Лугинський районний суд  Житомирської області

                                                                                                       Справа № 2-А- 759/10

П О С Т А Н О В А

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        5 січня 2010 року                                                                                 смт. Лугини

         Лугинський районний суд Житомирської області

                   в складі : головуючого – судді         Нечуй Б.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в смт. Лугини справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України у Лугинському районі про визнання дій протиправними,  зобов’язання провести перерахунок та виплатити пенсію , передбачену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-  

В С Т А Н О В И В :

       ОСОБА_1  звернулась  до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила   визнати дії відповідача - управління  Пенсійного фонду України у Лугинському районі щодо неперерахування  та невиплати їй в повному розмірі додаткової пенсії  за шкоду, заподіяну здоров ' ю особі, віднесеній до категорії 1,  передбаченої ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними;  зобов’язати відповідача провести у відповідності до ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  перерахунок та виплату їй   додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров*ю як особі, віднесеній до категорії 1,  у розмірі  75% мінімальної пенсії за віком пенсію за період з 01.11.2008 року по 31.10.2009 року.

           Зазначені вимоги позивачки обгрунтовуються посиланням на те, що  вона є інвалідом 2 групи 1-ї категорії. Інвалідність пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС.

Позивачка стверджувала, що статтею 50  Закону № 796-ХІІ встановлено, що вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цієї пенсії. Тому вона звернулась до відповідача щодо проведення відповідного  перерахунку зазначеної пенсії, однак отримала відмову.  

          Позивачка в судове  засідання не з'явилась. Від неї надійшла письмова заява у відповідності до якої вона просить зазначену справу розглядати  без її участі; позовні вимоги підтримує.

           Представник   управління Пенсійного фонду України у Лугинському районі   в судове засідання не з’явився. Від зазначеного управління надійшло заперечення  у відповідності до якого вони просять зазначену справу розглядати без  участі їхнього представника та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.

         Дослідивши  докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

        Судом встановлено, що позивачка  являється потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія А №093273, виданого 16.02.1998 року Житомирською облдержадміністрацією  та є інвалідом другої групи, захворювання пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

      З травня 2008 року по травень 2009 року знаходилась на обліку в УПФУ у Лугинському районі та отримувала пенсію за шкоду, заподіяну здоров*ю, як особі, віднесеній до категорії 1 згідно ст. 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ   «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин позивачка  має право на призначення  їй додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами,  при визначенні розміру пенсій позивачці застосуванню підлягають частина перша статті 50  Закону № 796-ХІІ, а не Постанова КМУ № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Частиною п'ятою статті 54 Закону № 796-ХІІ передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статті 50  Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене  суд не бере до уваги  положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 50  Закону № 796-ХІІ.

           Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

          Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.  

              Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

          Оскільки позивачці слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

         Тому  відмова відповідача у перерахунку та виплаті  пенсії є протиправною.  

 Р озмір мінімальної пенсії за віком у спірний період становив:  

        з 01.01.2008 року -470 грн., з 01.04.2008 року-481 грн., з 01.07.2008 року-482 грн., з 01.10.2008 року-498 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (п. 28  розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») текст статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в такій редакції «Особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, в розмірах:

інвалідам ІІ групи-20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.»

Також цим Законом  статтю 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього  Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсій за віком, встановленої абз.1 ч. 1 ст.28  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

   Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України  пункти 24-34 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України”, якщо акти (закони та інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим) або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

   Кодекс адміністративного судочинства передбачає річний строк звернення до суду за відновленням порушених прав.

Згідно ст.. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

 Враховуючи те, що управління Пенсійного фонду України у Лугинському районі наполягає у відповідності до ст.. 100 КАС України на дотриманні строку звернення з позовом до суду, тому суд застосовує річний строк для звернення до адміністративного суду.

Постановою Пленуму Верховного  Суду України від 13.06.2007 року №8  «Про незалежність судової  влади» звернуто увагу на те, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права  і  свободи людини та громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п. 19).

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст..1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст..21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений( ст.22).

На підставі ст.. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй.

Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Зупинення дії положень Законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

  Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 Конституційний Суд  України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі п.15 даного Положення, у відповідності до якого створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання  позивачки є управління Пенсійного фонду України у Лугинському районі, яке і повинно здійснити перерахунок  та виплату пенсій позивачці з 10.11.2009 року (тобто з дня звернення ОСОБА_1 до УПФУ в Лугинському районі із заявою про перерахунок пенсій),  відповідно до ч.1 ст. 50   Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».          

          Керуючись ст. ст. 8, 46 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 71, 99, 100, 161,163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  50,70,71 Закону  України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (п. 28  розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»), ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, суд,-

                                                 ПОСТАНОВИВ :

       Адміністративний позов задовольнити частково.      

       Визнати дії відповідача - управління Пенсійного фонду України у Лугинському районі   щодо відмови   ОСОБА_1  у перерахунку та виплаті   додаткової пенсії  за шкоду, заподіяну здоров ' ю особі, віднесеній до категорії1,  передбаченої ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10.11.2009 року протиправними.

         Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Лугинському районі провести перерахунок  та виплату  ОСОБА_1    додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров ' ю особі, віднесеній до категорії1, як інваліду ІІ групи, в розмірах, встановлених ч.1 ст. 50 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком ,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 10.11.2009 року.

           В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

           Заяву про апеляційне оскарження постанови Лугинського районного суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

         Апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду  на постанову  суду подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.      

         Суддя: