АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/10962/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2066/18Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Гальонкіна С.А., Обідіної О.І.,

секретаря Лимар О.М.,

за участі: позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Тімошенко Н.В. в м. Полтава, із складанням повного тексту судового рішення 12 червня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом. Зазначала, що з 2011 року працює радником міського голови ОСОБА_4 з питань пасажирських перевезень на громадських засадах. 26.10.2016 р. ОСОБА_3 направив листа міському голові, зміст якого, містить образливу інформація стосовно її моральних та професійних якостей та поширив недостовірну інформацію стосовно створення нею сепаратистського угрупування. Вважає, що діями відповідача принижена її честь та гідність, ділова репутація та заподіяно моральну шкоду. Просила визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує її права та свободи, ганьбить її честь, гідність та ділову репутацію інформацію, викладену в листі від 26.10.2016р. №24 адресованому Полтавському міському голові ОСОБА_4. Зобов'язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, поширену ним у своєму листі у спосіб найбільш близький до способу її поширення, шляхом направлення від мешканців будинку №84 по вул. Раїси Кириченко та членів автогаражного кооперативу «Каштан-1» нового листа Полтавському міському голові у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь кошти в сумі 3000 грн., в якості компенсації за завдану їй моральну шкоду.

У вересні 2017 року до суду звернувся ОСОБА_3 із зустрічною позовною заявою, в якій зазначав, що ОСОБА_2 не сплачує за комунальні послуги, відмовляється сплачувати членські внески, підбурює мешканців розвішувати неправдиві об’яви щодо фінансових видатків правління АГК «Каштан-1», безпідставно звертається до поліції. В результаті таких дій, вказує, що йому завдається моральна шкода, яку оцінив у розмірі 691 200 грн. та просить стягнути з ОСОБА_2

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недостовірною, та такою, що не відповідає дійсності, порушує права та честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію викладену в п. 4 листа №24 від 26.10.2016 року, адресованому Полтавському міському голові ОСОБА_4 щодо створення особою сепаратистського угрупування.

Зобов'язано голову правління автогаражного кооперативу «Каштан-1» ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, поширену у листі №24 від 26.10.2016 року щодо створення особою сепаратистського угрупування у спосіб найбільш близький до способу її поширення, шляхом направлення листа Полтавському міському голові ОСОБА_4 у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили.

В інші частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 551,21 грн. судового збору.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Не погоджуючись з висновками районного суду, щодо відмови у стягненні моральної шкоди з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, остання просить скасувати абзац 4 резолютивної частини рішення, а саме: « в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити» та прийняти нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_3 3000 грн. моральної шкоди та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 826,83 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не погоджуючись з винесеним рішенням, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 Вказує, що листи, направлені до міського голови підписані не ним особисто, а ще іншими членами автогаражного кооперативу «Каштан-1». Крім того, зазначає, що він є інвалідом ІІ групи, а отже, має бути звільнений його сплати судового збору, однак, всупереч вказаного, районний суд стягнув з нього 551,21 грн.

В відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 вважає, що рішення районного суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову є вірним, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 працює радником міського голови ОСОБА_4 з питань пасажирських перевезень на громадських засадах.

26.10.2016 року Голова правління ОСОБА_3 та члени автогаражного кооперативу «Каштан-1» надіслали лист Полтавському міському голові ОСОБА_4 за вих. № 24, де зазначали, що від імені мешканців будинку № 84 по вул. Р.Кириченко та членів автогаражного кооперативу «Каштан -1», що в м. Полтаві звернулись до Полтавського міського голови із проханням дати правову оцінку протиправним діям радника на громадських засадах з питань транспорту ОСОБА_2. Вказували, що ця особа, користуючись своїм статусом, власні зусилля спрямовує на задоволення особистих потреб, нічого позитивного не роблячи для розбудови транспортної системи міста.

Зазначали, що ОСОБА_2, прикриваючись своїм службовим посвідченням, користується безкоштовно міським автотранспортом, 8 років не сплачувала комунальні послуги за житло де мешкає, втручалася в діяльність судової системи м. Полтави, самовільно організувала перекриття під’їздів до будинку № 84 по вул. Р. Кириченко, відмовилася від членства в автогаражному кооперативі «Каштан-1», де перебувала понад 10 років, не сплачує за землю, на якій розташований її гараж понад 3 роки, та підбурює деяких членів кооперативу на аналогічні кроки.

Фактично цією особою створено сепаратистське угрупування, яке займається розвішуванням анонімних оголошень, фейкових повідомлень, розповсюдженням безпідставних чуток та звернень в правоохоронні органи про скоєння злочинів членами правління АГК «Каштан-1», які свого підтвердження не знаходять ( а.с.6).

Позивач ОСОБА_2 вважає, що викладена інформація у вказаному листі принижує її честь та гідність та шкодить її діловій репутації.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції визнав інформацію, викладену в п. 4 листа від 26.10.2016р. № 24 адресованому Полтавському міському голові, щодо створення особою сепаратистського угрупування недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права та честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2, у зв’язку з цим інформація підлягає спростуванню. При цьому, районний суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки ОСОБА_2 не надала доказів наявності негативних наслідків у вигляді моральних страждань.

У задоволенні зустрічних позовних вимог районним судом відмовлено, оскільки ОСОБА_3, не надав будь-яких доказів, що йому було завдано моральну шкоду діями ОСОБА_2

Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Судом першої інстанції визнано недостовірною, та такою, що не відповідає дійсності, порушує права та честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію викладену в п. 4 листа №24 від 26.10.2016 року адресованому Полтавському міському голові ОСОБА_4 щодо створення особою сепаратистського угрупування.

Відповідачем ОСОБА_3 не доведено, що ОСОБА_2 брала участь у створенні сепаратистського чи іншого угрупування.

Тобто, викладена інформація у листі №24 від 26.10.2016 року, адресованому Полтавському міському голові ОСОБА_4, щодо створення ОСОБА_2 сепаратистського угрупування не відповідає дійсності та порушує права та честь, гідність, ділову репутацію первісного позивача, що вірно зазначено районним судом.

Сепаратимзм  (від лат. separatus — відокремлення) — політика і практика відокремлення, відділення частини території (сецесії) держави з метою створення суверенної держави, дезінтеграцію країни, переходу до складу іншої держави чи набуття статусу дуже широкої автономії. Загальне визначення сепаратизму є те, що це пропаганда стану культурного, етнічного, племінного, релігійного, расового, національного або гендерного відділення від ширшої групи. 

Між тим, відповідач ототожнює наведене поняття ‘сепаратизму’ з діями ОСОБА_2, спрямованими на відділення окремої групи від членів автогаражного кооператива «Каштан-1» , підбурює до несплати членських внесків, поширює інформацію, спрямовану на розвал кооперативу.

Отже, застосування відповідачем твердження про створення ОСОБА_2 сепаратистського угрупування є порушенням прав позивача, а питання щодо виходу із членів кооперативу відноситься до внутрішньогосподарської діяльності цього кооперативу згідно його статутних документів та не повинно зачіпати честь та гідність ОСОБА_2

Колегія суддів звертає також увагу на те, що лист на ім’я Полтавського міського голови ОСОБА_4 від 26.10.2016 року від імені членів автогаражного кооперативу «Каштан-1» підписаний головою правління ОСОБА_3 Однак, загальних зборів кооперативу з цього приводу не проводилось та не приймалось відповідного рішення, яким би відповідача уповноважували від імені цієї юридичної особи подати відповідне звернення.

Таким чином, рішення районного суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Між тим, пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27 лютого 2009 року передбачено, що способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування

моральної (немайнової) шкоди».

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я

потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Після направлення листа № 24 від 26.10.2016 року, адресованому Полтавському міському голові ОСОБА_4, де була вказана недостовірна інформація щодо ОСОБА_2, остання зазнала моральних страждань та перенесла стрес, наслідком чого було лікування у медичному закладі, що підтверджується копією амбулаторної картки (а.с.105-112).

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині, яким вказані позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27 лютого 2009 року відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

ОСОБА_3, подавши зустрічну позовну заяву зазначав, що він був змушений звертатися до поліції, податкової інспекції, прокуратури стосовно фінансової діяльності кооперативу, оскільки ОСОБА_2 підбурює мешканців розвішувати неправдиві об’яви щодо фінансових видатків правління АГК «Каштан-1».

Отже, ОСОБА_3 звертаючись до зазначених органів із відповідними заявами реалізував своє конституційне право на звернення.Вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову.

       Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені  ст.1167 ЦК України.

       Так, у частині першій  цієї норми  визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

ОСОБА_3 не доведено наявність неправомірних дій ОСОБА_2, які б спричинили йому моральну шкоду.

Здійснений в зустрічному позові ОСОБА_3 розрахунок розміру моральної шкоди на підставі методики професора ОСОБА_5, колегією суддів не може бути прийнятий до уваги, так як з 29.01.2016 року застосування методики встановлення заподіяння моральної шкоди та методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань розробника професора ОСОБА_5, реєстраційний код 14.1.04, на території України припинено за рішенням координаційної ради при Міністерстві Юстиції України.

Таким чином, рішення районного суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову є вірним.

Разом з тим, обгрунтованими є доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі щодо безпідставного стягнення з нього 551,21 грн. судового збору, оскільки, він є інвалідом війни ІІ групи.

При зверненні до районного суду із зустрічним позовом та в ході розгляду справи позивачем не було надано документів, які б підтверджували, що останній звільнений від сплати судового збору.

Однак, при подачі апеляційної скарги ОСОБА_3 надав копію безтермінового посвідчення, № 082962 від 09 вересня 2009 року, відповідно до якого є інвалідом ІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_2 частково задоволені, а ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору, рішення Октябрського районного суду м. Полтави в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 551,21 грн. судового збору підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про компенсування судових витрат ОСОБА_2 за рахунок держави.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 п.2 ч.1, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 червня 2018 року скасувати :

- в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди

- стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 551,21 грн. судового збору, ухваливши нове рішення в цій частині.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000 грн. компенсації у відшкодування завданої моральної шкоди.

Судові витрати ОСОБА_2 по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя                                    /підпис/                     ОСОБА_1

Судді:                                                    /підпис/                    ОСОБА_6

                                                /підпис/          ОСОБА_7

Повний текст постанови складено 06.09.2018 р.

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області                               ОСОБА_1