УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/2771/16-к                                 Суддя 1 інстанції Дудіков А. В.

Номер провадження 11-кп/774/386/К/18         Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року                                                        м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

        головуючого судді                    Пістун А.О.          

        суддів                                         Остапенко В.О., Коваленко Н.В.

        за участю секретаря судового засідання       Євтодій К.С.           

розглянула  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції на вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №  12016040760001229 від 10.06.2016 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 грудня місяця 17 дня, який народився у м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого

виправданого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурори                       Троцик С.В., Дрозач А.О.

виправданий               ОСОБА_2

захисник                         ОСОБА_3

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, просить вирок суду стосовно ОСОБА_2, визнаного невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та виправданого у зв’язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, скасувати через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України і призначити покарання за ч.4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України шляхом повного приєднання покарань призначити обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Вироком Тернівськогорайонного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Питання з речовими доказами вирішено, цивільний позов не заявлявся.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 16.09.2013р. Новомосковським міським судом Дніпропетровської області, ОСОБА_2 засуджено за ст. 186 ч.2, 76 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки, крім того на останнього було покладено наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без дозволу органу КВІ; повідомляти орган КВІ про зміну місця мешкання, роботи, навчання; періодично з'являтись на реєстрацію в орган кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання.

Відповідно до п. 3 ст. 13 КВК України 26.12.2013р. Тернівським районним відділом кримінально-виконавчої інспекції УДпТС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 винесено постанову про встановлення днів явок на реєстрацію. За період відбування покарання з випробуванням ОСОБА_2І, сім разів не з'явився на реєстрацію до КВІ, пояснюючи це тим, що знаходився на лікуванні. 25.03.2016р. Тернівським районним судом м. Кривого Рогу винесено ухвалу про скасування ОСОБА_2 іспитового строку і направлення засудженого до місць позбавлення волі строком на 5 років, яку засудженим оскаржено в апеляційному порядку.

21.04.2016 р. в Апеляційному суді Дніпропетровської області відбулось судове засідання по апеляційній скарзі ОСОБА_2, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25.03.2016р., під час якого засуджений ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності за неявку до Тернівського РВ КВІ надав до суду завідомо підроблені документи, а саме: 2 медичні довідки про лікування у терапевта, видані лікарем ОСОБА_4 за пропуски реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції 19.02.2015р. та 24.12.2015р.

Під час досудового розслідування з метою перевірки законності наданих ОСОБА_2 медичних документів, встановлено, що в кінці січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до свого знайомого ОСОБА_4, який в період з 20.02.2012р. по 22.01.2016р. працював лікарем загальної практики - сімейним лікарем - лікарем-стажистом амбулаторії загальної практики - сімейної медицини КУ «Центру первинної медико-санітарної допомоги №2» Криворізької міської ради, з проханням надати йому підроблені документи з- метою уникнення відповідальності за пропуски явок на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції, а саме медичні довідки про перебування на лікуванні з необхідними періодами хвороби, які необхідно було зазначити у вищевказаних довідках.

ОСОБА_1 чого ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_2, в кінці січня 2016 року точного дня та час встановити не представилось можливим, знаходячись у невстановленому слідством місці склав офіційний документ, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати і посвідчувати такі документи, з метою використання його ОСОБА_2, а саме довідки про лікування ОСОБА_2, у лікаря терапевта, згідно яких ОСОБА_2 в період часу з 16.02.2015р. по 20.02.2015р. та з 21.12.2015р. по 25.12.2015р. знаходився на амбулаторному лікуванні у терапевта.

Отримавши від лікаря ОСОБА_4 завідомо підроблені документи, а саме 2 медичні довідки про перебування на амбулаторному лікуванні у терапевта в період часу з 16.02.2015р. по 20.02.2015р. та з 21.12.2015р. по 25.12.2015р., достовірно знаючи про те, що вказані медичні документи видано та оформлено без дотримання встановленим чинним законодавством України процедури, на його прохання, з метою використання у власних цілях та уникнення відповідальності за пропуски днів явок на реєстрацію в кримінально-виконавчій інспекції, що полягало у скасуванні іспитового строку та направленні засудженого до місць відбування покарання строком на 5 років за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.09.2013 року за ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_2, діючи умисно, 21.04.2016 року використав завідомо підроблені документи, а саме медичні довідки від 20.02.2016р. та 25.12.2015р., які посвідчували перебування на лікуванні у терапевта під час судового засідання в Апеляційному суді Дніпропетровської області.

Внаслідок умисних злочинних дій засудженого ОСОБА_2, а саме надання ним завідомо підроблених документів (медичних довідок), судом апеляційної інстанції прийнято рішення про скасування ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25.03.2016 року про скасування іспитового строку та направлення до місця відбування покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років засудженого ОСОБА_2 та призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України за ознаками використання завідомо підробленого документа.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що висновки суду щодо недоведеності вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На думку прокурора вина ОСОБА_2 повністю підтверджується показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також письмовими доказами.

Прокурор звертає увагу суду, що ОСОБА_4, будучи звільненим 22.01.2016 року з посади лікаря в КУ «ЦПМСД №2», склав медичні довідки від імені саме лікаря ОСОБА_4, скріпивши їх печаткою, яка засвідчує, що ОСОБА_4 є лікарем, та поставив свій підпис в якості підпису лікаря. Крім того, ОСОБА_4 зазначив датами видачі вказаних довідок ті, які відповідають періодам, начебто, хвороб ОСОБА_2, а не реальну дату їх складання в березня 2016 року, намагаючись тим самим надати їм легітимності.

Прокурор посилається на те, що згідно інформації КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» ОСОБА_2 в періоди часу з 16.02.2015 року по 20.02.2015 року та з 21.12.2015 року по 25.12.2015 року за медичною допомогою не звертався, в тому числі згідно амбулаторної картки ОСОБА_2, відповідні записи про перебування його на прийомі у лікаря за вказані дати в журналі реєстрації хворих відсутні, статистичні талони на ім’я ОСОБА_2 також відсутні.

На думку прокурора Сугаков І.І. отримавши медичні довідки від своєї бабусі ОСОБА_10 розумів, що викладена в них інформаціє має юридично значущий характер та при цьому є неправдивою і не відповідає дійсності, маючи умисел на використання підробленого документа, з метою спричинення наслідків правового характеру, а саме скасування ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25.03.2016 року та відповідно ненастання для нього обов’язку відбувати призначене судом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, використав зазначені довідки, надавши їх в якості додатків до апеляційної скарги в канцелярію Тернівського районного суду м. Кривого Рогу.

Крім того, суд першої інстанції у вироку прийшов до висновку про відсутність доказів стосовно ОСОБА_2 в частині того, що саме він використав підроблені медичні довідки 21.04.2016 року під час судового засідання в апеляційному суді, але при цьому ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 року безпосередньо судом першої інстанції в судовому засіданні не досліджувалась та сторонам кримінального провадження для ознайомлення не надавалась.

Також прокурор звертає увагу, що судом в порушення вимог п.4 ч.2 ст. 374 КПК України у вступній частині вироку не зазначено відомостей про місце мешкання обвинуваченого ОСОБА_2

Під час апеляційного розгляду прокурори, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, просили її задовольнити.

Виправданий ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 проти апеляційної скарги прокурора заперечували, просили вирок суду залишити без змін.

 Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, прослухавши технічний запис судового засідання в межах підготовки провадження до апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Виходячи з положень, закріплених у ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, що передбачає його ухвалення компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України, а також вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Відповідно до ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції не дотримано зазначених вимог процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті судового рішення, а тому вирок не може вважатися законним, обґрунтованим і вмотивованим.

       Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що він був засуджений 16.09.2013р. Новомосковським міським судом Дніпропетровської області, за ст. 186 ч.2, 76 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки, та на нього було покладено обов'язок періодично з'являтись на реєстрацію в орган кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання. За період відбування покарання з випробуванням ОСОБА_2І, сім разів не з'явився на реєстрацію до КВІ, пояснюючи це тим, що знаходився на лікуванні.

25.03.2016р. Тернівським районним судом м. Кривого Рогу винесено ухвалу про скасування ОСОБА_2 іспитового строку і направлення засудженого до місць позбавлення волі строком на 5 років, яку засудженим оскаржено в апеляційному порядку.

21.04.2016 року в Апеляційному суді Дніпропетровської області відбулось судове засідання по апеляційній скарзі ОСОБА_2, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25.03.2016р., під час якого засуджений ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності за неявку до Тернівського РВ КВІ надав до суду завідомо підроблені документи, а саме: 2 медичні довідки про лікування у терапевта, видані лікарем ОСОБА_4 за пропуски реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції 19.02.2015р. та 24.12.2015р.

Постановляючи виправдувальний вирок відносно ОСОБА_2 суд, як вбачається з його змісту, прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу, підтверджуючого причетність обвинуваченого до вчинення злочину передбаченого ч.4 ст. 358 КК України , а саме відсутністю таких доказів стосовно ОСОБА_2 в частині того, що саме він, діючи з прямим умислом, використав 21.04.2016р. під час судового засідання в апеляційному суді Дніпропетровської області, отримані від лікаря ОСОБА_4 довідки про перебування на амбулаторному лікуванні у терапевта в період часу з 16.02.2015 р. по 20.02.2015 р. та з 21.12.2015 р. по 25.12.2015 р. з метою уникнення відповідальності за пропуски днів явок на реєстрацію в кримінально-виконавчій інспекції.

Проте суд, приймаючи рішення у справі зазначені обставини не з'ясував, не перевірив та прийшов до передчасних висновків про відсутність доказів , що саме ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, використав 21.04.2016р. під час судового засідання в апеляційному суді Дніпропетровської області, отримані від лікаря ОСОБА_4 довідки про перебування на амбулаторному лікуванні у терапевта в період часу з 16.02.2015 р. по 20.02.2015 р. та з 21.12.2015 р. по 25.12.2015 р. з метою уникнення відповідальності за пропуски днів явок на реєстрацію в кримінально-виконавчій інспекції.

Суд першої інстанції в порушення загальних засад кримінального провадження, а саме безпосередності дослідження доказів, без дослідження ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 року , прийшов до висновку про відсутність доказів, що ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, використав 21.04.2016 р. під час судового засідання в апеляційному суді Дніпропетровської області, отримані від лікаря ОСОБА_4 довідки про перебування на амбулаторному лікуванні у терапевта, що стало підставою для скасування Апеляційним судом Дніпропетровської області ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25.03.2016 року про скасування іспитового строку та направлення ОСОБА_2 для відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що в матеріалах кримінального провадження взагалі відсутня зазначена ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 року, тому неможливо перевірити, що стало підставою для скасування ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25.03.2016 року про скасування іспитового строку та направлення ОСОБА_2 для відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що без дослідження та перевірки зазначених обставин неможливо зробити висновок про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Згідно з вимогами ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді першої інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухвалені вироку щодо ОСОБА_2 суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що, відповідно до вимог ст. ст.412,415 КПК України, є безумовною підставою для його скасування з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 7 КПК України та ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Тоді як, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень кримінальним процесуальним законом.

Під час апеляційного розгляду сторони кримінального провадження не заявляли клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, як таких, що досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Згідно вимог ст. 22 КПК України суд, який є об’єктивним та неупередженим у досліджені доказів та не виступає на стороні обвинувачення або захисту, з власної ініціативи не має права щодо поповнення доказової бази обвинувачення, приймати заходи щодо доведеності винуватості обвинуваченого чи навпаки щодо його невинуватості.

Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, про що ставить питання прокурор в апеляційній скарзі , ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено в ході апеляційного перегляду.

При цьому, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за відсутності клопотань учасників провадження, колегія суддів позбавлена можливості повторно дослідити докази та надати їм належну оцінку.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.

Скасовуючи вирок у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора та вважає, що останні підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду.

При новому розгляді суду необхідно повно та всебічно дослідити обставини провадження, з чітким дотриманням вимог КПК України та ухвалити рішення, яке б ґрунтувалось на вимогах Закону.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,409, 412, 419 КПК України, суд, -

                                                П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції – задовольнити частково.

Вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №  12016040760001229 від 10.06.2016 року щодо ОСОБА_2, виправданого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - скасувати та призначити новий судовий розгляд.

       Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

А.О. ОСОБА_11 ОСОБА_12 Остапенко