ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/3091/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Рапід" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Зварич О.В., Данко Л.С.) та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 (головуючий суддя Синчук М.М., судді Крупник Р.В., Козак І.Б.) у справі № 914/3091/16

за позовом Малого приватного підприємства "Рапід"

до Публічного акціонерного товариства "Електро" в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства "Електро"

про стягнення грошових коштів в розмірі 280 000,00 грн.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. В грудні 2016 року Мале приватне підприємство "Рапід" (далі - позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Електро" в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства "Електро" (далі - відповідач) про стягнення коштів, в якому просило стягнути з відповідача грошові кошти в загальній сумі 280 000,00 грн, з яких 191 590,00 грн - відшкодування вартості бетонозмішувача БС-1 інвентарний номер 23; 88 410,00 грн - відшкодування понесених позивачем витрат на оренду бетонозмішувачів за період з 2012 по 2014 роки.

2. Позивач даний позов обґрунтовує, зокрема тим, що під час виконання державним виконавцем наказу від 27.01.2011 Господарського суду Львівської області про примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 було встановлено неможливість передачі в натурі належного МПП "Рапід" бетонозмішувача. Враховуючи дані обставини, МПП "Рапід" звернувся до суду з позовом про відшкодовується вартості майна в розмірі 191 590,00 грн, яка визначена на підставі звіту від 11.01.2016. Окрім того, позивач стверджує, що за період з 2012 по 2014 роки поніс збитки у вигляді сплаченої орендодавцям орендної плати за орендоване майно (бетонозмішувач) на суму 88 410,00 грн, доказом чого є договори оренди та квитанції касових ордерів про сплату орендної плати, які долучені до позовної заяви.

3. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 у справі №22/56 позовні вимоги МПП "Рапід" про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, зобов'язано Львівське Головне підприємство 00132486 Закритого акціонерного товариства "Електро" в особі Тернопільського управління Закритого акціонерного товариства "Електро" повернути МПП "Рапід" належний йому бетонозмішувач БС-1 інвентарний №23 ("Бетоносмеситель, вып.1967 года, г. Новосибирск, з-д "Главстроймаш", №1-332, тип 742 "б").

4. Зазначена постанова мотивована тим, що відповідач набув належне позивачу майно (бетонозмішувач) без достатньої правої підстави (безпідставно набуте майно), а тому воно має бути повернуто на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

5. 27.01.2011 Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 у справі №22/56.

6. 29.12.2012 державним виконавцем Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст 47 Закону України "Про виконавче провадження".

7. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 26.01.2016 позовні вимоги Малого приватного підприємства "Рапід" у справі за його позовом до ПАТ "Електро" в особі Тернопільського управління ПАТ "Електро" та ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди та збитків задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Електро" в особі Тернопільського управління ПАТ "Електро" та ОСОБА_4, солідарно на користь Малого приватного підприємства "Рапід" 190 000 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Електро" в особі Тернопільського управління ПАТ "Електро" на користь Малого приватного підприємства "Рапід" 88 410 грн.

8. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2016 скасовано рішення Апеляційного суду Черкаської області області від 26.01.2016 в частині вирішення позовних вимог Малого приватного підприємства "Рапід" до Публічного акціонерного товариства "Електро" в особі Тернопільського управління ПАТ "Електро" про відшкодування майнової шкоди та збитків, провадження в справі в цій частині закрито в зв'язку з тим, що розгляд таких позовних вимог відноситься до юрисдикції господарських судів. В решті постанова Апеляційного суду Черкаської області від 26.01.2016 залишена без змін.

9. Рішенням господарського суду Львівської області від 28.02.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Електро" в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства "Електро" на користь Малого приватного підприємства "Рапід" 191 590,00 грн заборгованості. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 88 410,00 грн збитків відмовлено.

10. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно утримує в себе майно позивача (бетонозмішувач), що підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009.. Неповерненням майна позивачу причинена матеріальна шкода в розмірі вартості даного майна (191 590,00 грн). Щодо вимоги, в частині стягнення 88 410,00 грн збитків, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачем належним чином не обґрунтовано те, що витрати, понесені позивачем, є збитками, та ці збитки завдані йому відповідачем.

11. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 вищевказане рішення Господарського суду Львівської області залишено без змін з тих самих мотивів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. 05.06.2018 Мале приватне підприємство "Рапід" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 у справі № 914/3091/16, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 88 410,00 грн як відшкодування понесених позивачем витрат на оренду бетонозмішувачів за період з 2012 по 2014 роки та винести в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

13. Суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що відповідач не повертає майно безпідставно та стягнули вартість такого майна, але помилково не стягнули реальні витрати на оренду іншого майна - бетонозмішувача, чим порушили ст.ст. 16, 22, 1213 ЦК України.

14. Суди не врахували, що склад цивільної відповідальності відповідача та розмір збитків вже встановлено рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 26.01.2016, чим порушили приписи ст. 75 ГПК України.

Позиція учасників справи

15. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якій просить рішення господарських судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

16. Обгрунтовуючи доводи, викладені у відзиві, відповідач зазначає, що суди вийшли за межі позовних вимог в порушення норм ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 237 ГПК України, неправильно застосували норми статей 1166, 1212, 1213 ЦК України; апеляційний суд порушив норму ч. 4 ст. 75 ГПК України, зіславшись на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 26.01.2016, однак не дослідив, чи стягнуті з поручителя на виконання рішення кошти.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів заявника і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

17. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

18. Позивач звернувся з даним позовом про стягнення коштів - відшкодування вартості майна, яке безпідставно утримується відповідачем, та збитків - сплаченої орендної плати, посилаючись на безпідставність набуття відповідачем майна, неможливість його повернення, що, на його думку, дає підстави для стягнення його вартості на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

19. Як зазначалось вище, рішення господарських судів попередніх інстанцій оскаржено в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 88 410,00 грн відшкодування понесених позивачем витрат на оренду бетонозмішувачів за період з 2012 по 2014 роки.

20. Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування.

21. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

22. Таким чином, відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, та збитками, зокрема є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

23. Позивач зазначив, що за період з 2012 по 2014 роки поніс збитки у вигляді сплаченої орендодавцям орендної плати за орендоване майно (бетонозмішувач) у загальному розмірі 88 410,00 грн, які просить суд стягнути з відповідача.

24. Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог про відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: протиправність поведінки; наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якого з зазначених елементів цивільного правопорушення виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

25. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 88 410,00 грн, позивачем у позовній заяві не обґрунтовано те, що витрати понесені позивачем є збитками, і ці збитки завдані йому відповідачем; не обґрунтована вина відповідача в заподіянні таких збитків, що лише в сукупності дає підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування завданих такими діями збитків, з огляду на що відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

26. За наведених обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, здійснено перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосовано законодавство під час розгляду справи в частині позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 88 410,00 грн.

27. Доводи касаційної скарги позивача, викладені в п. 13 даної постанови є необгрунтованими та колегією суддів відхиляються, оскільки зводяться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).

28. Твердження скаржника про те, що суди не врахували, що склад цивільної відповідальності відповідача та розмір збитків вже встановлено рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 26.01.2016, чим порушили приписи ст. 75 ГПК України, також є безпідставним, з огляду на те, що зазначене рішення скасовано в частині вимог до відповідача, а тому воно не носить преюдиціального характеру для даної справи у відповідній частині.

29. Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів зазначає, що вони зводяться до оскарження відповідачем судових рішень в частині задоволених позовних вимог.

30. В силу приписів ч. 4 ст. 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

31. Колегія суддів зазначає, що в ході касаційного перегляду даної справи, судом не встановлено порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права та підстав для застосування ч. 4 ст. 300 ГПК України в частині задоволених позовних вимог про відшкодування вартості бетонозмішувача, з огляду на що доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу відхиляються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

33. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1 Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Рапід" - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 у справі №914/3091/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.