1-26/08 р.

ВИРОК

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2008 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого - судді Ященко М.А.,

при секретарі - Шевченко Н.В.,

з участю прокурора - Сеннікова А.Б.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 175, ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, Хабаровського краю, громадянки України, українки, одруженої, на утриманні має неповнолітню дитину - доньку, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 був призначений на посаду директора КП " Господар" наказом № 151 - 0 від 27.08.2003 року і звільнений наказом № 539 від 09.11.2006 року. Перебуваючи на посаді директора, та являючись керівником комунального підприємства, ОСОБА_1 допустив безпідставну невиплату заробітної плати працівникам підприємства за червень - вересень 2006 року в сумі 28 955, 19 грн., тобто більше, ніж за 1 місяць. Невиплата заробітної плати була вчинена керівником підприємства умисно, так як загальна сума коштів, які були в наявності КП " Господар" в період липень - вересень 2006 року становить 25 421, 15 грн. Протягом вказаного періоду дані грошові кошти витрачались підприємством для закупівлі товару, оплату послуг, оплату праці та інші потреби, при цьому на погашення заборгованості із заробітної плати працівникам підприємства була спрямована сума 6 141, 38 грн., що не відповідає вимогам ст.15 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95 - ВР " Про оплату праці", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 20.04.1995 року №

144/95-BP: " Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язання щодо оплати праці".

Здійснюючи злочинну діяльність щодо умисної невиплати заробітної плати працівникам КП " Господар" ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, яка в період з 27.08.2003 р. по 01.08.2006 р. виконувала обов'язки заступника директора КП " Господар", на якого також з 16.05.2005 р. були покладені обов'язки головного бухгалтера, з метою ухилення від перевірок контролюючими органами, діючи умисно, передбаючи суспільно - небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, допустили службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. В звітах з праці, які затверджені наказом Держкомстату України від 11.08.2004 р. № 472, тобто являються офіційними документами та підписуються керівником підприємства та головним бухгалтером, за період з квітня - червень 2006 р. вони вказували про відсутність заборгованості по заробітній платі перед працівниками КП " Господар", хоч насправді така заборгованість була.

Свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів ОСОБА_1 визнав частково та показав суду, що заборгованість по заробітній платі виникла в зв'язку з тим, що КП " Господар" перебувало в складному матеріальному становищі, необхідно було платити за комунальні послуги, тому коштів на виплату заробітної плати працівникам підприємства не вистачало. Ті кошти, які поступали на розрахункові рахунки підприємства неможливо було витратити на виплату зарплати, так як вони мали інше цільове призначення - будівництво, харчування малозабезпечених. Особисто він в зв"язку з хворобою в жовтні 2005 р. взяв наперед зарплату в сумі 1630 грн. Борг по зарплаті йому особисто на 1.10.2006 р. складав 2500 грн. ОСОБА_3 своїх власних коштів він неодноразово надавав в 2004 р. -2006 р. фінансову допомогу КП " Господар", всього приблизно на 25 000 грн., із яких йому повернули близько 23 000 грн. Він не заперечує, що станом на 01.10.2006 р. перед працівниками підприємства існувала заборгованість по зарплаті в сумі близько 29 000 грн. Підписуючи звіти по праці за квітень - червень 2006 p., які складались головним бухгалтером ОСОБА_2, та в яких було вказано про відсутність заборгованості по зарплаті перед працівниками підприємства, він усвідомлював, що така заборгованість існувала, але недостовірні дані вказувались в зв"язку з тим, що вони хотіли отримати в банку кредит на виплату зарплати і якби у звітах була вказана заборгованість по зарплаті, то банк завідомо не надав би їм кредиту.

Підсудна ОСОБА_2 свою вину у вчиненні встановленого судом злочину визнала частково, показавши в суді, що станом на 01.10.2006 р. перед працівниками КП " Господар", де вона виконувала обов"язки головного бухгалтера, існувала заборгованість по зарплаті в сумі близько 29 000 грн., яка почала виникати з квітня 2006 р., так як ніяких грошових надходжень на рахунки підприємства не було. Два рази вона не показала в статистичних документах існування заборгованості по заробітній платі, так як необхідно було брати кредит в банку. При поданні звітності вона обговорювала ці питання з керівником підприємства ОСОБА_1

Крім часткового визнання вини підсудними їх винність у вчиненні вказаних вище злочинів повністю підтверджується дослідженими судом доказами, які суд вважає належними, допустимими та достатніми, а саме:

показаннями в суді потерпілої ОСОБА_3, яка повідомила, що з 01.08.2006 року працювала бухгалтером на КП " Господар" і в період з серпня 2006 року по жовтень 2006 р. на баланс підприємства надійшло близько 20 000 грн. Особисто вона виявила невідповідності у звітах про працю і написала службову записку, але директор її не підписав. Директор КП " Господар" ОСОБА_1 отримував зарплату наперед, а перед працівниками існувала заборгованість. їй своєчасно не була виплачена зарплата в сумі 2300-2400 грн. Після звільнення ОСОБА_1, 26.04.2007 р. вся заборгованість по зарплаті була виплачена іншим директором; показаннями в суді потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтвердили, що в 2006 р. вони працювали на КП " Господар" і перед ними існувала заборгованість по зарплаті за квітень -вересень 2006 р. в розмірі від 2500 до 3900 грн. при місячній зарплаті 450-500 грн.;

показаннями в суді свідка ОСОБА_7 - директора аудиторської фірми " Баланс", яка показала суду, що з 11.01.2007 р. по 02.03.2007 р. вона проводила аудиторську перевірку КП " Господар" за період з моменту його заснування і до 31.12.2006 р. Всі форми звітності, в тому числі і звіт про працю відносяться до державної звітності. Фактів нецільового використання коштів на підприємстві встановлено не було. Факт умисної невиплати зарплати працівникам можливо перевірити шляхом проведення експертизи; показаннями свідка ОСОБА_8, який засвідчив, що після звільнення ОСОБА_1 він являється директором КП "Господар". На 01.10.2006 р. існувала заборгованість по зарплаті працівникам в сумі 29 000 грн. На даний час заборгованість по зарплаті повністю погашена; Крім цього вина підсудних підтверджується:

висновками комплексної судової фінансово- кредитної та економічної експертизи № 825/826 від 17.01.2008 p., згідно яких в ході експертного дослідження на підставі наданих документів встановлено, що станом на 01.10.2006 р. заборгованість по зарплаті працівникам КП " Господар" склала 28 955, 19 грн., яка виникла в період червень -вересень 2006 р. Невиплата заробітної плати працівникам КП " Господар" станом на 01.10.2006 р. становить термін понад один місяць. Вказана заборгованість виникла внаслідок недотримання вимог Закону України від 24.03.1995 р. № 108/95 - ВР " Про оплату праці". Висновок досудового слідства, що невиплата заробітної плати була вчинена  внаслідок  нецільового  використання  коштів,

призначених для виплати заробітної плати, документально підтверджується. ( Т.4 а. с. 415 - 425);

актом Територіальної Державної інспекції праці в Полтавській області № 16-03-46/229 від 23.10.2006 p., згідно якого за даними підприємства протягом останніх 6 місяців надійшло 93,9 тис. грн. З них на виплату заробітної плати фактично використано 26 000 грн., при тому що фонд оплати праці становив 51,2 тис. грн., що є порушенням вимог ст. 15 Закону України " Про оплату праці" в частині першочерговості виплати заробітної плати. ( Т.1 а.с.8-9, 11-12);

додатком до акту Територіальної Державної інспекції праці в Полтавській області № 16-03-46/229 від 23.10.2006 р. ( Т.2 а.с. 15-19);

документами, вилученими в ході виїмки в Управлінні статистики м. Кременчука в Полтавській області від 06.02.2007 p., де у вилучених оригіналах звітів з праці та заборгованості перед працівниками по заробітній платі та допомогах із соціального страхування за період з січня 2005 р. по грудень 2006 р. - в період коли з квітня по червень 2006 р. на КП " Господар" існувала заборгованість перед працівниками по заробітній платі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставили прочерки і не відображали дану заборгованість, що позбавляло можливості контролюючих органів приймати міри по усуненню порушень прав працівників (Т.2 а.с.22-48);

документами, вилученими в ході виїмки в Управлінні Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області від 05.02.2007 р. -розрахунком зобов "язання зі сплати збору на обов"язкове державне пенсійне страхування за період з серпня 2003 р. по грудень 2006 р. ( Т.2 а.с. 77-156);

документами, вилученими в ході виїмки в КФ АКБ " Полтава - Банк" від 21.02.2007 р. - роздруківкою руху грошових коштів КП " Господар" по розрахунковим рахункам №260011145, №260051082, №260071512 за період з 2003 р. по 2007 p., згідно якої в період існування заборгованості перед працівниками КП " Господар" по заробітній платі, на рахунки підприємства надходили грошові кошти, які витрачалися не за цільовим призначенням. ( Т.2 а.с. 158-229); документами, вилученими в ході виїмки в АКІБ "Укрсиббанк" від 28.02.2007 p.- роздруківкою руху грошових коштів на розрахунковому рахунку № 2600704757400, який належить КП " Господар", за 2003 -2007 p.p., згідно якої згідно якої в період існування заборгованості перед працівниками КП " Господар" по заробітній платі, на рахунки підприємства надходили грошові кошти, які витрачалися не за цільовим призначенням. ( Т.3 а.с. 170-282) та іншими дослідженими судом доказами в їх сукупності.

Даючи оцінку переліченим вище доказам, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 в безпідставній невиплаті заробітної плати

працівникам КП " Господар" більше, ніж на один місяць, вчинена умисно керівником підприємства та в службовому підробленню і вина ОСОБА_2 в службовому підробленні повністю доведена.

Умисні дії підсудного ОСОБА_1 по безпідставній невиплаті заробітної плати працівникам КП " Господар" більше, ніж на один місяць, керівником підприємств, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 175 КК України.

Умисні дії підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, суд кваліфікує за ч. 1 ст.366 КК України.

Підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також обвинувачується в тому, що вони вчинили злочин, передбачений ч.3 ст.191 КК України, за попередньою змовою, групою осіб.

Згідно обвинувального висновку, ОСОБА_1, був призначений на посаду директора Комунального Підприємства «Господар» наказом № 151 -0 від 27.08.2003 року і звільнений наказом № 539 від 09.11.2006 року та підсудна ОСОБА_2, була призначена на посаду заступника директора КП «Господар» наказом №1-к від 27.08.2003 року, також наказом №15-к від 16.05.2005 року на неї були покладені обов'язки головного бухгалтера. Відповідно до статуту вищевказаного підприємства (зареєстрований виконкомом Кременчуцької міської ради розпорядженням №1005-Р від 19.08.2003 року) вони обіймали посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно господарських обов'язків, тобто були службовими особами.

На початку 2004 року у ОСОБА_1 виник злочинний намір, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, використати своє службове становище всупереч інтересам служби, за попередньою змовою з ОСОБА_2 направлений на розтрату майна КП «Господар». Реалізовуючи свій злочинний намір направлений на розтрату майна КП «Господар» ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, своєю довіреністю, виданою незаконно, від імені директора КП «Господар» доручив їй оформити договір застави майна підприємства з метою отримання ним кредиту в КФ АБ «Полтава - Банк». Відповідно до цієї довіреності ОСОБА_2 направила лист до КФ АБ «Полтава - Банк» в якому від КП «Господар» вона просила укласти договір поруки до кредитного договору між; ОСОБА_1 та КП «Господар», також вона надала довідку про те що ОСОБА_1 дійсно працює на КП «Господар» на посаді директора. Після цього, на підставі наданих документів між КФ АБ «Полтава - Банк» та КП «Господар» в особі ОСОБА_2, яка діяла незаконно, зловживаючи своїм службовим становищем, укладено договір застави майна (№ 29 від 26.02.2004 року), належного КП «Господар» а саме : комп'ютеру «РАЛАТМА» вартістю - 6835,25 грн., та холодильника "N0A0 OXM-184-7" вартістю -1836,35 грн. Після укладення вищевказаного договору застави майна між ОСОБА_1 та КФ АБ «Полтава - Банк» укладено кредитний договір № 53 від 19.03.2004 року, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1. як фізичній особі, споживчий кредит в сумі 4 тис. грн. строком на 12 міс. зі сплатою 25 відсотків річних. Також 19.03.2004 року між КФ АБ «Полтава-Банк», КП «Господар» в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які діяли незаконно, зловживаючи своїм службовим становищем, укладається договір поруки до кредитного договору №53 від 19.03.2004 року згідно

якого КП «Господар» зобов'язується перед КФ АБ «Полтава-Банк» відповідати за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань.

Усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно -небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 в рахунок погашення кредиту та відсотків по ньому за договором про надання кредиту № 53 від 18.03.2004 року укладеним на ім'я ОСОБА_1 систематично, незаконно, перераховував грошові кошти КП «Господар», на рахунок КФ АКБ «Полтава - Банк».

На виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квітні 2006 року по видатковому касовому ордеру №442 від 21.04.2006 року бухгалтеру - касиру ОСОБА_9 видано кошти в сумі 800 грн. для погашення кредиту, погашення прострочених відсотків та пені, до видаткового касового ордеру додано:

квитанцію №100 від 25.04.2006 року КФ АБ «Полтава - Банк» на суму 214,37 грн. по якій погашено прострочені відсотки ОСОБА_1 згідно кредитного договору №53 від 19.03.2004 року;

квитанцію № 53 від 25.04.2006 року КФ АБ «Полтава - Банк» на суму 53,38 грн. по якій погашено прострочені відсотки ОСОБА_1. згідно кредитного договору №53 від 19.03.2004 року;

квитанцію № 102 від 25.04.2006 року КФ АБ «Полтава - Банк » на суму 130,25 грн. по якій частково погашено кредит ОСОБА_1 згідно кредитного договору №53 від 19.03.2004 року.

В травні 2006 року :

платіжним дорученням №101 від 11.05.2006 року кошти в сумі 74,42 грн. перераховано до КФ АБ «Полтава - Банк » м. Кременчук на погашення відсотків по кредиту ОСОБА_1, згідно кредитного договору №53 від 19.03.2004 року;

платіжним дорученням №100 від 11.05.2006 року кошти в сумі 2477,81 грн. перераховано до КФ АБ «Полтава - Банк » м. Кременчук на погашення кредиту ОСОБА_1 згідно кредитного договору №53 від 19.03.2004 року;

В травні 2006 року по видатковому касовому ордеру №569 від 29.05.2006 року бухгалтеру -касиру ОСОБА_9 видано кошти в сумі 200,12 грн. для погашення заборгованості по кредиту та пені, до видаткового касового ордеру додано :

квитанцію № НОМЕР_1 від 29.05.2006 року відділення «Кременчуцький філіал» Полтавського ГРУ Приватбанку на суму 0,12 грн. по якій погашено пеню ОСОБА_1 згідно кредитного договору №53 від 19.03.2004 року:

- квитанцію № НОМЕР_2 від 29.05.2006 року відділення «Кременчуцький філіал» Полтавського ГРУ Приватбанку на суму 200 грн. по якій погашено кредит ОСОБА_1 згідно кредитного договору №53 від 19.03.2004 року;

Всього ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, які діяли, усвідомлюючи суспільне -небезпечний характер свого діяння та передбачали його суспільно - небезпечні наслідки та бажали їх настання, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, з використанням їх службового становища, всупереч інтересам служби, було затверджено перерахування грошових коштів з рахунків КП«Господар» до КФ АБ «Полтава - Банк» в рахунок погашення кредиту та відсотків по ньому отриманим на ім'я

ОСОБА_1 згідно договору № 53 від 19.03.2004 року на суму - 3797, 03 грн. В подальшому дані грошові кошти списувались як витрати підприємства.

Свою вину у вчиненні цього злочину підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в суді не визнали та показали, що вони діяли в рамках існуючого законодавства України.

Так, ОСОБА_1 засвідчив, що ніяких злочинних змов та злочинних намірів по заволодінню коштами КП" Господар" у нього не було. В зв'язку з тим, що на початку 2004 р. у КП " Господар" склалися фінансові ускладнення, пов"язані з відсутністю обігових коштів, заборгованості по комунальним платежам, він вирішив взяти кредит в банку для оплати поточних рахунків. Кредит для підприємства було взято неможливо в зв"язку з негативними результатами господарської діяльності і він вирішив оформити кредит особисто на себе з наступною передачею отриманих коштів підприємству. З цією метою він зібрав колектив КП " Господар" і на загальних зборах було вирішено питання про те, що він візьме кредит на своє ім"я під заставу майна КП " Господар" для оплати комунальних платежів підприємства. Виходячи з цієї мети, під гарантію КП " Господар" та під закладення його майна ним було отримано в квітні 2006 р. кредит в банку на суму 4 200 грн., які він вніс в касу підприємства, для його господарських цілей. З метою погашення цього кредиту був укладений договір між ним та КП " Господар" про надання особисто ним цьому підприємству матеріальної допомоги на вказану суму. В подальшому всі виплати по кредиту КП " Господар" здійснювалось відповідно до цього договору і він ніякої особистої зацікавленості не мав. Більше того, в 2004 -2006 p.p. він неодноразово, з особистих коштів надавав фінансову допомогу КП " Господар" на суму близько 25 000 грн. На відшкодування цієї допомоги він в указаний період, від КП " Господар" отримав близько 23 000 грн., що підтверджується таблицею, яка міститься у висновках призначеної судом комплексної судової фінансово-кредитної та економічної експертизи.

Підсудна ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України не визнала, підтвердивши в суді, що за рішенням трудового колективу КП " Господар" в квітні 2004 р. директором цього підприємства було отримано споживчий кредит в сумі 4 200 грн., які він вніс в касу підприємства у виді фінансової допомоги. Платежі по кредиту та проценти погашалися за рахунок КП " Господар", так як дані кошти були фактично використані для потреб діяльності цього підприємства. Всі ці дії проводилися на підставі рішення загальних зборів працівників підприємства і ніяких дій по привласненню цих коштів, за попередньою змовою з ОСОБА_1 вона не вчиняла.

Обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України органом досудового слідства, базується на наступних доказах:

протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 18.04.2007 p., згідно якого її було прийнято на посаду спеціаліста 1-ої категорії на КП "Господар" в грудні 2003 р., в серпні 2004 р. переведено на посаду головного бухгалтера. Вона може повідомити, що з розмов працівників КП "Господар" їй стало відомо, що ОСОБА_1 отримав кредит, але про те, коли та на яку суму він був оформлений їй невідомо ( Т.4 а.с. 176-177);

акті контрольно - ревізійного відділу в м. Кременчуці та
Кременчуцькому районі №03-21-036 від 11.04.2007 р., в
якому зазначено, що грошові кошти в сумі 3,95 тис. грн. -
списання коштів (витрати) всупереч законодавству без
отримання товарів, робіт та послуг або в обсягах, вищих від
їх фактичної вартості, а саме: в бухгалтерському обліку КП
"Господар" в лютому, квітні та травні 2006 р. кошти в сумі
3,95 тис.  грн.,  що  використані  на  погашення

заборгованості, сплату відсотків та пені за кредитами, які підприємство не одержало, списано на витрати в дебет рахунка 95 "Фінансові витрати". На час складання акту контрольно - ревізійного відділу в м. Кременчуці та Кременчуцькому районі колишнім директором КП "Господар" ОСОБА_1 внесено до каси підприємства грошові кошти в сумі 3952, 08 грн. ( прибутковий касовий ордер № 41 від 11.04.2007 р.) ( Т.4 а.с. 8-71); документах, вилучених в ході виїмки в ВАТ АКБ "Автокразбанк" від 20.02.2007 р. - роздруківкою руху коштів по розрахунковим рахункам №26002002014643, № 26003001014643, які належали КП " Господар" за період з 2003 р. по 2007 p., згідно якої здійснювалося перерахування грошових коштів в сумі 2477,81 грн. та 73, 42 грн. на погашення кредиту та відсотків по кредиту за договором №53 від 19.03.2004 p., отриманих на ім"я ОСОБА_1 (Т.3 а.с. 1-163);

документах, вилучених в ході виїмки в КФ АКБ " Полтава -Банк" від 06.04.2007 р. - кредитною справою про надання кредиту, договором №53 від 19.03.2004 p., згідно яких ОСОБА_1І отримував кредит на суму 4 000 грн. строком на 1 рік під 25% річних, при цьому КП " Господар" в особі ОСОБА_2 виступила заставодавцем та поручителем по даному кредиту. Згідно роздруківки руху грошових коштів по рахунку, який обслуговував кредит ОСОБА_1 простежується перерахування та надходження грошових коштів з рахунку КП " Господар" в рахунок погашення кредиту, відсотків, пені. (Т.4 а.с. 126-173); документах, вилучених в ході виїмки в КП " Господар" від 12.02.2007 р. Згідно завірених світлокопій з касової книги КП " Господар", за період існування підприємства простежується внесенням ОСОБА_1 фінансової допомоги в розмірі 4 000 грн. на рахунок КП "Господар", а також в подальшому їх повернення. Згідно касової книги простежується погашення кредиту ОСОБА_1 шляхом видачі видаткових касових ордерів ( Т.4 а.с.73-125). Давши оцінку цим доказам та співставивши їх з іншими дослідженими в судовому засіданні, зібраними по даному епізоду обвинувачення, доказами, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1І та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України не доведена. Єдині прямі докази їх вини - наявність кредитного договору між ОСОБА_1 та КФ АКБ " Полтава - банк" від 19.03.2004 р. про надання споживчого кредиту в сумі 4 000 грн., договору застави майна та поруки КП " Господар" і даних про перерахування коштів

КП " Господар" на погашення заборгованості по кредиту ОСОБА_1 за кредитним договором № 53 від 19.03.2004 р. в розмірі 3 797, 03 грн. не може бути достатніми докази того, що ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2 привласнили та розтратили чужу майно шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем в сумі 3 797, 03 грн.

Всі інші, зібрані досудовим слідством докази, не знайшли підтвердження під час судового слідства.

Потерпіла ОСОБА_11 не надала в судовому засіданні будь- яких доказів, які б підтверджували привласнення ОСОБА_1,за попередньою змовою з ОСОБА_2, будь - яких коштів КП "Господар".

Потерпіла ОСОБА_4, ОСОБА_5 засвідчили в суді, що їм нічого невідомо про обставини отримання кредиту директором КП "Господар" ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_5 повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 збирали збори колективу підприємства для вирішення питання про отримання кредиту для виплати зарплати працівникам.

Свідок ОСОБА_10 засвідчила в суді, що в березні 2004 р. ОСОБА_1 взяв кредит, отримані кошти вніс в касу підприємства, а КП" Господар" виплачувало платежі та проценти по кредиту.

Свідок ОСОБА_7 1.1, засвідчила в суді, що згідно результатів проведеної нею аудиторської перевірки ніяких порушень вимог існуюючого законодавства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при оформленні матеріальної допомоги та споживчого кредиту не допущено.

Свідок ОСОБА_8 засвідчив, що йому невідомі факти нецільового використання коштів КП " Господар".

Згідно висновків комплексної судової фінансово - кредитної та економічної експертизи № 825/826 від 17.01.2008 р., при дослідженні питань, пов'язаних з наданням ОСОБА_1 фінансової допомоги КП "Господар" та отримання її повернення було встановлено, що відповідно до таблиці № 1 ( Т.4 а.с. 419) за період з 19.03.2004 р. по 20.07.2006 р. ОСОБА_1 було надано фінансову допомогу КП " Господар" на загальну суму 25 342, 6 грн. і за цей же час ним було отримано повернення фінансової допомоги в сумі 23 878, 15 грн., чим повністю підтверджуються показання ОСОБА_1 щодо відсутності у нього умислу на заволодіння коштами КП " Господар".

В заключній частині даного експертного дослідження зазначено, що 19.03.2004 р. ОСОБА_1 за договором № 53 від 19.03.2004 р. отримані кредитні кошти в розмірі 4000 грн. від КФ АБ " Полтава - банк" як фізичною особою для споживчих цілей. В бухгалтерському обліку КП " Господар" відображено операції з отримання фінансової допомоги від директора підприємства ОСОБА_1 в березні 2004 р. ( 19.03. та 31.03.2004 р.) на загальну суму 4 200 грн., чим підтверджується, що отримані по кредитному договору кошти ОСОБА_1 не привласнив, а вніс в касу підприємства. Висновком експерта підтверджується, що надання фінансової допомоги ОСОБА_1 КП " Господар" документально оформлено договором безпроцентної позики на загальну суму 5 200 грн. Даним дослідженням також встановлено, що в бухгалтерському обліку КП " Господар" перерахування коштів на погашення кредиту ОСОБА_1 в КФ АБ " Полтава - банк" протягом 2004-2006 р. відображено в розмірі 3 797, 03 грн., тобто не встановлено,

що в результаті дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 КП " Господар" була заподіяна будь - яка матеріальна шкода, тобто було привласнене чи розтрачене його майно. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою, чого в діях підсудних достатніми доказами не доведено.

Виходячи з викладеного, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст.191 КК України, тобто привласнення чи розтрата чужого майна шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, за попередньою змовою, групою осіб. Дані дії підсудних свідчать про те, що вони неналежним чином виконували свої службові обов"язки через несумлінне ставлення до них, що узгоджується з висновком проведеної за постановою суду експертизи, згідно якої погашення підприємством кредиту, отриманого в АБ " Полтава - банк" ОСОБА_1, суперечить основним принципам бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які зазначені в Законі України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 p., але в їх діях відсутній також і склад злочину, передбачений ч.1 ст.367 КК України, оскільки їхніми діями не заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Згідно вищезазначеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно виправдати за ч.3 ст.191 КК України за відсутністю в їх діях складу цього злочину.

Вирішуючи питання про обрання підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міри покарання за вчинення встановлених судом злочинів, передбачених ч.1 ст. 175 та ч.1 ст.366 КК України, суд враховує ступінь тяжкості цих злочинів, які відносяться до злочинів невеликої тяжкості, особу підсудних, які позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання підсудних суд не знаходить.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути призначене необхідне і достатнє покарання у виді штрафу, в межах санкцій статей, передбачаючих відповідальність за вчинене.

Враховуючи, що обидва підсудних обвинувачується у вчиненні злочинів невеликої тяжкості, ОСОБА_1 досяг віку 60 років, і підпадає під дію п. "г" СТ.1 Закону України " Про амністію" від 19.04.2007 p., a ОСОБА_2 має неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_9 ( Т.4 а.с. 322), і підпадає під дії п. "б" ст. 1 Закону України " Про амністію" від 19.04.2007 р., суд вважає необхідним звільнити їх від призначеного покарання в зв'язку з актом амністії.

Речові докази по справі - документи бухгалтерського та податкового обліку необхідно повернути власникам.

Керуючись ст.ст. 323, 324, ст.6 п.2 КПК, п. "б", "г" ст.1 Закону України" Про амністію" від 19.04.2007 р., суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1ст. 175, ч.1 ст. 366 КК України і призначити йому покарання:

•   -     за ч.1 ст. 175 КК України - штрафу в розмірі в 2000 грн.;

•   -     за ч. 1 ст. 366 КК України - штрафу в розмірі в 1000 грн.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді штрафу в розмірі 2000 грн.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 грн.

Виправдати ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ч.3 ст. 191 КК України за відсутністю в їх діях складу цього злочину.

Звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від призначеного судом покарання в виді штрафу в зв"язку з застосуванням до них Закону України " Про амністію" від 19.04.2007 р.

Речові докази по справі - документи бухгалтерського та податкового обліку - повернути власникам.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з часу проголошення.