Постанова

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 686/24340/13-ц

провадження № 61-5240 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_6,

представник позивача-ОСОБА_7,

відповідачі-ОСОБА_8,

-ОСОБА_9,

третя особа-ОСОБА_10,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Палінчака О. М. від 08 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області у складі суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Грох Л. М., від 16 лютого 2016 року.

Встановив:

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - ОСОБА_10, про визнання права власності на будівельні матеріали та стягнення витрат на будівництво.

Позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтував тим, що за усною домовленістю між ним та ОСОБА_8 позивач за власні кошти провів будівництво садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 600 кв. м. яка належала відповідачу на праві приватної власності. ОСОБА_6, зокрема, придбав необхідні будівельні матеріали та обладнання на загальну суму 463 005 грн, особисто проводив розрахунки з будівельниками за виконані роботи, брав особисту участь у будівництві. В 2012 році ОСОБА_6 стало відомо, що ОСОБА_8 без його згоди та відома відчужив недобудований будинок на користь ОСОБА_10, а той, у свою чергу, продав його ОСОБА_9, яка і є єдиним власником будинку на час звернення до суду з цим позовом.

За фактом неправомірних дій ОСОБА_8 було порушено кримінальне провадження, досудове розслідування на час подання цього позову триває.

ОСОБА_6 вважає, що ОСОБА_8 має повернути йому його особисті кошти та будівельні матеріали, витрачені на будівництво цього будинку, а тому звернувся до суду із цим позовом.

На підставі наведеного, уточнивши позовні вимоги (а. с. 188 - 191, том 1), ОСОБА_6 просив суд стягнути з ОСОБА_8 на його користь понесені витрати на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 168 123 грн 75 коп., а також визнати за ОСОБА_6 право власності на метеріали та обладнання вартістю 168 123 грн 75 коп., які були використані в процесі будівництва цього будинку, і стягнути з ОСОБА_8 на користь позивача судові витрати у справі.

У матеріалах справи (а. с. 203, том 1) містяться пояснення відповідача ОСОБА_8 на опитування слідчого Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області від 05 серпня 2013 року, зі змісту яких видно, що ОСОБА_8 проводив будівельні роботи на належній йому земельній ділянці у садовому товаристві «Райдуга», будівництвом займався позивач ОСОБА_6 як прораб на підставі усної домовленості з відповідачем, будівництво здійснювалося виключно за кошти ОСОБА_8, а не за кошти позивача у справі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2015 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами підстав позову, а саме, що спірні будівельні матеріали та обладнання, які використовувалися для будівництва будинку відповідача, належать позивачеві у справі та придбані за його особисті кошти. Також суд критично поставився до посилань позивача щодо розпочатого кримінального провадження до ОСОБА_8, оскільки кримінальне провадження не закінчене, а в разі, якщо буде доведено склад злочину в діях ОСОБА_8, позивач не буде позбавлений права відшкодувати понесені витрати в межах розгляду кримінального провадження, пред'явивши цивільний позов. Також суд критично оцінив покази свідків - ОСОБА_7, яка є сестрою позивача, та ОСОБА_11, оскільки їх покази не узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 16 лютого 2016 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2015 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правові висновки суду першої інстанції є правильними по суті, законними і обґрунтованими.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16 лютого 2016 року і направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга ОСОБА_6 обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доказам позивача у справі у їх сукупності, не звернули уваги, що відповідач не спростував жодними належними засобами доведення надані позивачем докази у вигляді квитанцій на підтвердження його витрат на будівництво, покази свідків на підтвердження цих обставин, а також залишили без уваги, що відповідач ОСОБА_9 відмовилася надавати доступ до об'єкта будівництва експертам, і це унеможливило проведення будівельно-технічної експертизи, призначеної за ухвалою суду за клопотанням позивача.

На переконання позивача суди попередніх інстанцій при розгляді справи мали встановити, що будівництво вказаного об'єкта нерухомості проводилося за кошти та з використанням обладнання ОСОБА_6, натомість суди безпідставно дійшли висновків про недоведеність позову. Також ОСОБА_6 у касаційній скарзі вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо забезпечення процесуальних прав позивача на збільшення/зменшення позовних вимог, забезпечення принципу змагальності сторін при розгляді справи, забезпечення заходів щодо виконання ухвали суду про проведення експертизи у справі, проведення повторної чи додаткової експертизи для з'ясування питання по суті вимог позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2016 року, крім іншого, відкрито касаційне провадження у справі, надано сторонам строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Правом на подання відзиву (заперечення) на касаційну скаргу сторони не скористалися.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

02 лютого 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає залишення без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на земельній ділянці площею 600 кв. м, власником якої був ОСОБА_8 і яка розташована в АДРЕСА_1, було проведено будівництво садового будинку.

29 квітня 2011 року на підставі договору дарування ОСОБА_8 подарував ОСОБА_10 цей об'єкт незавершеного будівництва (садовий будинок, 58 % готовності) з наступними характеристиками: фундамент - з/б блоки; стіни та перегородки - керамічна цегла; перекриття - з/б плити; покрівля - металочерепиця; підлога - відсутня; вікна - металопластик; двері, оздоблення, електротехнічні, санітарно-технічні роботи та пристрої - відсутні; площа забудови - 145,4 кв. м.

27 вересня 2012 року на підставі двох договорів купівлі-продажу зазначене майно, а також земельну ділянку площею 600 кв. м ОСОБА_10 відчужив на користь ОСОБА_9, яка 03 листопада 2012 року зареєструвала право приватної власності на цей садовий будинок № 12.

Як зазначено вище, предметом цього позову є визнання права власності позивача на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок відповідача, та стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на здійснення будівництва нерухомого майна на земельній ділянці відповідача.

Підставою позову є неправомірність дій відповідача щодо привласнення і збереження витрачених на придбання будівельних матеріалів та обладнання коштів позивача, незаконне збереження будівельних матеріалів позивача, з яких збудовано будинок.

Виходячи з позовної заяви ОСОБА_6 та пояснень відповідача ОСОБА_8 на опитування слідчого, між сторонами було досягнуто усної домовленості, за умовами якої позивач ОСОБА_6 брав участь у будівництві нерухомого майна відповідача ОСОБА_8

Частиною третьою статті 10, частиною першою статті 58, частиною другою статті 59, статтею 60 ЦПК України 2004 року на позивача покладено обов'язок доведення перед судом тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. При цьому такі обставини, якщо у сторін з цього приводу виникає спір, мають бути підтверджені певними і належними засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 212-214 ЦПК України 2004 року на суд покладено обов'язок ухвалення у справі законного і обґрунтованого рішення суду на підставі зібраних у справі та оцінених судом доказів, правильно визначеного характеру правовідносин між сторонами у справі, норм права, які підлягають застосування до цих правовідносин.

Суди першої та апеляційної інстанцій дослідили зібрані у справі докази та дійшли мотивованих висновків, що позивач не довів належними засобами доказування підстав позову, а саме, що будівельні матеріали та обладнання, які використовувалися при будівництві будинку відповідача, належать позивачеві, чи придбані за його особисті кошти. Результати оцінки доказів суди відобразили в судових рішеннях і навели мотиви своїх висновків.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема щодо обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, то суди дійшли мотивованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має процесуальних повноважень на переоцінку зібраних у справі доказів чи встановлення обставин справи. Суди попередніх інстанцій встановили і належним чином мотивували свої висновки про недоведеність підстав позову, і доводи касаційної скарги, які зводяться до необхідності переоцінки касаційним судом зібраних у справі доказів, таких висновків судів не спростовують.

У зв'язку з наведеним суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оспорювані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, як це передбачено статтею 410 ЦПК України.

У суду касаційної інстанції немає підстав для зміни розподілу судових витрат, зробленого судами попередніх інстанцій. Учасники справи не заявили до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Судовий збір за розгляд справи судом касаційної інстанції слід покласти на особу, яка її подала.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419, підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покласти на ОСОБА_6.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А.О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська