Справа  № 1- 147/09

                                                   В И Р О К

                                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        22 грудня 2009 року.  

                        Любарський районний суд Житомирської області

           в складі :     головуючого  -  судді       Замеги І.І.

                         при секретарі       Сорока Л.І.

               з участю прокурора      Марцуна І.Г.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт.Любар справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російська Федерація та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлученого, не військовозобов’язаного, не працюючого, судимого Любарським районним судом  12 листопада 2009 року за ст.185 ч.3 КК України із застосування ст. ст.71 і 75 КК України на  3/три/ роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 /два/ роки із сплатою  510 грн. штрафу в дохід держави,

         у вчиненні  злочину,  передбаченого ст. 185 ч.3 КК України.        

                                                  В С Т А Н О В И В :

        25 жовтня 2009 року біля 18 год. підсудний ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись  біля господарства ОСОБА_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою викрадення чужого майна за допомогою металевого прута зірвав скобу на вхідних дверях будинку і проник в житло де із шафи спальної кімнати таємно викрав 310 грн., чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду.  

         В судовому засіданні в пред’явленому обвинуваченні ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні даного злочину і пояснив, що дійсно 25 жовтня 2009 року шляхом взлому металевої скоби проник в будинок ОСОБА_2, жительки с.Меленці Любарського району де в одній з кімнат із шафи таємно викрав 310 грн, котрі в подальшому витратив на придбання спиртних напоїв та продуктів харчування.

         Крім його особистого зізнання, вина підсудного у скоєному також стверджується зібраними по справі доказами.

         Потерпіла ОСОБА_2 в суді  пояснила,  що  25 жовтня 2009 року біля 18 год. пішла до сусідки,  при цьому закрила  вхідні двері власного будинку на  навісний замок. Повернувшись через 10-15 хв. виявила, що металева скоба навісного замка зірвана, а двері були закриті зсередини. Занепокоївшись, вона вирішила повернутись до сусідки за допомогою. Відійшовши 10-15 метрів від будинку почула, як відкрились вхідні двері і повернувшись побачила, як з будинку вибіг підсудний ОСОБА_1. Зайшовши в житло вона при огляді шафи виявила відсутність грошей в сумі 310 грн. Про дану подію лише 1 грудня цього року повідомила свою сестру ОСОБА_3, котра на слідуючий день повідомила про дану крадіжку  до Любарського РВ УМВС.

             Законний представник   ОСОБА_2 – ОСОБА_3 дала в суді аналогічні покази що і потерпіла.

            Протокол огляду місця пригоди від 02 грудня 2009 року вказує, що в  домогосподарстві  гр.ОСОБА_2, що в с. Меленці Любарського району по вул.Маркіна25 було встановлено крадіжку грошей з будинку.

        Як вбачається з протоколу відтворення обстановки та обставин події від 04 грудня ц.р. ОСОБА_1 розповів та показав, яким чином і при яких обставинах здійснив крадіжку грошей в сумі 310 грн. із спальної кімнати будинку потерпілої.  

      Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позицій, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі, а тому застосовує спрощений порядок дослідження доказів.

    В зв’язку з вище наведеним суд вважає, що  вина підсудного у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно з проникненням у житло  доведена повністю і кваліфікує його  дії за ст.185 ч.3 КК України.

       Обираючи покарання підсудному суд враховує обставини, що пом’якшують покарання: його щире каяття, активне сприяння розкриттю вчиненого ним злочину, обтяжуючі, що він вчинив злочин повторно та в стані алкогольного сп’яніння, а тому обирає його в межах санкції ст.185 ч.3 КК України у вигляді позбавлення волі.

       Однак, приймаючи до уваги вищезазначені пом’якшуючі обставини справи, умови життя Шарова, суд приходить до висновку, що його  виправлення та перевиховання можливе в умовах без ізоляції від суспільства, то вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

      Враховуючи, що ОСОБА_1 після постановлення вироку Любарським райсудом 12 листопада 2009 року винен ще і в скоєнні інкримінованого йому злочині, вчиненому до постановлення попереднього вироку, а тому на підставі  п.4 ст.70 КК України суд вважає в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів зарахувати частково покарання за попереднім вироком в порядку ст.72 КК України.      

      В судовому засіданні потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов на суму 310 грн., який підлягає задоволення повністю.

        Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,

                                                                    Суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ст.185 ч.3 КК України і обрати йому покарання за цим законом у вигляді 3 (три) роки і 6 місяців позбавлення волі.

        На підставі п.4 ст.70 та ст.72 КК України шляхом складання покарань за сукупністю злочинів суд зараховує засудженому частково покарання за вироком Любарського райсуду Житомирської області від 12 листопада 2009 року і остаточно призначає покарання  ОСОБА_1 у вигляді 4 /чотири/ роки позбавлення волі із сплатою штрафу в дохід держави в сумі  510 грн..

  Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого від відбуття призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 /три/ роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

           Згідно ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця  проживання та періодично з’являтися на реєстрацію в її органи.

           Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній- підписку про невиїзд.

           Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 310 грн. завданого збитку.

            На вирок може бути подана апеляція в  апеляційний суд Житомирської області через Любарський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

                            Суддя                                                            І.І.Замега