Ухвала

Іменем України

03 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 285/406/16-ц

провадження № 61-10498 ск 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 27 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,

В с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з указаним позовом до ОСОБА_5, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 26 листопада 1977 року по 24 травня 1995 року вони перебували у шлюбі, під час якого набули майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_2 (далі - Будинок 1) та незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 (далі - Будинок 2).

Після розірвання шлюбу, сторони дійшли домовленості, що у користуванні ОСОБА_5 залишається Будинок 1, а у користуванні ОСОБА_4 - Будинок 2.

Оскільки відповідач, який офіційно є забудовником Будинку 2, відмовляється оформити правовстановлюючі документи на нього для введення будинку в експлуатацію, ОСОБА_4 просить провести розподіл майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме - виділити їй в натурі Будинок 2, а Будинок 1 залишити на праві власності ОСОБА_5

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29 серпня 2016 року позов задоволено. Визнано об'єктами спільної сумісної власності подружжя житловий будинок по АДРЕСА_2 та незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_4 в натурі незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1. Залишено на праві власності ОСОБА_5 житловий будинок по АДРЕСА_2. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 27 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

26 січня 2018 року ОСОБА_4 надіслала засобами поштового зв'язку до суду касаційної інстанції касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Житомирської області від 27 грудня 2017 року.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить суд касаційної інстанції оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального і процесуального права та не встановлено всі необхідні обставини справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 22 лютого 2018 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Пророка В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (далі - ухвала судді ВС) від 28 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 21 березня 2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, зокрема, для надання уточненої редакції касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

На виконання вимог вказаної вище ухвали судді ВС ОСОБА_4 надіслала до Верховного Суду засобами поштового зв'язку матеріали на усунення недоліків, а саме - уточнену редакцію касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Однак суддею встановлено, що у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.

Ухвалою судді ВС від 23 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк для усунення недоліку до 23 травня 2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, зокрема, для надання оригіналу квитанції про доплату судового збору.

У травні 2018 року ОСОБА_4 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків, а саме - оригінал квитанції про доплату судового збору від 11 травня 2018 року № 97 на суму 1 638 грн 85 коп.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваної постанови вбачається, що з 26 листопада 1977 року по 24 травня 1995 року сторони перебували у шлюбі.

Житловий будинок по АДРЕСА_2, згідно з актом про закінчення будівельних робіт та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 24 листопада 1995 року, збудований сторонами у період з березня 1981 року по вересень 1983 року.

Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 розпочато в 1991 році, що підтверджується рішенням засідання виконавчого комітету Дальницької сільської ради від 22 березня 1991 року про виділення земельної ділянки для будівництва вказаного житлового будинку, будівельним паспортом, актом виносу в натурі меж земельної ділянки, планом забудови земельної ділянки, рішенням виконавчого комітету Овідіопольської районної ради від 19 вересня 1991 року № 461 про дозвіл на будівництво, пояснювальною запискою до проекту забудови земельної ділянки та довідкою Дальницької сільської ради Одеської області від 09 лютого 2016 року про перейменування вулиць.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на дату ухвалення рішення суду) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації із моменту державної реєстрації права власності на нього.

Так, дозвільними документами на забудову передбачалося будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 розміром 6,4*8,4 кв. м, загальною площею 60,8 кв. м, житловою - 41,71 кв. м. Однак будівництво вказаного житлового будинку проводиться з істотним відступленням від проекту, а тому в силу вимог частини першої статті 376 ЦК України є самочинною забудовою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що право власності на незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 не може бути визнано в судовому порядку та не може біти предметом поділу, оскільки самочинно збудовані житлові будинки не є об'єктом права власності.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваної постанови та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 27 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити ОСОБА_4.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська