АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-Ц-2733/2010 р. Головуючий 1 інстанції: Артакова Л.О.

Категорія : із соціальних виплат Доповідач : Пшенічна Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2010 року.

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у

складі:

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії - ОСОБА_1, ОСОБА_2

при секретарі - Варюшичевій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «дітям війни» про поновлення порушеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-

ВСТАНОВИЛА:

До суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду у Червонозаводському районі м. Харкова, в подальшому уточнював та просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з

2006- 2009 роки, зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену соціальну допомогу, як дитині війни за 2006 - 2007 рік в сумі 2 733 грн. ЗО коп., а з урахуванням індексації в сумі 3 766 грн. 08 коп., за 2008 - 2009 роки в сумі 2 353 грн. 08 коп., а з урахуванням індексації в сумі 3 636 грн. 08 коп., відшкодувати моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 2009 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова.

Зобов’язано Управління пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 із підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня

2007року, за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік - з 01 грудня 2009 року по 30 вересня 2009 року, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права, просить вимоги, викладені в позовній заяві задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказується на те, що суд не звернув уваги на вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди щодо індексації суми соціальної виплати у зв’язку зі зниженням курсу гривні, інфляції та тривалого періоду не виплати або не повної виплати.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлено, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3., суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і обов’язок по нарахуванню доплати до пенсії покладено на пенсійний фонд.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю відповідають обставинам справи, яким суд дав вірну оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 В,Н., ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону № 2195-IV встановлено правовий статус дитини війни.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО % від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V) дію ст. 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону № 489-V визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 9 липня по 31 грудня 2007 року дія ст. 6 Закону № 2195-IV не була зупинена.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року визнано неконституційними положення ст. 65 розділу 1, п. 61, 62, 63, 66 розділу 2, п.З розділу 3 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що Пенсійний фонді є органом, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але на порушення вказаної норми, таких нарахувань не проводило. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суд першої інстанції правильно визначив питання щодо періодів перерахування пенсії позивача, виходячи з вищенаведеного законодавства.

Щодо доводів позивача стосовно того, що суд не вірно визначив періоди перерахунку пенсії, тому що позивач вважає, що треба здійснювати перерахунок за весь час, то таки вимоги не ґрунтуються на чинному законодавству.        

Доводи апеляційної скарги про необхідність здійснювати розрахунок з урахуванням індексації суми соціальної виплати у зв’язку зі зниженням курсу гривні, інфляції у зв’язку з тривалим періодом не виплати або не повної виплати, не заслуговують на увагу, оскільки суд не вирішував питання про стягнення пенсії, а лише про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок.

Суд першої інстанції також вірно дійшов до висновку про відсутність доказів щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі ст. 10 і 60 ЦПЖ України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст.11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач частково довів позов.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії