Справа № 308/3863/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

04.09.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1,

в с т а н о в и в :

постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2018 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кіровабад Азербайджанської Республіки, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 16.01.2003 Великоберезнянським РВ УМВС України в Закарпатській області,

визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення й на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 (десять тисяч двісті) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 352,40 гривень у дохід держави.

Згідно постанови, 09 квітня 2018 року о 03-ій годині 40 хвилин по вул. 8 Березня, 39, у м. Ужгород, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «SKODA OKTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя), і від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законодавством порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги, передбачені п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною, такою, що винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Стверджує, що суд першої інстанції не повно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам і обставинам, формально підійшов до вивчення обставин справи, що у свою чергу потягло за собою незаконне притягнення його до відповідальності. Посилається на те, що складений щодо нього протокол не відповідає встановленій формі, яка передбачена додатком № 1 до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, а також складений із порушенням вимог передбачених п. 11 розділу 2 вказаної Інструкції та ст. 256 КУпАП. При цьому, зазначає, що при складанні протоколу йому не роз'яснено права, передбачені статями 55, 56, 59 Конституції України, протокол складено на бланку, в якому міститься лише посилання на роз'яснення ст. 63 Конституції України та ст. 68 КУпАП, а посилання на ст. ст. 55, 56, 59 Конституції України відсутні, і при цьому, матеріали справи не містять додаткових пам'яток чи розписок про ознайомлення його із правами, передбаченими ст. ст. 55, 56, 59 Конституції України, у тому числі й у письмовому поясненні. Вказує на те, що протокол не містить інформації щодо конкретного складу адміністративного правопорушення, оскільки в ньому не зазначено частини статті 130 КУпАП під ознаки якої нібито підпадають його дії, що свідчить про те, що із протоколу не вбачається яке саме правопорушення він учинив. Разом із тим, посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів направлення його до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, а також доказів відсторонення його від керування та передачі керування транспортним засобом іншій уповноваженій особі, що у свою чергу викликає сумніви у законності дій поліцейських при оформленні матеріалів. Крім того, вказує на те, що працівники поліції на його вимогу не надали жодних документів (сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірюваної техніки, а тому, він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння саме на місці зупинки транспортного засобу, у зв'язку із чим, виявив бажання пройти огляд у закладі охорони здоров'я, однак, працівники поліції проігнорували таке його бажання, що можуть підтвердити свідки, які були присутні при складанні протоколу. Також зазначає, що, формалізуючи процес доказування, суд першої інстанції не врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, які не були перевірені, встановлені, доведені та зазначені судом у постанові, про що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності таких обставин, які повинні впливати на розмір накладеного на правопорушника адміністративного стягнення. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності ОСОБА_1, неявка якого з урахуванням вимог ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При прийнятті рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 апеляційний суд враховує те, що про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлений належним чином, що підтверджується його розпискою в повідомленні про вручення поштового відправлення, яке повернулось до апеляційного суду, однак, на розгляд справи ОСОБА_1 повторно не з'явився, і при цьому, заяви про відкладення розгляду справи на інший термін та відомостей про поважність причин його неявки в судове засідання 04.09.2018 до апеляційного суду не надходили.

Апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка в постанові.

Так, протоколом про адміністративне правопорушення та рапортом інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області ОСОБА_2 підтверджено, що 09 квітня 2018 року о 03-ій годині 40 хвилин по вул. 8 Березня, 39, у м. Ужгород, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя), і від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законодавством порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги, передбачені п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. З указаного протоколу також убачається, що ОСОБА_1 своїми підписами в протоколі підтвердив, що права та обов'язки йому роз'яснені; зі змістом протоколу ознайомлений; його копію отримав; що до протоколу внесені правильні дані щодо його особи. Крім того, із протоколу вбачається, що по суті правопорушення ОСОБА_1 пояснив, що із протоколом не згідний, працівник патрульної поліції був без нагрудного знаку, не представився і не назвав причину зупинки (а. с. 1, 4).

З наявних у матеріалах справи письмових пояснень громадян ОСОБА_3. та ОСОБА_4., убачається, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я (а. с. 2, 3).

З наявної в матеріалах справи розписки від 20.01.2018 вбачається, що гр. ОСОБА_1 підтвердив факт залишення транспортного засобу марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1, за адресою м. Ужгород, вул. 8-го Березня, 39, однак, від підпису розписки відмовився (а. с. 5).

Копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії БР № 535801 від 09.04.2018 підтверджено, що 09 квітня 2018 року о 03-ій годині 40 хвилин по вул. 8 Березня, 39, у м. Ужгород, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1, з відсутніми бризговиками, які передбачені конструкцією, а також без посвідчення водія відповідної категорії та полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги передбачені п. п. 31.4.7 «е», 2.1 «а» та 2.1 «ґ» ПДР, у зв'язку із чим, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 та ч. 1 ст. 121 КУпАП із накладенням на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень (а. с. 6).

Вищенаведені докази у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 Правил та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор ОСОБА_2 був упереджений при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що інспектор ОСОБА_2 при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв у межах наданих йому повноважень.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи не встановлено й даних про те, що в громадян ОСОБА_3. та ОСОБА_4. були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема, у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, - такі в матеріалах справи також відсутні й до апеляційної скарги таких не додано.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам і обставинам, формально підійшов до вивчення обставин справи, що у свою чергу потягло за собою незаконне притягнення його до відповідальності, - апеляційний суд, з урахуванням вищенаведеного, відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом. Відхиляючи вказані доводи, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції належним чином з'ясував усі фактичні обставини вчиненого адміністративного правопорушення, дослідив усі наявні в матеріалах справи докази, які зібрані відповідно до вимог чинного законодавства, дав їм правильну оцінку, і прийшов до вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог передбачених п. 2. 5 ПДР та вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що складений щодо нього протокол не відповідає встановленій формі, яка передбачена додатком № 1 до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, а також складений із порушенням вимог передбачених п. 11 розділу 2 вказаної Інструкції та ст. 256 КУпАП, оскільки при складанні протоколу йому не роз'яснено права, передбачені статями 55, 56, 59 Конституції України, протокол складено на бланку, в якому міститься лише посилання на роз'яснення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а посилання на ст. ст. 55, 56, 59 Конституції України відсутні, і при цьому, матеріали справи не містять додаткових пам'яток чи розписок про ознайомлення його із правами, передбаченими ст. ст. 55, 56, 59 Конституції України, у тому числі й у письмовому поясненні, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а також не свідчать про порушення під час складання протоколу права ОСОБА_1 на захист, оскільки, як убачається зі змісту протоколу, ОСОБА_1 було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується його підписом у протоколі й ним не заперечувалось.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол не містить інформації щодо конкретного складу адміністративного правопорушення, оскільки в ньому не зазначено частини статті 130 КУпАП під ознаки якої нібито підпадають його дії, що свідчить про те, що із протоколу не вбачається яке саме правопорушення він учинив, - апеляційний суд відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами справи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що зі змісту протоколу вбачається, що такий складено щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що також підтверджується й іншими матеріалами справи, у тому числі й відеозаписом із місця події, з якого вбачається, що працівник патрульної поліції після вручення ОСОБА_1 копії протоколу вказував на те, що випадково не зазначив у протоколі частину ст. 130 КУпАП і просив ОСОБА_1 надати йому копію протоколу для зазначення в ньому частини статті, однак, останній не погодився надати працівнику поліції копію протоколу.

Як такі, що не спростовують висновку суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів направлення його до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, а також доказів відсторонення його від керування та передачі керування транспортним засобом іншій уповноваженій особі, що у свою чергу викликає сумніви у законності дій поліцейських при оформленні матеріалів. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи, у тому числі й відеозаписом із місця події, підтверджено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, а також факт відсторонення його від керування транспортним засобом та попередження, що у разі продовження керування його буде знову зупинено та складено відповідні протоколи. При цьому, апеляційний суд враховує і те, що законодавством передбачено складання працівниками поліції направлення до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння лише у разі згоди водія на проходження медичного огляду саме у закладі охорони здоров'я, а у разі відмови водія таке направлення не складається.

Із вищенаведених підстав апеляційний суд відхиляє й доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції на його вимогу не надали жодних документів (сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірюваної техніки, а тому, він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння саме на місці зупинки транспортного засобу, у зв'язку із чим, виявив бажання пройти огляд у закладі охорони здоров'я, однак, працівники поліції проігнорували таке його бажання, що можуть підтвердити свідки, які були присутні при складанні протоколу.

Вищенаведені обставини, дають підстави для визнання викладених ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводів такими, що спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у порушенні вимог, передбачених пунктом 2.5 ПДР та, відповідно, у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, які не були перевірені, встановлені, доведені та зазначені судом у постанові, про що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності таких обставин, які повинні впливати на розмір накладеного на правопорушника адміністративного стягнення, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не впливають на вид та розмір накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

Тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, і, те, що, не з'явившись на розгляд справи без поважних причин, будучи належним чином повідомленим про час та місце її розгляду, ОСОБА_1 позбавив себе можливості заявити в ході апеляційного розгляду клопотання, у тому числі й про виклик свідків, та надати які-небудь докази у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2018 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Стан