Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 471/509/16-ц

провадження № 61-19161св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»,

відповідач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року у складі судді Скарницької І. Б. та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2017 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Галущенко О. І., Лисенка П. П.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс» або Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.

Позовна заява мотивована тим, що 14 грудня 2007 року між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (далі - АТ «Індустріально-експортний банк»), правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 366/706859, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 29 700 дол. США зі сплатою 11,44 % річних та з кінцевим терміном повернення до 13 грудня 2013 року. На забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору, 14 грудня 2007 року між АТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_1 укладено договір застави автотранспортного засобу (автомобіль марки «HONDA CIVIC», державний номерний знак НОМЕР_1).

26 грудня 2011 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» у простій письмовій формі укладено договір факторингу № 08/11, за умовами якого ПАТ «Креді Агріколь Банк» відступив на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» своє право вимоги за зобов'язаннями, зокрема, що виникли з вищезазначених кредитного договору та договору застави.

16 квітня 2015 року з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором у обсязі 2 000,00 грн за зобов'язаннями позичальника.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 26 квітня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 369 912,22 грн.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 000,00 грн.

Також, в рахунок погашення вказаної кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет застави з правом його продажу ТОВ «Кредекс Фінанс» від імені ОСОБА_1, будь-яким способом іншій особі - покупцю, зі зняттям вказаного транспортного засобу з обліку в органах ДАІ, а також з наданням ТОВ «Кредекс Фінанс» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім цього, позивач просив суд вилучити у ОСОБА_1 предмет застави та технічний паспорт.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року позов ТОВ «Кредекс Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» 2 000,00 грн заборгованість за кредитним договором.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 366/706859 від 14 грудня 2007 року звернуто стягнення на предмет застави автомобіль марки «HONDA CIVIC», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 221 320,00 грн, що на праві власності належить ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автотранспортного засобу ТОВ «Кредекс Фінанс» з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автотранспортного засобу з обліку в органах ДАІ України (на підставі свідоцтва реєстрацію транспортного засобу, а в разі його втрати - отриманням дублікату), а також наданням ТОВ «Кредекс Фінанс» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» судовий збір в сумі 3 349,80 грн та 1 378,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність судового рішення про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане в заставу нерухоме майно. Позивач звернувся до суду протягом трирічного строку, встановленого статтею 257 ЦК України.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2017 року рішення Братського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року змінено, резолютивну частину вказаного рішення доповнено висновком про те, що звернення стягнення на автомобіль «HONDA CIVIC», державний номерний знак НОМЕР_1 проводиться для погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредекс Фінанс» по основному кредиту 193 176,44 грн; по відсоткам за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 62 473,32 грн; 3 % річних від простроченої суми кредиту - 5 415,50 грн, яка утворилась станом на 26 квітня 2016 року.

Рішення суду в частині розміру стягнення судового збору з ОСОБА_1 змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредекс Фінанси» 1 378,00 грн судового збору.

В іншій частині вказане судове рішення залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не вказав дійсний розмір заборгованості за кредитним договором з урахуванням заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня 2010 року, не зазначив усіх складових цієї заборгованості, що підлягають сплаті заставодержателю з вартості предмета застави. Вказаним рішенням суду від 07 грудня 2010 року встановлено розмір достроково стягнутої заборгованості за кредитом. Тому за рахунок заставленого майна підлягає погашенню заборгованість за кредитом, визначена відповідно до вказаного судового рішення в сумі 193 176,44 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 предметом апеляційного перегляду не було.

У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Братського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права, що як наслідок призвело до порушення норм процесуального права, не звернули увагу на те, що застава випливає та нерозривно пов'язана з основним зобов'язанням (кредитним договором), а отже не пред'явлена новим кредитором (заставодержателем) до боржника (заставодавця) позову з вимогами про звернення стягнення на заставлене майно протягом строку позовної давності за основним зобов'язанням є підставою для відмови судом у задоволенні позовних вимог. Додаткових зобов'язань, що укладалися з метою забезпечення виконання основного зобов'язання відповідача ОСОБА_2 мали похідний характер. Оскільки застава має похідний характер від основного зобов'язання, а позивачем був пропущений строк позовної давності, тому керуючись частиною четвертою статті 267 ЦК України та статтею 28 Закону України «Про заставу» слід відмовити в задоволенні позову.

У травні 2017 року представник ТОВ «Кредекс Фінанс» - ОСОБА_4 подав до суду заперечення, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а рішення Братського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2017 року залишити без змін.

Заперечення мотивовано тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

20 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що 14 грудня 2007 року між АТ «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 366/706859, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 29 700 дол. США зі сплатою 11,44 % річних та з кінцевим терміном повернення до 13 грудня 2013 року.

14 грудня 2007 року між тими ж сторонами укладено договір застави автотранспортного засобу (автомобіль марки «HONDA CIVIC», державний номерний знак НОМЕР_1).

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2010 року, яке набрало законної сили, достроково стягнуто солідарно із ОСОБА_1 на користь ПАТ ««Індустріально-експортний банк» заборгованість по кредитному договору від 14 грудня 2007 року станом на 06 січня 2010 року в сумі 193 176 грн. 44 коп., а також судові витрати.

26 грудня 2011 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» у простій письмовій формі укладено договір факторингу № 08/11, за умовами якого ПАТ «Креді Агріколь Банк» відступив на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» своє право вимоги за зобов'язаннями.

16 квітня 2015 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором у обсязі 2 000,00 грн за зобов'язаннями позичальника.

Через неналежне виконання позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість, станом на 26 квітня 2016 року заборгованість становить 369 912,22 грн.

Згідно підпунктів 3.2.5, 3.2.6 кредитного договору, в разі несплати позичальником чергового платежу кредиту згідно з пунктом 1.1 цього Договору та/або процентів комісій згідно з пунктом 2.3 цього договору протягом 30 днів, банк направляє позичальнику письмове повідомлення про наявність простроченої заборгованості, в якому вказується розмір заборгованості з урахуванням належних до сплати процентів, комісій та штрафних санкцій. Невиконання зобов'язання по погашенню простроченої заборгованості в строк до 30 днів, дає право банку вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, штрафів та пені.

У випадку непогашення простроченої заборгованості в строк до 30 днів, банк направляє позичальнику та/або поручителю вимогу про дострокове погашення кредиту в повній сумі та нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, штрафів та пені. Якщо позичальник протягом 33 днів з моменту направлення йому вимоги Банком, не виконає вимогу про дострокове погашення, банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду за стягненням або звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку.

Встановлено, що 23 вересня 2009 року банком пред'явлено до ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення позики у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати повернення позики.

З позовом ПАТ «Індустріально-експортний банк» звернувся до ОСОБА_1 02 лютого 2010 року.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено до 23 вересня 2009 року і у банку виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, пред'явивши позов 02 лютого 2010 року, саме з 02 лютого 2010 року розпочинається відлік строку позовної давності щодо зобов'язань ОСОБА_1

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Встановлено, що з позовом про стягнення заборгованості і звернення стягнення на заставне майно до суду позивач звернувся лише 20 травня 2016 року.

Отже, позивачем пропущена позовна давність, про застосування якої відповідач заявляв з вересня 2016 року.

З огляду на вказане, суди в порушення норм матеріального права дійшли неправильного висновку, що термін дії кредитного договору сплив 13 грудня 2013 року, до суду позивач звернувся 20 травня 2016 року, тобто протягом трирічного строку, встановленого статтею 257 ЦК України.

Таким чином, позивач мав можливість звернутися до суду за захистом своїх прав потягом трьох років з дня, коли виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, тобто до грудня 2013 року, однак позивач звернувся до суду лише 20 травня 2016 року, тобто з пропуском загального строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, з ТОВ «Кредекс Фінанс» підлягають стягненню понесені ОСОБА_1 судові витрати - сплата судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 653,60 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У позові товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1653,60 грн (одна тисяча шістсот п'ятдесят три гривні шістдесят копійок).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.П. Курило