Судове рішення #7355566

                                                                                                                            Справа № 2-а-1631/09

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

           01 грудня 2009 року                                                                                           м. Олевськ

                               

           Суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В. розглянувши адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області про   стягнення допомоги та доплати як особі, яка проживає та працює на території радіоактивного забруднення ,

В С Т А Н О В И В :

            Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути на її користь з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з 01 січня 2005 року по 01 травня 2007 року – 4032,80  грн. допомоги як особі, яка  проживає на території радіоактивного забруднення  та з 01 січня 2000 року по 30 жовтня 2006 року – 31798,95  грн. доплати до заробітної плати як особі, яка працює  на території радіоактивного забруднення у зв’язку з тим, що вона є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає та працює на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

          Позивачка в судове засідання не з’явилася, але від неї надійшла письмова  заява  з прохання    про розгляд даної справи без її участі.

          Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення.

Встановлено, що позивачка є потерпілою 3-ої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, а територія, на якій вона проживає, а саме с. Білокоровичі  Олевського району  Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони гарантованого  добровільного відселення, що стверджується копією посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи,  довідкою з місця проживання.

          Позивачка  працювала з 01 січня 2000року по 30 жовтня 2006 року  в ПОСП «Білокоровицьке» , що розміщується в с.  Білокоровичі Олевського району   Житомирської області на території   гарантованого  добровільного відселення  і отримувала щомісячно в Управлінні праці та соціального захисту населення  Олевської  районної державної  адміністрації  допомогу в розмірі 2,10 грн.  та доплату в розмірі 10,50 грн. відповідно до постанови КМ  України від 26 липня 1996 року №836, що стверджується обставинами, зазначеними у запереченні відповідача, довідками з місця роботи.

Зі змісту ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати окрім основної входить додаткова заробітна плата, яка включає доплати, надбавки, компенсаційні та інші грошові виплати. Частина 2 ст. 233 КЗпП України зазначає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до встановленого, вважаю, що до стягнення підлягає доплата до заробітної плати,  передбачена ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ як особі , яка  працює  на  території радіоактивного забруднення з  01 січня 2000 року по 30 жовтня 2006 року   в сумі    грн., а саме :

74х3х2 + 90х3х2  + 118 х 18 х 2 + 140 х 6 х 2 + 165 х 6 х 2 + 185 х 11 х 2 + 205 х 9 х 2 + 237х4х2 + 262х3х2 + 290х3х2 + 310х2х2 + 332х4х2 + 350х6х2 +375х4х2  = 32596,00 грн. – 797,05 грн. отриманих коштів =  31798,95 грн. ,  як зазначено в позовній заяві.

                 Дослідивши та оцінивши докази по справі, вважаю, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з яких слідує, що громадянам, які проживають  на  територіях   радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування  у зоні  гарантованого  добровільного відселення – 40 %  від мінімальної заробітної плати, а також виплачується щомісячна грошова доплата до заробітної плати в розмірі двох   мінімальних  заробітних плат, яка встановлена на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем проживання та роботи.

             В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри допомоги та доплати. Виплата допомоги та доплати по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  Також в ст. 22 Конституції України зазначено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускають звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

    Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивачку у її праві на отримання допомоги  та доплати в розмірах, зазначених в ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив її  право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.    

Також   ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до наведеного, позов позивачки в частині стягнення допомоги  передбаченої    ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“  за період з 01 січня 2005 року по 01 травня  2007 року не підлягає до  задоволення,  оскільки позивачка  звернулася за захистом своїх прав до суду 27 жовтня  2009 року, тобто пропустила передбачений ст. 99 КАС України річний строк для звернення до суду  та не заявила прохання про поновлення  пропущеного  зазначеного річного строку.  

        Кошти за ст.  39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області, оскільки саме відповідач  проводить виплати зазначених коштів.

             Керуючись ст. 22  Конституції  України,   ст.  39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), ст. 233 Кодексу законів про працю України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», Рішенням Конституційного суду  України  № 6рп/2007 від 09.07.2007 року,        ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186    КАС України,-      

ПОСТАНОВИВ:

            Позов ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області про   стягнення допомоги та доплати як особі, яка проживає та працює на території радіоактивного забруднення -  задовольнити частково.

    Стягнути з   Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської  області з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_1  31798,95  грн. доплати до заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення.

    Стягнути з   Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської  області з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області державне мито в сумі  317,99  грн. на користь держави.

  ОСОБА_1   звільнена  від сплати державного мита на підставі   п. 18    ч. 1 ст. 4  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».      

            В решті позову відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Олевський районний суд Житомирської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.

Суддя:                                                      

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація