КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-371/09 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
У Х В А Л А
Іменем України
"12" січня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Мельничука В.П.,
при секретарі Коваленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2008 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про зобов’язання нарахування недоплаченої суми пенсії, як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
27.10.2008 ОСОБА_2 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просила відновити пропущений строк звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 до 31.12.2007, зобов'язати відповідача нарахувати на її користь, як дитині війни недоплачене підвищення пенсії, яке передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на суму 2733,33 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2008 позов задоволено частково: зобов'язано УПФ України в Ріпкинському районі Чернігівської області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії з підвищенням її розміру, як дитині війни, на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 27.10.2007 по 31.12.2007, а також стягнуто з Державного бюджету України державне мито у розмірі 3,40 грн. на користь ОСОБА_2 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог скасувати, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується штампом у пенсійному посвідченні НОМЕР_1 від 15.08.1997 (а. с. 6).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
На 2006 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась, а тому позивач мав право на отримання спірної щомісячної державної соціальної допомоги за цей період.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489, зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, ст. 111 Закону № 489, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 № 6-рп/2007, визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Крім того, Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Що стосується належності відповідача у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 7 Закону № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік» № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.
Крім того, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.04.2008 № 8-1, загальна сума надходжень з Державного бюджету України становить 25618,5 млн. грн., з яких дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами – 14489,3 млн. грн., що на 1355,7 млн. грн. більше від плану і пояснюється понадплановими надходженнями спеціального фонду.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки, відповідачу надано дотацію на виплату підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, то відповідач у даній справі є належним.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, позивач мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дня ухвалення Рішення КС України, тобто з 09.07.2007, що вірно встановлено судом першої інстанції.
При цьому, судом першої інстанції вірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог за 2006 рік та за період з 09.07.2007 по 26.10.2007 включно з підстав пропуску позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки відповідач наполягав на цьому (а. с. 17), що є обов’язковою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, та саме такий обов’язок суду встановлений п. 2. ч. 1 ст. 161 цього ж Кодексу.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області – залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2008 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 15.01.2010.