Справа №265/8686/17

Провадження №2/265/482/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А. В., за участю секретаря судового засідання Хайтулової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про встановлення факту спільного проживання, факту знаходження на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (надалі - Фонд соц.страхування) про встановлення факту спільного проживання, факту знаходження на утриманні.

Обґрунтування позову:

06.06.2015 року між Позивачем та ОСОБА_2 був укладений шлюб, про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області було зроблено актовий запис №344. Під час шлюбу народилася донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Чоловік Позивача працював водієм автотранспортного засобу автомобільного відділення автомобільної групи частини автотранспортного забезпечення аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Донецькій області.

01.02.2017 року згідно з наказом ГУ ДСНС України у Донецькій області від 30.01.2017 року №37 «Про залучення сил та засобів до заходів з мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій на території проведення АТО» та з наказом аварійно-рятувального загону спеціального призначення від 01.02.2017 року №53 група працівників у складі аварійно-рятувального загону спеціального призначення, до якої входив й чоловік Позивача, прибула до міста Авдіївки Донецької області.

Згідно з довідкою, наданою військово-цивільною адміністрацією міста Авдіївки від 20.02.2017 року вх 01-19/0256, в результаті артилерійського обстрілу м.Авдіївки чоловік Позивача - ОСОБА_2, під час виконання трудових обов'язків був смертельно поранений.

Доньці Позивача - ОСОБА_3, встановлено статус «Члена померлого ветерана війни», що підтверджується довідкою від 26.04.2017 року, яка дійсна до 05.11.2031 року.

Позивачу 26.04.2017 року ГУСЗН Кальміуського району Маріупольської міської ради було видано посвідчення, згідно якого вона маю право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих ветеранів війни, АТО.

Позивач звернулася до Фонду соц.страхування із заявою та документами, які донеї були доданівідповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про призначення їй одноразової допомоги на сім'ю. До заяви було додана довідка №53 від 09.02.2017 року та акт від 09.02.2017 року про те, що Позивач зареєстрована АДРЕСА_6, але фактично проживала та вела спільне господарство разом з чоловіком ОСОБА_2 по день його смерті за адресою АДРЕСА_1. Вказувала, що вона ніде не працює, оскільки знаходилась на утриманні чоловіка та доглядала за дитиною до 8 років.

21.09.2017 року Відповідачем була винесена постанова №0550/5700/57000.2/1 про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг у зв'язку з неможливістю визначення складу сім'ї ОСОБА_2 відповідно до п.2 ч.2 ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», так як Позивач разом з чоловіком були зареєстровані за різними адресами.

Вказувала, що не може отримати одноразову допомогу, тому вимушена звернутися до суду про встановлення факту спільного проживання у складі сім'ї: чоловіка ОСОБА_2, дружини ОСОБА_1, та доньки - ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_1 з 01.06.2015 року по день смерті чоловікаІНФОРМАЦІЯ_6 року, та встановлення факту знаходження на утриманні та догляду за дитиною.

Посилаючись, зокрема на ст.29 ЦК України, Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ч.2 ст.36, ст.ст.43, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», просила суд: 1) встановити факт спільного проживання у складі сім'ї: чоловіка ОСОБА_2, дружини ОСОБА_1, та доньки - ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_1 з 01.06.2015 року по день смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_6 року; 2) зобов'язати Відповідача призначити та виплатити одноразову допомогу відповідно до п.2 ч.2 ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; 3) встановити факт знаходження Позивача на утриманні померлого годувальника - ОСОБА_2 та особою (її), яка доглядає за дитиною - донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до восьми років.

Відзив на позов:

Фонд соц.страхування вважав, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не надає доказів, необхідних для задоволення її вимог.

Копія свідоцтва про шлюб та копія свідоцтва про народження дитини, а також копії довідок КСН «Азовстальський», УСЗН Кальміуського району, посвідчення на пільгу для сімей загиблих ветеранів війни та акт сусідів від 09.02.2017 р. не свідчать про факт знаходження її на утриманні загиблого від нещасного випадку на виробництві - ОСОБА_2, а сам факт спільного проживання разом із загиблим не породжує її права на отримання одноразової допомоги, а тому встановлення факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 не має для неї юридичного значення.

Крім того, доказів того, що дохід загиблого - ОСОБА_2 був постійним і основним джерелом засобу до існування позивачки - ОСОБА_1 суду не надано та матеріали справи не містять.

Довідка КСН «Азовстальський» та Акт сусідів не є належним та достатнім доказом, які можуть підтвердити факт знаходження на утриманні, оскільки згідно роз'яснень Донецької обласної державної адміністрації Управління житлово-комунального господарства №602-12 від 14.04.2003р. довідки про джерела існування мешканців квартири, та хто у кого знаходиться на утриманні та інше, а ні комітети самоорганізації населення, а ні житлово-експлуатаційні підприємства не мають права надавати, адже збір інформації з цих питань не є їх компетенцією.

Виплати особам, у разі настання страхового випадку, здійснюються на підставі Закону України №1105-ХІV від 23.09.1999 р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №1105).

Згідно до п.1 ст.36 Закону №1105 страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст.41 Закону №1105, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють; 3) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

В супереч зазначеному, Позивач не надала, а ні доказів знаходження її на утриманні, а ні доказів, що вона не працює у зв'язку із доглядом дитини загиблого від нещасного випадку на виробництві - ОСОБА_2, якій не виповнилося 8 років.

Право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені ст.41 Закону №1105, до кола яких ОСОБА_1 не відноситься, а тому встановлення декількох фактів, а саме: спільного проживання, знаходження на утриманні загиблого ОСОБА_2 та встановлення її особою, що доглядає дитину до 8-ми років, не має для неї юридичного значення.

Звертали увагу, що ОСОБА_1 отримала одноразову допомогу та отримує щомісячні страхові виплати на дочку загиблого - ОСОБА_3 відповідно до постанови відділення від 21.09.2017 р. до ІНФОРМАЦІЯ_8

Вважали, що права ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_3, Фондом соц.страхування не порушено та не порушувалися.

На підставі викладеного, керуючись Законом №1105, просили відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Судовий розгляд:

Ухвалою суду від 12.12.2017 року у відкритті провадження за позовними вимогами про зобов'язання Фонду соц.страхування призначити та виплатити одноразову допомогу відповідно до п.2 ч.2 ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було відмовлено на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, оскільки вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Під час судового розгляду, Позивач та її представник ОСОБА_4, підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник Відповідача ОСОБА_5, під час судового розгляду, проти позовних вимог заперечувала, в їх задоволенні просила відмовити.

Фактичні обставини та оцінка суду:

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частина 1 ст.82 ЦПК України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що 06 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області було складено актовий запис №344 та видано відповідне свідоцтво.

ІНФОРМАЦІЯ_9 року, під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у них народилася донька ОСОБА_3

Також судом встановлено, що 02 лютого 2017 року ОСОБА_2 помер внаслідок поранення у м.Авдіївка, про що Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було складено актовий запис №192 та видано відповідне свідоцтво.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради від 26 квітня 2017 року №9, доньки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 встановлено статус «Члена померлого ветерана війни».

Також 26 квітня 2017 року дружині ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надано статус члена сім'ї загиблого ветерана війни, АТО, про що Управлінням соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради видано відповідне посвідчення.

21 вересня 2017 року Фондом соц.страхування винесена постанова №0550/5700/57000.2/1 про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг ОСОБА_7 у зв'язку з неможливістю визначення складу сім'ї ОСОБА_2 відповідно до п.2 ч.2 ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції. що діяла на час прийняття постанови), для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги. Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання, зокрема таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника: 1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; 2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду; 3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Відповідно до довідки №53 від 09.02.217 року виданої КСН «Азовстальський», ОСОБА_1 фактично проживала спільно з ОСОБА_2 по день його смерті за адресою: АДРЕСА_2 та вела спільне господарство.

Згідно з актом від 09.02.2017 року, складеного головою КСН «Азовстальський» за участю мешканців будинку АДРЕСА_7 проживали спільно ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 01.06.2015 року по день смерті ОСОБА_2 Вели спільне господарство.

Про те, що будинок АДРЕСА_8 сторони під час судового розгляду не оспорювали.

Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 суду пояснили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_3 спільно проживали у АДРЕСА_9 з 01.06.2015 року. При цьому, ОСОБА_1 не працювала, так як доглядала малолітню доньку. Працював лише ОСОБА_2

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Зі змісту ст.293 ЦПК України вбачається, що суд може розглядати цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Під час судового розгляду встановлено, що реалізація ОСОБА_1 свого права на отримання страхової виплати від Фонду соц.страхування залежить від факту перебування її у складі сім'ї померлого ОСОБА_2, який не визнається Відповідачем, оскільки місце реєстрації ОСОБА_1 не збігається з місцем її фактичного проживання.

Таким чином, суд не погоджується з доводами Фонду соц.страхування про те, що встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не має для неї юридичного значення, та з метою захисту майнових прав ОСОБА_1, а також виходячи з принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, робить висновок, про можливість розгляду заявлених позовних вимог по суті.

Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків, і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється, зокрема на підставі шлюбу.

Стаття 33 Конституції України встановлює, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання.

Стаття 29 ЦК України передбачає, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Доказів, які б спростовували твердження Позивача про її з донькою спільне проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3, а також показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та обставини, викладені у довідці №53 від 09.02.217 року виданої КСН «Азовстальський» та акті від 09.02.2017 року, складеного головою КСН «Азовстальський», за участю мешканців будинку АДРЕСА_10

Отже, суд робить висновок про встановлення факту спільного проживання однією сім'ї: чоловіка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, дружини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, та доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою АДРЕСА_4 з 01.06.2015 року по день смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Відповідно до ч.1 ст.75 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. При цьому, ч.4 цієї статті передбачає, що один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частина 2 ст.84 Сімейного кодексу України передбачає, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 року, малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років не виповнилося.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1, остання з 01.09.2013 року по 24.06.2015 року навчалася у Маріупольському професійному ліцеї сфери послуг та торгівлі, а працевлаштувалася вперше лише 29.12.2017 року.

Згідно з відповіддю Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області від 16.03.2018 року №1648, відомості з персоніфікованого обліку на застраховану особу ОСОБА_1 за період з 01.01.2000 року по 31.01.2018 року у базі даних WEB-COR відсутні.

Згідно з довідкою Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного Управління ДСНС України у Донецькій області від 26.03.2018 року №05/13, ОСОБА_2 за період з березня 2015 року по лютий 2017 року отримав дохід на суму 139606,79 грн.

Доказів того, що ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою не перебувала на утриманні ОСОБА_2 та мала доходи на рівні не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом, суду не надано.

Отже, суд робить висновок про встановлення факту знаходження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утриманні померлого годувальника - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Враховуючи вищевикладені судом обставини та встановлені факти, суд не приймає до уваги доводи Фонду соц.страхування, які були викладені у відзиві на позов та підтримані його представником під час судового засідання.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 264, 265, 273, 293 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1, адреса місця проживання: 87500, АДРЕСА_5) до Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41419282, адреса місцезнаходження: 87500, м.Маріуполь, бул.Морський, буд.74) про встановлення факту спільного проживання, факту знаходження на утриманні - задовольнити.

2. Встановити факту спільного проживання однією сім'ї: чоловіка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, дружини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, та доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою АДРЕСА_4 з 01.06.2015 року по день смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

3. Встановити факт знаходження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утриманні померлого годувальника - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

4. Це рішення набирає законної сили, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст цього рішення складено 17.08.2018 року.

Суддя А.В. Щербіна