Справа № 2-1499/11

Провадження № 6/522/725/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року                        Приморський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді                Бондар В.Я.

при секретарі                        Грищук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання судового рішення в цивільній справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договірних зобов’язань, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про відстрочення виконання рішення суду від 09.09.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договірних зобов’язань, згідно якої просив:

- відстрочити виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2013 року по справі № 2-1499/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договірних зобов’язань строком на один рік.

- зупинити виконання виконавчих дій державною виконавчою службою на час відстрочення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2013 року по справі № 2-1499/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договірних зобов’язань

В обґрунтування заяви вказано, що заявник не має можливості на поточний час виконати рішення суду, та для його виконання заявнику потрібен час для збирання суми грошей. Окрім того заявник посилався на те, що він є інвалідом третьої групи. Також вказав, що він працевлаштований, проте заробітної платні не достатньо для погашення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено що, 09.09.2013 року за вищевказаною справою Приморським районним судом було ухвалене рішення, яким первісний позов було задоволено частково, зустрічний позов задоволено повністю.

12.06.2014 року Апеляційним судом Одеської області було ухвалене рішення, яким рішення першої інстанції частково скасоване, відмовлено в частині задоволення зустрічних позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2015 року – касаційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено.

При цьому судом встановлено, що рішення суду до теперішнього часу не виконано та відкрито виконавче провадження за виконавчим листом.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Однак, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, у п. 37 постанови № 2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання за наявності для цього підстав зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні. Заяви сторін або державного виконавця про вчинення судом таких же дій при виконанні рішення суду за наявності для цього підстав розглядаються в порядку, встановленому статтею 373 ЦПК (ст. 435 ЦПК в редакції Закону України від 03.10.2017 року), за результатами вирішення яких постановляється ухвала.

У свою чергу ч. 1 ст. 435 ЦПК України закріплене положення, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічне положення міститься і в ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочки або розстрочка виконання, встановлення чи заміна способу і порядку виконання рішення допускається за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Підставою для застосування статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» є наявність об’єктивних обставин (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.

При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо) (п.10 постанови Пленуму ВСУ №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

Тобто, за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім’ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. (Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного суду України від 26.06.2013 року у справа № 1-7/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго»).

Заявником не представлено ніяких доказів, що підтверджували б винятковість обставин для відстрочки виконання судового рішення. Крім того, заявником не було взагалі вказано обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відповідно до вимог ч. 4 ст. 435 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, враховуючи вищевикладене і відсутність задоволених вимог кредитора на звернення стягнення на грошові кошти та відсутність виняткових обставин для відстрочення виконання рішення суду, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволені даної заяви.

Керуючись ст. ст. 10, ч. 5 ст. 18, 24, 34, 48, 50 Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 3-13, 19, 23,258, 260, 268, 435, ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання судового рішення в цивільній справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договірних зобов’язань – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п. п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Апеляційного суду Одеської області.

Суддя:                                                                                В.Я. Бондар