Справа № 22- 167/2007 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 40 СаулякаЮ.В.
Доповідач Матківська М.В.
РІШЕННЯ
Апеляційного суду Вінницької області
від 16 лютого 2007 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого : Копаничук С.Г.
Суддів : Матківської М.В., Онішука В.В.
При секретарі: Шевчук Л.В.
За участю : позивача ОСОБА_1,
представників відповідача Студеннікової О.Є. і Наконечної В.А.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД"
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
Встановила:
6 липня 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала наступним. 18 лютого 2005 року вона за направленням центру зайнятості була прийнята на роботу на посаду сторожа в ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД". Відповідач систематично не виплачував їй заробітку плату, не оплачував винагороду за роботу в нічні години, відпустки та святкові дні. По поводу цих порушень вона звернулася із скаргою до інспекції праці у Вінницькій області. Після цього їй виплатили частину заробітної плати, а 8.06.2006 року звільнили за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Зазначений наказ
вважає незаконним і безпідставним, оскільки він не відповідає вимогам трудового законодавства ні по формі ні по суті. Вона прогулів не допускала, її не було ознайомлено ні з графіком роботи сторожів, ні з наказом про відпустку, ні про звільнення. Про засідання профспілкового комітету вона не була повідомлена. Також не була повідомлена про перший день виходу з відпустки на роботу.
Тому просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду в сумі 5 000 гр., яка причинена їй відповідачем незаконним звільненням, через що вона перенесла душевну травму, що негативно вплинуло на стан її здоров'я.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ НОМЕР_1 по підприємству ВКП-ТОВ "Альянс-ЛТД" від ІНФОРМАЦІЯ_1 року про звільнення ОСОБА_1 за прогули згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України з ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді сторожа ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" з ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Стягнуто з ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 2133 гр. 76 коп. та на користь держави 51 гр. судових витрат, а також 30 гр. інформаційного збору на користь територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області.
Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1
Зазначило, що рішення суду в частині скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є незаконним і необгрунтованим, оскільки суд неправильно дослідив та оцінив докази; неповно і неправильно з'ясував обставини, що мають значення для справи; визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом порушені і неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.
Позивач ОСОБА_1 заперечила апеляційну скаргу, просить її відхилити в зв'язку з тим, що суд постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Просить залишити його без змін.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що наказом по підприємству ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 18.02.2005 року була прийнята на роботу на посаду сторожа з окладом 262 гр. в місяць.
ОСОБА_1 10.04.2006 року написала заяву про надання їй щорічної відпустки за 2005 рік з ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Наказом по підприємству №НОМЕР_3 сторожу ОСОБА_1 надано чергову відпустку за 2005 рік тривалістю 21 календарний день з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Наказом по підприємству НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 звільнено за прогули згідно ст. 40 п. 4 КЗпП України з 8.06.2006 року. Підстава - витяг з рішення профспілки. Даний наказ не містить конкретно день прогулу ОСОБА_1 З цим наказом вона не була ознайомлена і вона не була повідомлена про дату виходу на роботу.
Суд визнав таке звільнення незаконним, тому задовольнив позов в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів із таким висновком суду погодитися не може.
Відповідно до ст.40 п. 4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку вчинення працівником прогулу без поважних причин.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працювала на посаді сторожа в ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" з 18.02.2005 року ( а. с. 24). Вона 10.04.2006 року подала заяву про надання їй щорічної відпустки за 2005 рік з ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а. с. 8).
Зі змісту статті 79 КЗпП України слідує, що конкретний період надання щорічних відпусток працівникові, погоджується між працівником і власником. За результатами такого погодження остаточну дату початку відпустки визначає власник, у зв'язку з чим на нього покладається обов'язок повідомити працівника про час початку відпустки та не покладено обов'язок про ознайомлення працівника із наказом про відпустку чи про день виходу його з відпустки.
На виконання зазначених вимог закону ОСОБА_1 подала заяву, в якій зазначила початок відпустки - з ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а власник задовольнив дану заяву, видавши наказ №НОМЕР_3 про надання такої відпустки з ІНФОРМАЦІЯ_2 року ( а. с. 7).
Оскільки відпустка ОСОБА_1 закінчилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тому згідно графіку роботи сторожів, першим її робочим днем після відпустки був день - 7.05.2006 року ( а. с. 95).
Із наявного в матеріалах справи табеля обліку робочого часу за травень 2006 року, ОСОБА_1 не вийшла на роботу 7.05.2006 року, а вийшла 8.05.2006 року ( а. с. 45).
Письмові пояснення про причину невиходу на роботу 07.05.2006 року ОСОБА_1 надати відмовилася, про що свідчать складені акти ( а. с. 26, 27, 28 ). В судовому засіданні позивач пояснила, що першим робочим днем після відпустки у неї було не 7.05.2006 року, а 8.05.2006 року, тобто, день, коли вона вийшла на роботу.
Невихід на роботу згідно графіка 07.05.2006 року без поважних причин, являється порушенням трудової дисципліни.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як звільнення за підставою, передбаченою п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Наказом НОМЕР_1 від 8.06.2006 року ОСОБА_1 за прогули звільнено з ІНФОРМАЦІЯ_1 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України ( а. с. 25 ).
При цьому власником додержані, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, в тому числі враховано і ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, і попередня робота працівника.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають, а апеляційна скарга підлягає до задоволення і тому рішення суду на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів , -
Вирішила:
Апеляційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" задовольнити..
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення .
На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців .