Справа № 165/2320/17 Провадження №11-кп/773/202/18 Головуючий у 1 інстанції:Лизун Ю. В.

Категорія:ч. 2 ст. 190 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Борсука П.П.,

суддів - Клока О.М., Лівандовської-Кочури Т.В.,

з участю секретаря - Павловій Н.А.,

прокурора - Супрунюк Т.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 22 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працює, раніше судимого:

- вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 07.07.2015 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень;

- вироком Апеляційного суду Волинської області від 16.02.2016 року за ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ст. 69, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 місяців зі штрафом у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, покарання у виді арешту та штрафу виконувати самостійно, 14.09.2016 року звільнений за відбуттям покарання, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку,

засуджено:

за ч. 2 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Апеляційного суду Волинської області від 16 лютого 2016 року у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, визначивши ОСОБА_1 остаточне покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців зі штрафом в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді арешту та штрафу виконуються самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнуто з обвинуваченого в дохід держави процесуальні витрати в сумі 494 (чотириста дев'яносто чотири) грн. 35 коп. на залучення експерта.

В порядку ст. 100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що 07 серпня 2017 року близько 23 год 00 хв він, перебуваючи на території ринку, поблизу стадіону «Шахтар», що на пр-ті Перемоги, 3, м. Нововолинська Волинської області, діючи умисно, повторно, шляхом зловживання довірою ОСОБА_2, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заволодів мобільним телефоном, марки «Леново А390» чорного кольору IMEI1:НОМЕР_3 IMEI2:НОМЕР_2 вартістю 744,17 грн., із вмонтованою сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_1 вартістю 25,00 грн., на рахунку якої перебували грошові кошти в сумі 20,00 грн., чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 789,17 грн.

Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор оскаржує вирок з мотивів неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Стверджує, що місцевим судом безпідставно застосовано до ОСОБА_1 ст. 69 КК України, оскільки останній вчинив новий умисний корисливий злочин протягом незначного часу після відбуття покарання за попереднім вироком, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченому за ч. 2 ст. 190 КК України покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, згідно зі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначити остаточне покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі та штрафу в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, які відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляцію у повному обсязі та просив її задовольнити, обвинуваченого, який апеляцію заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 190 КК України та висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, ґрунтуються на зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та перевірених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку, і які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На думку суду апеляційної інстанції, місцевим судом вказаних вимог закону дотримано.

При призначенні покарання судом першої інстанції враховано особу винного, який вчинив злочин середньої тяжкості, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, неодружений, не працює.

З достатньою повнотою судом взято до уваги обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і добровільне відшкодування завданого збитку.

Обтяжуючих покарання обставин місцевим судом не встановлено.

Апеляційний суд вважає, судом першої інстанції з достатньою повнотою враховано відсутність у потерпілого претензій до обвинуваченого та тяжких наслідків вчиненого злочину.

Зазначена сукупність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, і відповідно до ст. 69 КК України слугували підставою для призначення йому основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 190 КК України, у виді арешту строком на 6 (шість) місяців. З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Твердження прокурора про неврахування місцевим судом при призначенні покарання особи обвинуваченого, оскільки щодо останнього знову направлено обвинувальний акт у вчиненні замаху на крадіжку, апеляційний суд вважає голослівними. Даний обвинувальний акт направлений до суду у переддень ухвалення вироку щодо ОСОБА_1 за вчинений злочин. У разі доведеності винуватості останньому буде призначено покарання.

Однак доводи прокурора про те, що в резолютивній частині вироку суд вказав на повне приєднання до покарання у виді арешту невідбутої частини покарання у виді штрафу та застосував принцип складання покарання, що суперечить вимогам КК України, апеляційний суд вважає обґрунтованими.

Частина 3 статті 72 КК України забороняє складання основного покарання у виді штрафу за сукупністю вироків з іншими видами покарань, так як вони виконуються самостійно.

Тому рішення суду у цій частині підлягає зміні.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 22 грудня 2017 року в частині призначення ОСОБА_1 покарання змінити.

При визначенні ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю вироків виключити вказівку на застосування принципу складання покарань та відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків Нововолинського міського суду Волинської області від 22 грудня 2017 року та Апеляційного суду Волинської області від 16 лютого 2016 року призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 6 (шести) місяців арешту та штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, які слід виконувати самостійно.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді