2-2249/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 листопада 2009року                                   м.Донецьк

    Будьоннівський районний суд м.Донецька у складі

головуючого судді Шишова О.О., секретарі Авраменко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

Встановив:

    У Будьоннівський районний суд м.Донецька, надійшла позовна заява в якій позивач вказала, що у листопаді 2008 року ОСОБА_2 перебував у неї у гостях та перед виїздом у м.Донецьк позичив у неї золотий ланцюжок з золотим хрестиком та срібним кулоном. Пообіцяв повернути її майно до 09 січня 2009 року також попросив дати йому гроші у розмірі 100грн. Оскільки відповідач не повернув їй гроші та майно просить суд повернути їй її майно, гроші у розмірі 100грн., стягнути моральну шкоду у розмірі 1000грн. яка виникла внаслідок того, що вона зверталася у правоохоронні органи та витрачала свій час, переживала за неповернуте майно.

Позивач, відповідач належним чином оповіщені у встановленому порядку про час і місце судового розгляду. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутність. Відповідач у судове засідання не з’явився. При таких обставинах суд вважає можливим вирішити справу заочно на підставі наявних у ній даних та доказів.

    Дослідивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог (ст. 10 ЦПК України), суд приходить до наступного.

Згідно з довідки про вартість драгметалів та квитанцій про придбання золотого ланцюжка, хрестика, срібного кулона, їх ваги встановлено, що вартість вказаного майна становить: (5,72+1,80)*270+3,2*20 = 2094,40 грн.

Відповідно пояснень ОСОБА_2 яке надано начальнику Каменьширського райвідділу, відповідач визнає, що він взяв у ОСОБА_1 виготовлення з золоту та срібла, 100грн. та загубив їх.

В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавацем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ураховуючи що відповідач визнав факт того, що взяв у ОСОБА_1 майно яке вона вказує у позові та ураховуючи, що майно загублено, суд вважає, що позивачці підлягає відшкодування шкоди у грошовому еквіваленті а саме всього у розмірі 2194грн. яку просила стягнути позивачка.

Розглядаючи вимоги про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ураховуючи що ОСОБА_2 загубив майно та у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не зможе отримати саме це майно суд вважає, що позивачці завдана моральна шкода.

У відповідності з роз'ясненнями даними в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995года (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в залежності від характеру і обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо) з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне — за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого — спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд з урахуванням характеру і обсягу страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості,  вважає, що у відшкодування моральної шкоди з відповідача необхідно стягнути 100грн.

Позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 600грн.

Стаття 84 ЦПК України передбачає, що витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно постанові Кабінету Міністрів № 590, від 27 квітня 2006 року компенсація витрат, пов’язаних з розглядом цивільної справи що підлягає сплаті з іншої особи повинна не перевищувати суми, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Ураховуючи що законодавство встановлює оплату правової допомоги яка полягає у її наданні під час судових засідань, то при таких обставинах суд вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають.

Оцінюючи наведені позивачем у відповідності зі ст. 57 ЦПК України докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 взяв майно ОСОБА_1 та не повернув у встановлений строк, вважає, що вимоги щодо повернення грошової суми вартості цього майна підлягають задоволенню та частковому задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення моральної шкоди. У задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу необхідно відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 57, 60, 79, 88, 209, 215, 226 ЦПК України, 1049, 1166, 1167 ЦК України, суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 2194грн., у відшкодування моральної шкоди 100грн. а взагалі 2294грн.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції позивачем може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк двадцять днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: