» встановив, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, вимоги Постанов КМ України, на які посилається відповідач, в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати пенсій та допомоги не відповідають розміру, встановленому законами України.
Оскільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказана постанова КМ України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, для позивача, як інваліда 2-ї групи та особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нинішній розмір державної та додаткової пенсії на даний час повинен розраховуватися, виходячи із вищенаведених розмірів, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому із апеляційної скарги відповідача вбачається, що ним не доведена правомірність нарахування пенсії позивачу у меншому розмірі, ніж встановлений статтями 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці – залишити без задоволення, а постанову постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 30.03.2009 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 23.12.2009.