Справа № 175/2764/17

Провадження № 2/175/1097/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року                                                                 смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Реброва С.О.

при секретарі Ратушній Л.В.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника позивача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про виселення, -

встановив:

Позивач звернулась з вказаним позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначила, що їй на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 вересня 1998 року належить домоволодіння №67 по вул. Красносільській в селі Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області. З 2005 року позивач почала бачитися з відповідачем ОСОБА_5, якого знала з дитинства. Через деякий час відповідач запропонував позивачу жити разом. Позивач погодилася на пропозицію відповідача, так як самій було важко жити та доглядати будинок. З 2006 року відповідач зі згоди позивача вселився в її будинок та вони почали спільно мешкати. З березня 2014 року позивач припинила спільне проживання з відповідачем та просила його, щоб він залишив будинок на підставі постійних сварок та конфліктів. Але він залишався проживати в будинку. Відповідач часто погрожує позивачу фізичною розправою. В зв'язку з тим, що відповідач порушує правила співжиття, створює неможливі умови для проживання власника в будинку, позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві та просили суд позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, що позивачу на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 вересня 1998 року належить домоволодіння №67 по вул. Красносільській в селі Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області. З 2005 року позивач почала бачитися з відповідачем ОСОБА_5, якого знала з дитинства. Через деякий час відповідач запропонував позивачу жити разом. Позивач погодилася на пропозицію відповідача, так як самій було важко жити та доглядати будинок. З 2006 року відповідач зі згоди позивача вселився в її будинок та вони почали спільно мешкати. З березня 2014 року позивач припинила спільне проживання з відповідачем та просила його, щоб він залишив будинок на підставі постійних сварок та конфліктів. Але він залишався проживати в будинку. Відповідач часто погрожує позивачу фізичною розправою.

На зазначені обставини посилалась позивач у позовній заяві та вони не спростовані відповідачем та його представником жодним належним і допустимим доказом.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач безпідставно мешкає у будинку позивача без належного на те законного права, перешкоджає позивачу володіти, користуватися та розпоряджатися своїм нерухомим майном та безпідставно порушує її законні права як власника.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 1, 2, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном.

Згідно вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги правомірні та обґрунтовані, регулюються нормами ст.ст. 317, 321, 391 ЦК України і підлягають задоволенню, оскільки вказане домоволодіння належить позивачу на праві власності на законних підставах, відповідач своїми діями створює перешкоди в реалізації нею в повному обсязі прав та охоронюваних законом інтересів, як власника зазначеного майна.

Згідно ст. 141 ЦПК України з урахуванням задоволення позову стягненню з відповідача підлягає сплачена позивачем при зверненні до суду грошова сума судового збору.

Керуючись ст.ст. 9-13, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 223, 247, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 288, 289 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про виселення – задовольнити.

Виселити ОСОБА_5 з будинку №67 по вул. Красносільській (Українській) в с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати на користь держави у розмірі 704 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                         С.О. Ребров