Справа № 2-а-107/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2010 року                               м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянувши, в порядку письмового провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії по перерахунку надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом  про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та сплатити надбавки до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона є «дитиною війни», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право одержувати пенсію, яка повинна бути підвищена на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. За позовом просить визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, що призвела до порушення його права на підвищення пенсії, зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з 09.07.2007   року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до чинного часу, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача виплачувати пенсію з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком як «дитині війни», зобов’язати відповідача сплатити недоплачену суму з урахуванням індексу інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення, посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено вище вказаним Законом розмірі, позивач просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

До суду позивач надав письмову заяву в якій просить суд розглядати  справу без його участі в судовому засіданні, в письмовому провадженні.

Відповідач надав письмову заяву в якій просить суд розглядати справу без участі його представників, в письмовому провадженні, надавши письмові заперечення, в яких просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Посилається в запереченнях на те, що всі виплати були здійснені в межах діючого на час виплат законодавства і будь яких порушень з боку відповідачів не було.

Разом з тим Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя заявляє, що окремою підставою для відмови в задоволенні позову є пропущення позивачем строку, передбаченого ст. 99 КАС України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд у відповідності до вимог ст. 122 КАС України ухвалив проводити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши усі надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Як встановлено судом з матеріалів справи, предметом спору по цій справі є право позивача на отримання у 2007-2009 р.р. передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом  України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 р. пільг.

Право позивача на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього звернення позивача з заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст.10 вказаного Закону «Про соціальний захист дітей війни» та ст.4, ст.6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

Як встановлено з наданої суду копії паспорта, що позивач народився 24.07.1936 року. Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідач не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідно надає їй права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.

Згідно ч. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розглядаючи вимогу про виплату допомоги за 2007 рік, суд виходить з наступного: відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», з урахуванням положень ст. 111 цього ж Закону, було зупинено та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону виплачується особам, які є: інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветepaнів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України вiд 09 липня 2007 року рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 piк ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України № 2195-ІV.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне, пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за нео6хiдне прийняти у своїх висновках поняття мінімальна пенсія зі віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування iнших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

В позовній заяві позивач зазначає, що про факт порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення подій у пресі у зв'язку із ухваленням рішення Конституційного суду.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивач звернулася до суду з пропуском річного строку звернення до суду.

У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Тому, з огляду на час обізнаності позивача про порушення її прав, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про захист прав з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та вважає за необхідне відмовити в задоволенні зазначених вимог за про пуском строку позовної давності.

Вирішуючи питання щодо вимог по виплатам за 2008 piк, суд виходить з наступного.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України № 07-VI "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України № 2195-IV викладено в наступній редакцій: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Підстави для підвищення пенсії за період з 01 січня по 22 травня 2008 року - були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі, що підтверджено наданою довідкою.

Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік) N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV в новій редакції. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-IV.

Статтею 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений в наступному розмірі: з 1 січня 2008 року – 470 грн. з 1 квітня 2008 року – 481 грн., з 1 липня 2008 року – 482 грн.

Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону.

В позовній заяві позивач зазначає, що про факт порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення подій у пресі у зв'язку із ухваленням рішення Конституційного суду.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивач звернулася до суду з пропуском річного строку звернення до суду.

У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як встановлено з матеріалів справи позивач звернувся до суду 1.12.2009 року, зважаючи на час обізнаності позивача про рішення Конституційного суду від 22.08.2008 року та про порушення його прав, відсутність доказів того, що позивач не мав відомостей про ухвалення зазначеного рішення в 2008 році, суд доходить висновку про необхідність застосування строку позовної давності в один рік та з огляду на час звернення позивача до суду та вважає за необхідне задовольнити вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснення перерахунку пенсії за 2008 рік починаючи з грудня 2008 року.

Підлягають також задоволенню і вимоги позивача про підвищення пенсії з 1 січня 2009 року по 15 січня 2010 року (по день ухвалення постанови суду по справі), оскільки на 2009-2010 роки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV призупинена не була, відповідач не надав суду доказів про усунення порушень прав позивача на час розгляду справи судом, а ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять..

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Враховуючи приписи зазначеної у попередньому абзаці норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов'язаний призначати, нараховувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру встановленого у грудні 2008 р., у січні-грудні 2009 року, січні 2010 року мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин, суд, задля забезпечення принципу визначеності та конкретності судового рішення вважає, що резолютивна частина постанови по цій справі повинна містити вказівку на призначення, нараховування та виплату підвищення до пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у грудні 2008 р., у січні-грудні 2009 року, січні 2010 року, що відповідно забезпечить відновлення порушеного права позивача.

На правильність висновку суду не впливають вимоги частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і до спірних правовідносин необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для його виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст.21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по призначенню, нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України  № 2195-IV від 18.11.2004 р. - покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до глави 4 Бюджетного кодексу України про бюджетний процес та встановленому у ст.35 Бюджетного кодексу України порядку розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України  - суд вважає, що правомірними вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено діючими нормативно-правовими актами, тобто відповідні звернення до Головного Управління та Пенсійного Фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності після надання Конституційним Судом України роз'яснень щодо неконституційності положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та на наступний бюджетний період. І такої можливості на погляд суду відповідач не був позбавлений.

Відповідачем суду не було надано доказів правомірності своєї бездіяльності стосовно позивача. Як вбачається з наданої суду довідки про нарахування пенсійних виплат позивачеві, відповідач підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV не здійснив.

Суд також звертає увагу на те, що у Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.

Оскільки незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати надані йому повноваження з  метою, з якою ці повноваження надані.

Посилання відповідача у своїх письмових запереченнях суду на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, п. 8 якої було визначено, що «дітям війни» підвищення проводиться в іншому, ніж передбачено це Законом, розмірі, суд вважає безпідставним, оскільки  така постанова є підзаконним нормативним актом, а надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка бере свій початок із вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача проіндексувати суму боргу, в контексті задоволених вимог, суд вважає зазначені вимоги позивача безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позовні вимоги про визначення конкретної суми заборгованості з відсотками суд залишає без задоволення, оскільки вона не обґрунтована позивачем та ним не зазначено як це поновить його порушене право.

Керуючись викладеним та Законом України  «Про державний бюджет на 2006 рік», Законом України  «Про державний бюджет на 2007 рік», Законом України  «Про державний бюджет на 2008 рік», Законом України  «Про державний бюджет на 2009 рік», Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, ст. ст. 2, 6, 11, 17-19, 69-71, 99-100, 122, 158-163, 167, 186, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії по перерахунку надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині відмови у донарахуванні та не виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 по 31 грудня 2008 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у грудні 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині відмови у донарахуванні та не виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у січні – грудні 2009 року.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині відмови у донарахуванні та не виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 по 15 січня 2010 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у січні 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя донарахувати та виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 по 31 грудня 2008 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у грудні 2008 року, з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_1 доплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя донарахувати та виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у січні – грудні 2009 року, з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_1 доплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя донарахувати та виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 по 15 січня 2010 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у січні 2010 року, з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_1 доплат.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ст. 187 КАС України.

Суддя                                         Ю.А. Галущенко