Судове рішення #7349940

                                    Справа № 2- 27/2010 р.

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 січня 2010 року              Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді                    БОБРОВСЬКОГО І.М.

   при секретарі                              ЗАЦЕПІНІЙ І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Южноукраїнську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, з урахуванням індексу інфляції і 3% річних в сумі 6341.67 грн. та судових витрат в сумі 315 грн.. Позовні вимоги мотивує тим, що 17 липня 2007 року передав відповідачці 5000 гривень, які та зобов’язалась повернути до 17 жовтня 2007 року. Зобов’язання не виконала і гроші не повернула, тому він вимушений звернутися до суду.

В судовому  засіданні позивач  підтримав позов, просив про його задоволення. Пояснив, що протягом 2007 року проживав з відповідачкою однією сім’єю, в її квартирі. В квартирі відповідачки разом робили ремонт, в який він вклав 5000 гривень власних коштів. Просить стягнути з відповідачки 5000 гривень з урахуванням індексу інфляції і 3% річних, за мінусом пошкодженого автомобільного дзеркала. Просить також стягнути з відповідачки судові витрати у вигляді оплати судового збору в сумі 65 гривень і 250 гривень витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що не отримувала в борг від позивача гроші. Він дійсно вкладав гроші в ремонт її квартири під час спільного проживання. З тих підстав, що стосунки в них не склалися вона і написала розписку про повернення позивачу грошей вкладених ним в ремонт її квартири за мінусом вартості автомобільного дзеркала і пошкодженого позивачем бампера автомобіля.

Вислухавши сторони, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає  здоволенню.

Судом встановлено, що протягом 2007 року сторони по справі проживали однією сім’єю в квартирі відповідачки. В квартирі відповідачки разом робили ремонт, в який позивач вклав 5000 гривень власних коштів. Ці обставини визнано сторонами в судовому засіданні і на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України вони доказуванню не підлягають.

Згідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

 Договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

 Частина 1 ст. 1047 ЦК України передбачає, що  договір позики укладається у письмовій  формі,  якщо  його сума  не  менш  як  у  десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

 Згідно до ч 2 цієї статті на  підтвердження  укладення  договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або  інший  документ, який  посвідчує  передання  йому  позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник забов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлені судом обставини не дозволяють суду зробити висновок, що відносини між сторонами мають ознаки договору позики.

Позивачем, на підтвердження його вимог, надана розписка відповідачки, в якій ОСОБА_2 зобов’язалась виплатити ОСОБА_1 5000 гривень з відрахуванням вартості розбитого дзеркала та послуг по його відновленню, в строк до 17.10.2007 року.  

Проте ця розписка не може бути доказом укладання між сторонами договору позики, в зв’язку з тим, що вона не посвідчує  передання відповідачці  позивачем визначеної грошової суми і не містить в собі ознак притаманних для договору позики в сенсі ст. 1046 ЦК України.

За таких обставин ОСОБА_1 слід відмовити в позові до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

ОСОБА_1 слід роз’яснити можливість звернення до суду з позовом до відповідачки з інших підстав передбачених Законом.

Не підлягають задоволенню також вимоги позивача про стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11,  60, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 відмовити в позові до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

ОСОБА_1 відмовити в позові до ОСОБА_2 про стягнення судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Южноукраїнського

міського суду                                                                                                                    ОСОБА_3

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація