Справа № 381/4434/17 Головуючий у І інстанції Чернишова Є.Ю.

Провадження № 22-ц/780/3218/18 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.

Категорія 26 28.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів:

Лівінського С.В. (суддя-доповідач),

Коцюрби О.П.,

Олійника В.І.,

секретар судового засідання Немудра Ю.П.,

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6, в особі представника ОСОБА_7, на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Чернишова Є.Ю., від 21 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості. Вимоги мотивуав тим, що між ним та ОСОБА_5 01 серпня 2010 року було укладено в усній формі договір позики, за яким останній отримав від позивача в позику кошти в розмірі 40 тис. дол. США зі строком їх повернення до 01 липня 2017 року. На підтвердження вказаного, ОСОБА_5 надав розписку від 01 серпня 2010 року, яка підтверджує факт отримання ним у позику коштів. Він неодноразово звертався до відповідача щодо повернення вказаних коштів, проте кошти так і не були повернуті.

З врахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути з на його користь з відповідача кошти у розмірі 76 551, 24 дол. США, що еквівалентно 2 080 441,16 грн, в тому числі: 40 тис. дол. США, що еквівалентно 1087084,24 грн - сума позики; 36 551,24 дол. США, що еквівалентно 993 357,74 грн - проценти за період з 01 серпня 2010 року до 13 грудня 2017 року за користування позикою.

Крім того, позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. В якій просив накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2017 року заяву ОСОБА_4 задоволено частково. Накладено арешт на ? частину квартири за адресою АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просила ухвалу суду скасувати, оскільки вважала, що усі обставини справи судом не встановлено.

Сторони надали свої відзиви на апеляційну скаргу. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, як не обґрунтовану, а ухвалу залишити без змін, а ОСОБА_5, крім того, просив апеляційне провадження закрити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга до задоволення не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Накладаючи арешт на ? частини спірної квартири, міськрайонний суд враховував обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, розумність і адекватність його вимог, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також мотивував судове рішення тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів, не зважаючи на заперечення апеляційної скарги, з наведеними доводами суду першої інстанції погодилася.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Не зважаючи на доводи апелянта, під час вжиття заходів забезпечення позову судом обґрунтовано враховано позовні вимоги, співмірність вжитих заходів з позовними вимогами та вид забезпечення позову (пункт 3 і 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції є правильними й такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону, а твердження апеляційної скарги являються необґрунтованими.

Інших доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції і впливали на законність та обґрунтованість постановленої судом ухвали, апеляційна скарга не містить.

Тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу районного суду - без змін.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 268, п. 1 ч. 1) ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше, як за п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судді: С.В. Лівінський,

О.П. Коцюрба,

В.І. Олійник