Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 569/13624/15-ц

провадження № 61-22115св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивачі (відповідачі за зустрічними позовами): ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_6 (відповідач за зустрічним позовом та позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_7 (позивач за зустрічним позовом та відповідач з зустрічним позовом),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову апеляційного суду Рівненської області від

29 березня 2018 рокуу складі колегії суддів: Григоренка М. П.,

Боймиструка С. В., Шимківа С. М.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поділ майна, що є у спільній частковій власності.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору дарування від

07 липня 2008 року їхній батько подарував їм по 18,5/100 частин домоволодіння, що разом становить 37/100 частин за адресою: АДРЕСА_1 та складається із житлового будинку літ. А1, сарай-гараж літ. Б, сарай літ. В, огорожі, воріт та замощення.

Співвласниками цього ж домоволодіння також є відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яким належить 19/100 та 44/100 частин цього домоволодіння, відповідно.

З огляду на те, що позивачі та відповідачі не можуть самостійно досягти згоди щодо користування і поділу спірного домоволодіння, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили суд поділити в натурі це домоволодіння між співвласниками, відповідно до їх часток у цьому домоволодінні, виділивши їм на двох 37/100 частин, а у разі наявності відхилення від розміру ідеальних часток вирішити питання про стягнення компенсації на користь тих осіб, фактична частка яких виявиться меншою ніж на та на яку вони мають право, а також визначити порядок використання і розпорядження земельною ділянкою, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, призначивши для цього судову будівельно-технічну експертизу.

У грудні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 в якому просив виділити йому в натурі його частку в спірному домоволодінні, що становить 19/100 часток, визнавши за ним право власності на квартиру

№ 3, загальною площею 36,7 кв.м, житловою площею 20,4 кв.м, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 і складається із приміщень: коридор 3-1, площею 2,8 кв.м; жила кімната 3-2, площею 11,5 кв.м; жила кімната 3-3, площею 8,9 кв.м; кухня 3-4, площею 7,1 кв.м; туалет 3-5, площею 0,9 кв.м; І - тамбур площею 5,5 кв.м, а також на допоміжні господарські будівлі та споруди: літ. В - сарай; 1/3 частини огорожі № 1.

У грудні 2015 року ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в якому просила суд виділити їй в натурі частку в спірному домоволодінні, що становить 44/100 часток, визнавши за нею право власності на квартиру № 2, загальною площею 38,3 кв.м, житловою площею 26,1 кв.м, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 і складається із приміщень: коридор 2-1, площею 3,2 кв.м; санвузол 2-2, площею 3,0 кв.м; кухня 2-3, площею 6,0 кв.м; жила кімната 2-4, площею 17,2 кв.м; жила кімната 2-5, площею 8,9 кв.м та допоміжні господарські будівлі та споруди: гараж із гаража-сараю, що позначений в технічному паспорті літ. Б; 1/3 частини огорожі № 1.

Після проведеної у справі судової інженерно-технічної експертизи

ОСОБА_7 подала заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких свої вимоги щодо поділу житлового будинку та господарських будівель в натурі залишила ті ж самі, але, крім того, просила суд стягнути на її користь із відповідача ОСОБА_6 96 156,00 грн грошової компенсації, у зв'язку із зменшенням її фактичної частки у спірному будинковолодінні у порівнянні з ідеальною часткою, на яку вона має право відповідно до правовстановлюючих документів, а також визначити порядок користування земельною ділянкою, яка їй необхідна для обслуговування належної їй частини житлового будинку та господарської будівлі літ. Б сарай-гараж, а саме гаражу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня

2017 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до

ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поділ майна, що є у спільній частковій власності задоволено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_7 про виділ частки із майна, визнання права приватної власності на нерухоме майно задоволено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ частки із майна, визнання права приватної власності на нерухоме майно, визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.

Виділено співвласникам 37/100 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в натурі у власність приміщення в житловому будинку літ. А-1 та добудові літ. А-1, що становить цілу ідеальну частку та складається з приміщень: кімната 1-3, площею 22,7 кв.м; приміщення прибудови літ. а: коридор 1-2, площею 5,0 кв.м, кухню 1-4, площею 7,3 кв.м; санвузол 1-5, площею 3,7 кв.м, кладову 1-6, площею 1,5 кв.м, як на самостійний об?єкт нерухомого майна - однокімнатну квартиру № 1, та погріб Пг/а; 1/2 частину будівлі сараю-гаражу літ. Б; ворота № 2; замощення І; з площею житлового будинку з прибудовою 39,5 кв.м.

Припинено право спільної часткової власності на 37/100 ідеальних часток домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Виділено ОСОБА_4, ОСОБА_5 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування виділеної їм частини житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, площею 185 кв.м відповідно визначених меж з геометричними розмірами по периметру за часовою стрілкою годинника

2,18; 3,02; 2,40; 4,99; 3,30, 0,76; 0,37; 8,05; 7,20; 8,44; 4,23; 24,22 м,

площею 0,0185 га.

Виділено співвласниці 44/100 ідеальної частки будинковолодіння АДРЕСА_1 - ОСОБА_7 в натурі у власність приміщення в житловому будинку літ. А-1, що становить цілу ідеальну частку та складається з приміщень: кімнати 2-4 площею 17,2 кв.м, кімнати 2-5, площею 8,9 кв.м; приміщення прибудови літ. а1, а саме: коридор

2-1, площею 3,2 кв.м, санвузол 2-2, площею 3,0 кв.м, кухню 2-3, площею

6,0 кв.м, та погріб Пг/а1; 1/2 частину будівлі сараю-гаражу літ. Б; огорожу № 1; з площею житлового будинку з прибудовою 38,3 кв.м.

Припинено право спільної часткової власності на 44/100 ідеальних часток домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7

Визнано за ОСОБА_7 право приватної власності на двохкімнатну квартиру № 2, загальною площею 38,3 кв.м, житловою площею 26,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, як на самостійний об?єкт нерухомого майна, що становить цілу ідеальну частку та складається з приміщень: коридор 2-1, площею 3,2 кв.м, санвузол 2-2, площею 3,0 кв.м, кухня 2-3, площею 6,0 кв.м, жила кімната 2-4, площею 17,2 кв.м, жила кімната 2-5, площею 8,9 кв.м, та допоміжні господарські будівлі та споруди: погріб Пг/а1; 1/2 частину будівлі сараю-гаражу літ. Б; огорожу № 1.

Виділено співвласнику 19/100 ідеальної частки будинковолодіння АДРЕСА_1 - ОСОБА_6 в натурі у власність приміщення в житловому будинку літ. А-1 та добудови

літ. А-1, що становить цілу ідеальну частку та складається з приміщень: кімната 3-2, площею 11,5 кв.м, кімната 3-3, площею 8,9 кв.м, приміщення прибудови літ. а2, а саме: коридор 3-1, площею 2,8 кв.м, кухня 3-4, площею

7,1 кв.м, туалет 3-5, площею 0,9 кв.м, тамбур І, площею 5,5 кв.м, та погріб Пг/а2; сарай літ. В; з площею житлового будинку з прибудовою 36,7 кв.м.

Припинено право спільної часткової власності на 19/100 ідеальних часток домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6

Визнано за ОСОБА_6 право приватної власності на двохкімнатну квартиру № 3, загальною площею 36,7 кв.м, житловою площею 20,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, як на самостійний об?єкт нерухомого майна, що становить цілу ідеальну частку та складається з приміщень: коридор 3-1, площею 2,8 кв.м, жила кімната 3-2, площею 11,5 кв.м, жила кімната 3-3, площею 8,9 кв.м, кухня 3-4, площею 7,1 кв.м, туалет 3-5, площею 0,9 кв.м, тамбур І, площею 5,5 кв.м, та допоміжні господарські будівлі та споруди: погріб Пг/а2; сарай літ. В.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою, необхідної їй для обслуговування належної їй частини житлового будинку АДРЕСА_1 та господарської будівлі, яка позначена в технічному паспорті на домоволодіння: літ. Б - сарай-гараж, а саме гаражу - відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 компенсацію в розмірі 22 516,00 грн відповідно до другого варіанту поділу житлового будинку згідно судової інженерно-технічної експертизи, частка яких відповідно до запропонованого другого варіанту розподілу є меншою за належну ідеальну частку у будинковолодінні.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 компенсацію в розмірі 96 156,00 грн відповідно до другого варіанту поділу житлового будинку згідно судової інженерно-технічної експертизи, частка якої відповідно до запропонованого другого варіанту розподілу є меншою за належну ідеальну частку у будинковолодінні.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сплачений судовий збір в розмірі

2 192,40 грн та судові витрати за проведення судової експертизи в розмірі

7 843,20 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 1 076,20 грн сплаченого судового збору, та на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 2 352,48 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 3 442,76 грн сплаченого судового збору та на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 786,53 грн.

Повністю задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і частково задовольняючи позов ОСОБА_7, шляхом здійснення поділу спірного житлового будинку з господарськими будівлями відповідно до другого варіанту висновку судової інженерно-технічної експертизи від 20 жовтня 20163 року № 7374-73-79, суд першої інстанції керувався положеннями статей 183, 358, 364, 367, 379, 380, 382 ЦК України та виходив із того, що вказаний варіант поділу найбільш враховує права та інтереси всіх співвласників вказаного нерухомого майна, оскільки він відповідає існуючому між ними фактичному порядку користування цим житловим будинком і господарськими будівлями і останні не заперечували проти такого варіанту поділу.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_7 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, яка призначена для будівництва та обслуговування спірного житлового будинку з господарськими будівлями, з виділенням у користування останній гаражу, який знаходиться у складі господарської будівлі гараж-сарай, що позначений в технічному паспорті літ. Б, з одночасним задоволенням таких же самих вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, з виділенням їм у власність 1/2 частки господарської будівлі гараж-сарай, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_7 не надала будь-які правовстановлюючі документи, які б свідчили про те, що саме за її рахунок у встановленому порядку було збудовано гараж у складі вищевказаної господарської будівлі і тому саме їй має бути виділено цей гараж, з встановленням для цього відповідного порядку користування спірною земельною ділянкою.

При цьому, суд першої інстанції також вказав, що висновки судової інженерно-технічної експертизи від 20 жовтня 2016 року № 7374-73-79 є повними, аргументованим, ясними, оскільки дають вичерпні відповіді на всі поставлені судом запитання, які були заявлені лише зі сторони позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Стягуючи із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошову компенсацію, в розмірі 22 516,00 грн, у зв'язку із зменшенням фактичної частки останніх у спірному будиноковолодінні у порівнянні із їх ідеальною часткою, на яку ті мають право відповідно до правовстановлюючих документів, суд першої інстанції послався виключно на висновки судової інженерно-технічної експертизи від 20 жовтня 2016 року № 7374-73-79.

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня

2017 року в частині виділення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування виділеної їм частини житлового будинку із господарськими будівлями, площею 185 кв.м, відповідно визначених меж з геометричними розмірами по периметру за часовою стрілкою годинника

2,18; 3,02; 2,40; 4,99; 3,30, 0,76; 0,37; 8,05; 7,20; 8,44; 4,23; 24,22 м; виділення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 1/2 частини господарської будівлі гараж-сарай і виділення ОСОБА_7 1/2 частини цієї ж господарської будівлі; відмови ОСОБА_7 у задоволенні вимог про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою, а також щодо стягнення із останньої на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 грошової компенсації, в розмірі 22 516,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення порядку використання та розпорядження земельною ділянкою, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 задоволено.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві часткової приватної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та

ОСОБА_6 відповідно до другого варіанту додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 31 жовтня

2017 року № 170919/1/С :

- співвласникам 37/100 виділено в індивідуальне користування земельну ділянку загальною площею 185 кв.м (див. додаток до висновку - рис. № 2), що дорівнює їх ідеальній частці, позначена на плані синім кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою, в м: 4,10-4,77-3,26-3,26-1,39-0,36-7,17-2,46-5,40-1,52-3,00-7,67-5,62-6,79-12,72;

- власнику 44/100 виділено в користування земельну ділянку загальною площею 189 кв.м (див. додаток до висновку - рис. № 2), що менше його ідеальної частки на 31 кв.м і складається з трьох частин: ділянок в індивідуальному користуванні площею 95 кв.м та 82 кв.м, а також 1/2 ділянки в спільному користуванні з власником 19/100 частки площею 24 кв.м.

Ділянка площею 95 кв.м, що виділяється в індивідуальне користування, позначена на плані червоним кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою, в м: 0,99-7,68-3,24-4,12-5,22-3,09-0,13-0,48-3,79-0,36-1,39-3,26-3,26-4,77.

Ділянка площею 85 кв.м, що виділяється в індивідуальне користування, позначена на плані червоним кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою, в м: 2,18-12,72-6,79-5,62-5,18-24,22.

- власнику 19/100 виділено в користування земельну ділянку загальною площею 126 кв.м (див. додаток до висновку - рис. № 2), що більше його ідеальної частки на 31 кв.м і складається з двох частин: ділянки в індивідуальному користуванні площею 114 кв.м та 1/2 ділянки в спільному користуванні з власником 44/100 частки площею 24 кв.м.

Ділянка площею 114 кв.м, що виділяється в індивідуальне користування, позначена на плані жовтим кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою, в м: 7,86-3,00-1,52-5,40-2,46-7,17-3,79-0,48-0,13-1,09-5,09-13,92.

В спільне користування власнику 19/100 та власнику 44/100 виділено земельну ділянку площею 24 кв.м, що позначена на плані зеленим кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою, в м: 2,00-10,37-5,09-1,09-3,09-5,22-4,12.

Виділено у власність ОСОБА_7 гараж, який входить до складу господарської будівлі сарай-гараж, позначений на технічному плані літ. Б, а ОСОБА_4 і ОСОБА_5 виділено у власність сарай, який входить до складу цієї ж господарської будівлі.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 11 258,00 грн на кожну, в якості компенсації за зменшення їхньої фактичної частки відносно ідеальної частки, на яку останні мають право відповідно до правовстановлюючих документів.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 по 1 938,50 грн, в рахунок відшкодування судового збору, який останньою було сплачено за подання апеляційної скарги.

Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, з кожного окремо, на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5, кожної окремо, по 1 307,00 грн, в рахунок відшкодування судових витрат, які останні понесли у зв'язку із проведенням судової інженерно-технічної експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 по 900,00 грн, в рахунок відшкодування судових витрат, які та понесла по оплаті додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

Судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору за подання позову віднесено на рахунок тих осіб, які ці витрати понесли.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення порядку використання та розпорядження земельною ділянкою, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 суд апеляційної інстанції виходив із запропонованого другого варіанту додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2017 року № 170919/1/С, який на думку апеляційного суду, найоптимальніше забезпечує дотримання балансу прав та інтересів кожного із співвласників спірного будинковолодіння.

Стягуючи з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 11 258,00 грн на кожну, в якості грошової компенсації, у зв'язку із зменшенням фактичної частки останніх у спірному будиноковолодінні у порівнянні із їх ідеальною часткою, на яку ті мають право відповідно до правовстановлюючих документів, суд апеляційної інстанції послався на висновки додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2017 року № 170919/1/С.

В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

27 квітня 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2018 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

03 травня 2018 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2018 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня

2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

18 травня 2018 року ОСОБА_7 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2018 року залишити без змін.

06 липня 2018 року ОСОБА_7 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про виділення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку із господарськими будівлями, виділення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 господарської будівлі гараж-сарай і виділення ОСОБА_7 цієї ж господарської будівлі; відмови

ОСОБА_7 у задоволенні вимог про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою та в частині вирішення питання про компенсацію зменшення частки відносно ідеальної частки.

В іншій частині постанова апеляційного суду Рівненської області від

29 березня 2018 року, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому відповідно до приписів статті 400 ЦПК України Верховним Судом не перевіряється.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в частині першій

статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (стаття 89 ЦПК України) встановлюючи порядок користування спірним домоволодінням та здійснюючи його поділ згідно другого варіанту додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2017 року № 170919/1/С, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 про визначення порядку використання та розпорядження земельною ділянкою, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, в АДРЕСА_1, оскільки такий порядок користування та поділ спірного нерухомого майна найоптимальніше забезпечує дотримання балансу прав та інтересів кожного із співвласників.

Інші доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують, оскільки судом апеляційної інстанції їм надана належне правова оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня

2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду Рівненської області від

29 березня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про виділення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку із господарськими будівлями, виділення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 господарської будівлі гараж-сарай і виділення

ОСОБА_7 цієї ж господарської будівлі; відмови ОСОБА_7 у задоволенні вимог про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою та в частині вирішення питання про компенсацію зменшення частки відносно ідеальної частки - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про виділення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку із господарськими будівлями, виділення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 господарської будівлі гараж-сарай і виділення ОСОБА_7 цієї ж господарської будівлі; відмови ОСОБА_7 у задоволенні вимог про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою та в частині вирішення питання про компенсацію зменшення частки відносно ідеальної частки, залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська